Постанова № 72518360, 28.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19880/16 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича (далі - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дії відповідача 1 щодо прийняття рішення про нікчемність правочину за операцією з розміщення позивачем коштів у розмірі 17 004, 46 грн. на картковому рахунку № НОМЕР_1; зобов'язання відповідача 1 подати відповідачу 2 додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ «КБ «Євробанк», який має право на відшкодування коштів в розмірі 17 004, 46 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язання відповідача 2 здійснити виплату гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_3 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 17 004, 46 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 08 грудня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково. Зобов'язав відповідача 1 включити позивача до переліку вкладників ПАТ КБ «Євробанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, договором № ZP-004545 про відкриття карткового рахунку з встановленим лімітом кредитної лінії (у вигляді овердрафту) та обслуговування банківської платіжної картки від 12.08.2015 року. Зобов'язав відповідача 1 подати до відповідача 2 додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом згідно договору № ZP-004545 про відкриття карткового рахунку з встановленим лімітом кредитної лінії (у вигляді овердрафту) та обслуговування банківської платіжної картки від 12 серпня 2015 року в розмірі 17 004, 46 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Окремо апелянт вказував на: ненадання позивачем обґрунтування своїх позовних вимог в частині порушення відповідачами чинного законодавства; чинність акту перевірки та наказу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; здійснення операцій з перерахунку коштів під час дії відповідної заборони Національного банку України, що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що постанова Національного банку України щодо обмеження операцій із залучення коштів є банківською таємницею, а відтак її існування та зміст не були та не могли бути відомі позивачу. Апелянт, посилаючись на чинність наказу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, не вручив позивачу жодної його копії, у зв'язку з чим посилання на нього в апеляційній скарзі є необґрунтованим. Не доведено відповідачем 1 наявності підстав для віднесення правочину до нікчемного.

Сторони у судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися завчасно та належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, колегія суддів відповідно ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - зміні, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 (вкладник) та ПАТ «КБ «Євробанк» було укладено договір № ZP-004545 про відкриття карткового рахунку з встановленим лімітом кредитної лінії (у вигляді овердрафту) та обслуговування банківської платіжної картки від 12 серпня 2015 року.

У п. 1.2 даного договору було зазначено, що Банк відкрив Клієнту картковий рахунок у гривні № НОМЕР_1.

Відповідно до п. 2.2 цього ж договору клієнт особисто або через Довірених осіб має право поповнювати рахунок способами, що не суперечать чинному законодавству України.

Матеріали справи містять виписку по рахунку клієнта за період з 01 червня 2016 року по 13 вересня 2016 року з якої убачається, що на рахунок ОСОБА_3 по договору № ZP-004545 була перерахована 01 червня 2016 року заробітна плата в розмірі 1 932 грн. та 15 червня 2016 року у розмірі 17 000 грн.

Рішенням Правління Національного банку України № 73-рш від 17 червня 2016 «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1183 від 07 липня 2016 року продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» з 17 липня 2016 року по 16 серпня 2016 року включно і повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк».

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення № 1523 від 16 серпня 2016 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» Кононцю Вадиму Валерійовичу з 17 серпня 2016 року по 16 серпня 2018 року включно.

Розпочато процедуру виплати вкладникам гарантованих сум відшкодувань банком - агентом АТ «Таскомбанк» з 19 серпня 2016 року по 30 вересня 2016 року.

Позивач звернулася до банку - агента, де їй повідомили, що до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами вона не включена, та запропоновано звернутися до Уповноваженої особи.

05 вересня 2016 року ОСОБА_3 письмово звернулася до відповідача 1 з заявою про надання виписки по своєму особистому картковому рахунку та інформації щодо включення її до реєстру вкладників.

Відповідач 1 своїм Листом № 01-14.4/3333-БТ від 14 вересня 2016 року надав позивачу інформацію щодо залишку коштів на її рахунку в сумі 17 004, 46 грн. Інформації щодо підстав не включення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, не надав.

Окрім того, на адресу позивача надійшло повідомлення від Уповноваженої особи Фонду від 16 серпня 2016 року про нікчемність правочинів (транзакцій) з перерахування коштів з поточних рахунків юридичних та/або фізичних осіб на вкладні (депозитні)/поточні(карткові) рахунки фізичних осіб - клієнтів банку, яким її повідомлено про нікчемність правочину з переказу коштів в сумі 183 000 грн., який був здійснений 15 червня 2016 року з рахунку ТОВ «ІК Енергозберігаючі Технології» на її рахунок № НОМЕР_1, чим порушено пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У зв'язку із нікчемністю правочину (транзакцій) з переказу коштів в сумі 183 000 грн. виплату коштів за вкладним рахунком позивача обмежено.

Не погоджуючись з такими діями відповідача 1, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 4452-VI), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 року (далі - Положення № 14).

Відповідно до частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частинами 2, 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Так, Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено підстави, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Так, Наказом Уповноваженої особи Фонду № 26 від 21 червня 2016 року «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду у разі їх виявлення», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 826 від 26.05.2016 була здійснена перевірка окремих правочинів.

Відповідно до Витягу з Акту перевірки № 17 комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ КБ «Євробанк», призначеної наказом № 26 від 21 червня 2016 року «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», встановлено, що правочин з переказу коштів в сумі 183 000 грн., який був здійснений 15 червня 2016 року з рахунку ТОВ «ІК Енергозберігаючі Технології» на рахунок позивача № НОМЕР_1, є нікчемним.

Наказом відповідача 1 № 189-ОД від 10 серпня 2016 року застосовано до даного правочину наслідки недійсності.

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи повідомленням про нікчемність правочинів (транзакцій) з перерахування коштів з поточного рахунку юридичних та /або фізичних осіб на вкладні (депозитні)/поточні(карткові) рахунки фізичних осіб-клієнтів банку від 16 серпня 2016 року визнано нікчемним лише правочин з переказу коштів в сумі 183 000 грн., а не сам договір № ZP-004545 про відкриття карткового рахунку з встановленим лімітом кредитної лінії (у вигляді овердрафту) та обслуговування банківської платіжної картки від 12.08.2015 року.

Однак, що стосується переказу заробітної плати позивача в розмірі 1 932 грн. та 17 000 грн., то такі правочини відповідачем нікчемними не визнавалися.

Статтею 1062 Цивільного кодексу України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Як убачається з виписки по рахунку клієнта з 01 червня 2016 року по 13 вересня 2016 року, згідно Додатку № 2 до Наказу № 189-ОД від 10 серпня 2016 року суму в розмірі 183 000 грн. було знято з рахунку позивача.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що чинне законодавство не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме те, що вкладом повинні вважатися лише ті кошти, які внесені безпосередньо вкладником.

В свою чергу, сам факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів в розмір 17 004, 46 грн. відповідачем не заперечується.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 по справі К/800/46158/15.

Також, судом встановлено, що договір № ZP-004545 про відкриття карткового рахунку з встановленим лімітом кредитної лінії (у вигляді овердрафту) та обслуговування банківської платіжної картки укладено позивачем 12 серпня 2015 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Євробанк».

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «Євробанк».

Що стосується доводів апелянта про те, що 15 червня 2016 року на рахунок позивача № НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти у розмірі 17 000 грн., тобто після прийняття рішення правлінням НБУ № 70-рш/БТ «Про віднесення ПАТ КБ «Євробанк» до категорії проблемних», то колегія суддів вважає за необхідне з цього приводу зазначити наступне.

Статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17 серпня 2012 року.

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку (п 5.1. Положення).

Згідно з пунктами 5.2., 5.3. Положення Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.

Отже, згадуваними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні та карткові рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Крім того, як зазначено вище, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Отже, позивач не міг знати про віднесення Банку до категорії проблемних.

Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач 1 не приймав будь-якого рішення щодо визнання нікчемним договору № ZP-004545 про відкриття карткового рахунку з встановленим лімітом кредитної лінії (у вигляді овердрафту) та обслуговування банківської платіжної картки від 12 серпня 2015 року в розмірі 17 004, 46 грн., жодного судового рішення про визнання його недійсним або нікчемним не суду не надано, а отже, позивач не був включений до переліку вкладників у зв'язку з протиправними діями Уповноваженої особи Фонду.

Посилання апелянта на те, що прийняте судом рішення суперечить чинним документам, а саме: акту перевірки правочинів та наказу щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями, колегією суддів не береться до уваги, оскільки посилання на відповідний акт перевірки та наказ відсутні у повідомленні Уповноваженої особи від 16 серпня 2016 року за № 01-24.3/3175 про нікчемність правочину, що унеможливило їх оскарження в установленому законодавством порядку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що акт перевірки є способом фіксування отриманих за наслідками її проведення даних, а відтак його чинність (нечинність) жодним чином не впливає на права та обов'язки особи.

За умови встановлених вище обставин справи, колегія суддів зазначає, що чинність наказу Уповноваженої особи № 189-ОД від 12.12.2016 року на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної постанови від 08 грудня 2017 року, не може бути у межах спірних правовідносин перешкодою для направлення щодо позивача додаткової інформації як про вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

При цьому колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 включити позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Євробанк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, суд зазначає наступне.

Відповідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує Загальний реєстр вкладників.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення 14 банк має право надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та уточнення до бази даних про вкладників. Зміни надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства на час виведення неплатоспроможного банку з ринку та винесення рішення по суті Уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду зміни та уточнення до бази даних про вкладників.

Враховуючи норми чинного законодавства, встановивши, що внаслідок протиправних дій відповідача відбулось порушення прав позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги в цій частині шляхом зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

В частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування коштів, які перебувають на рахунку ОСОБА_3, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач 1 додаткової інформації відповідачу 2 не направляв, а відтак така вимога є передчасною, тобто відповідачем 2 жодних прав, обов'язків та інтересів позивача в даному випадку порушено не було.

Окремо, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач заявляв позовні вимоги про визнання дій відповідача 1 протиправними, проте судом першої інстанції було зобов'язано відповідача 1 вчинити певні дії, у зв'язку з чим суд першої інстанції протиправно вийшов за межі позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Так, дійсно як убачається з заяви позивача про зміну (уточнення) позовних вимог, він просив суд визнати протиправним дії відповідача 1 щодо прийняття рішення про нікчемність правочину за операцією з розміщення позивачем коштів у розмірі 17 004, 46 грн. на картковому рахунку № НОМЕР_1.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, рішення відповідачем 1 про нікчемність правочину за операцією з розміщення позивачем коштів у розмірі 17 004, 46 грн. на картковому рахунку № НОМЕР_1 не виносилося, а відтак дана вимога позивача задоволенню не підлягає. До того, ж суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги саме частково.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу позивача, яка ним не заявлялася, то колегія суддів зазначає, що такі доводи апелянта не відповідають дійсності, оскільки вимоги про зобов'язання відповідача 1 та відповідача 2 вчинити певні дії були судом першої інстанції розглянуті.

Таким чином, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс постанову за позовними вимогами, які не були заявлені, є необґрунтованими, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни не підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.