Рішення № 72617554, 07.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/403/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3047 Національної гвардії України про стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з військової частини 3047 Національної гвардії України суму заборгованості за неотримане речове майно згідно довідки № 261 від 11 грудня 2017 року в розмірі 54195,42 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що з 11.12.2017 його виключено зі списків особового складу військової частини 3047 Національної гвардії України. Стверджує, що грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яку було нараховано відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 261 від 11.12.2017 при звільненні з військової служби не виплачено. Вказує, що 26 грудня 2017 року звернувся до відповідача з заявою про погашення заборгованості. Листом від 27.12.2017 відповідач повідомив, що грошова компенсація буде виплачена після надходження коштів на рахунки військової частини 3047 Національної гвардії України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, наказом від 11.12.2017 № 261 о/с звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я, із виключенням з військового обліку, з правом носіння військової форми одягу.

В подальшому, наказом тимчасово виконуючим обов'язків командира військової частини 3047 від 11.12.2017 № 261 о/с позивача виключено зі списку особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.11).

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини 3047 Національної гвардії України з вимогою щодо погашення заборгованості за неотримане речове майно згідно довідки № 324 від 11.12.2017 протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги (а.с.13).

Довідкою військової частини 3047 № 324 від 11.12.2017, прапорщику ОСОБА_1, встановлено вартість речового майна, що належить до видачі позивачу у сумі 54 195,42 грн (а.с.12).

Листом від 27 грудня 2017 року тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини 3047 відмовив у задоволенні вимоги позивача, у зв'язку з відсутністю у кошторисі військової частини 3047 Національної гвардії України на 2017 рік видатків на грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Не погоджуючись з відповіддю військової частини 3047 щодо погашення заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178), Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до п.4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно з п.5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Абзацом 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008, встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Пунктом 7 Порядку № 178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

З аналізу правових норм, можна зробити висновок, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення з військової служби. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Так, наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Зі змісту зазначених норм, військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 26.12.2017 подано до військової частини 3047 вимогу щодо погашення заборгованості за неотримане речове майно згідно довідки №324 від 11.12.2017, проте у компенсації відмовлено у зв'язку з відсутністю у кошторисі на 2017 рік видатків.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про неможливість проведення виплати компенсації у зв'язку з відсутністю видатків у кошторисі військової частини 3047, оскільки відсутність фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання грошової компенсації за неотримане майно, що є предметом спору у даній справі.

Крім того, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, відповідачем безпідставно відмовлено у виплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 54 195,42 грн.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність відмови у наданні компенсації за неотримане грошове майно, а тому позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з військової частини 3047 Національної гвардії України (м.Житомир, вул.Михайла Грушевського,95-А, код ЄДРПОУ 08803738) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Житомир, 10030, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 54195,42 грн грошової компенсації за неотримане речове майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Панкеєва