увійти
УКР
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2018 року м. Київ № 826/12669/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Маруліної Л.О., Пащенка К.С., за участю секретаря судових засідань Ясинської К.В., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Божка В.Г., представників третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у відсутність третьої особи ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_8 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Секретаріат Кабінету Міністрів України, Національне агентство України з питань державної служби, Міністерство охорони здоров'я України, ОСОБА_7 про визнання протиправними й скасування рішення, розпорядження, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_8 (ОСОБА_8) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (КМ України) про:
- визнання протиправним та скасування рішення КМ України, оформленого протоколом від 06.09.2017 №52, в частині відмови у призначенні ОСОБА_8 на посаду державного секретаря Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ України);
- визнання незаконним та скасування розпорядження КМ України від 13.09.2017 №621-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров'я України»;
- зобов'язання КМ України прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07.12.2016 в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2017 залучено до участі у справі Секретаріат КМ України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національне агентство України з питань державної служби, МОЗ України та ОСОБА_7 (ОСОБА_7). Також на підставі даної ухвали витребувано у Національного агентства України з питань державної служби інформацію (належним чином засвідченні копії документів), отриману у межах проведення спеціальної перевірки ОСОБА_8 як кандидата на зайняття посади державного секретаря МОЗ України, від Державної судової адміністрації України, Національної поліції України, Міністерства юстиції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державної фіскальної служби України, МОЗ України, Міністерства освіти і науки України, Військової частини А0105 Міністерства оборони України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2017 прийнято заяву представника ОСОБА_8 про зміну підстав її адміністративного позову.
До суду надійшли письмові заперечення представників КМ України та Секретаріату КМ України на адміністративний позов ОСОБА_8 В даних запереченнях представники КМ України та Секретаріату КМ України обґрунтовують правомірність оскаржуваних рішень КМ України, вказують на необґрунтованість й безпідставність позовних вимог ОСОБА_8 і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення її позову.
Представник Національного агентства України з питань державної служби подав до суду письмові пояснення по даній справі, в яких вказав на дотримання порядку проведення спеціальної перевірки позивача та правомірність оскаржуваних рішень відповідача. У зв'язку із цим просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_8
Правова позиція позивача, враховуючи всі подані пояснення та заяву про зміну підстав її адміністративного позову, зводиться до того, що протоколом №23 від 06-07.12.2016 Комісією з питань вищого корпусу державної служби її визначено переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
Однак, за результатами спеціальної перевірки КМ України прийнято рішення, оформлене протоколом від 06.09.2017 №52, про відмову у призначенні на посаду державного секретаря.
Підставою для прийняття такого рішення слугував висновок відповідача про наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем для участі в конкурсі, а саме, в поданій позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік. Вказаного висновку відповідач дійшов за результатом розгляду довідки, складеної Секретаріатом КМ України за результатами спеціальної перевірки, проведеної Секретаріатом КМ України відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII стосовно ОСОБА_8 як переможця конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України.
Позивач зазначає, що вона подавала пояснення до декларації за 2015 рік, в яких вказала на помилки та неточності, наявні у декларації за 2015 рік і пояснила причини їх виникнення. Достовірність наданих позивачем уточнень підтверджена висновком Державної фіскальної служби України (ДФС України) від 30.08.2017.
На думку позивача, рішення КМ України, яке оформлене протоколом від 06.09.2017 №52, є протиправним, адже вона успішно пройшла спеціальну перевірку відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII і відповідач мав достатні правові підстави для призначення її на вказану посаду. При цьому, відповідач при прийнятті спірних рішень керувався відомостями, які не підлягають спеціальній перевірці, а саме щодо можливого конфлікту інтересів у разі призначення.
Позивач також вважає незаконним розпорядження КМ України від 13.09.2017 №621-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров'я», адже воно прийняте внаслідок прийняття протиправного рішення про відмову у призначенні ОСОБА_8 на посаду державного секретаря МОЗ України.
Виходячи з викладеного, позивач вважає, що зазначені рішення порушують її права, а тому належним способом захисту її прав буде скасування вказаних рішень та зобов'язання КМ України прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07.12.2016 в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач та треті особи на стороні відповідача вказують, що оскаржувані рішення є правомірними, прийняті у встановленому порядку та в межах, наданих відповідачу повноважень, а також не порушують права позивача.
В обґрунтування вказаної правової позиції зазначено, що не зважаючи на те, що протоколом №23 від 06-07.12.2016 Комісією з питань вищого корпусу державної служби її визначено переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України, обов'язковою умовою для призначення на вказану посаду є успішне проходження позивачем спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а також перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».
Узагальнена інформація про результати спеціальної перевірки позивача відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» відображена в додатку до листа Національного агентства України з питань державної служби від 13.03.2017. На підставі зазначеної інформації Секретаріатом КМ України складено довідку про результати спеціальної перевірки відомостей стосовно ОСОБА_8
Так, згідно вказаної довідки, в ході спеціальної перевірки ОСОБА_8 відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», виявлено розбіжності у відомостях про загальну суму сукупного доходу декларанта-позивача та членів її сім'ї, зазначених позивачем у розділі ІІ декларації за 2015 рік, та податкової інформації щодо доходів, отриманих від податкових агентів за 2015 рік.
КМ України приймаючи рішення, яке оформлене протоколом від 06.09.2017 №52, взяв вказану інформацію до відома та погодився з пропозицією про відмову в призначенні ОСОБА_8 на посаду державного секретаря МОЗ України за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Оскільки ОСОБА_8 як переможцю конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України відмовлено у призначенні за результатами спеціальної перевірки, КМ України правомірно прийнято розпорядження КМ України від 13.09.2017 №621-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров'я України», проведено конкурс і визначено переможця.
В ході судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на обставини та обґрунтування, які містяться в позовній заяві та заяві про зміну підстав адміністративного позову.
Представники відповідача та третіх осіб: Національного агентства України з питань державної служби, Секретаріату КМ України, МОЗ України заперечили проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях та поясненнях.
Третя особа ОСОБА_7 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_8
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
Розпорядженням КМ України від 09.11.2016 №808-р оголошено конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, посади державного секретаря МОЗ України.
Протоколом №23 від 06-07.12.2016 Комісією з питань вищого корпусу державної служби визначено ОСОБА_8 переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
16.12.2016 ОСОБА_8 як особа, яка претендувала на зайняття посади державного секретаря МОЗ України, дала згоду на проведення щодо неї спеціальної перевірки.
19.12.2016 КМ України направлено до Національного агентства України з питань державної служби запит про перевірку відомостей ОСОБА_8
У межах проведення спеціальної перевірки ОСОБА_8 як кандидата на зайняття посади державного секретаря МОЗ України відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство України з питань державної служби для отримання відомостей стосовно ОСОБА_8 надіслало запити до Державної судової адміністрації України, Національної поліції України, Міністерства юстиції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ДФС України, МОЗ України, Міністерства освіти і науки України, Військової частини А0105 Міністерства оборони України.
09.03.2017 Національне агентство України з питань державної служби отримало лист ДФС України, відповідно до якого виявлено розбіжності у відомостях про загальну суму сукупного доходу декларанта-позивача та членів її сім'ї, зазначених позивачем у розділі ІІ декларації за 2015 рік, та податкової інформації щодо доходів, отриманих від податкових агентів за 2015 рік. А саме: в позиції 5 розділу ІІ декларації ОСОБА_8 зазначено загальну суму її сукупного доходу за 2015 рік у розмірі 146 688,79 грн. Проте, арифметична сума загального сукупного доходу за 2015 рік, відображеного у відповідних позиціях декларації, складає 146 668,97 грн. Згідно з наявною податковою інформацією ОСОБА_8 протягом 2015 року нараховано дохід у вигляді заробітної плати у сумі 147 403,11 грн. (виплачено - 146 688,79 грн.). В позиції 5 розділу ІІ декларації ОСОБА_8 зазначено загальну суму сукупного доходу членів її сім'ї за 2015 рік у розмірі 408 891,93 грн. Проте, арифметична сума загального сукупного доходу за 2015 рік, відображеного у відповідних позиціях розділу ІІ декларації, складає 415 324,97 грн. Згідно з інформацією, отриманою від податкових агентів, членам її сім'ї протягом 2015 року виплачено дохід у вигляді заробітної плати у сумі 410 456,28 грн.
В подальшому, Національне агентство України з питань державної служби узагальнило інформацію про результати спеціальної перевірки позивача, про що листом від 13.03.2017 проінформувало Секретаріат КМ України.
20.03.2017 директор Департаменту кадрового забезпечення Секретаріату КМ України склав довідку №34 «Про результати спеціальної перевірки відомостей стосовно ОСОБА_8 відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно вказаної довідки, в ході спеціальної перевірки ОСОБА_8, виявлено розбіжності у відомостях про загальну суму сукупного доходу декларанта-позивача та членів її сім'ї, зазначених позивачем у розділі ІІ декларації за 2015 рік, та податкової інформації щодо доходів, отриманих від податкових агентів за 2015 рік. А саме: в позиції 5 розділу ІІ декларації ОСОБА_8 зазначено загальну суму її сукупного доходу за 2015 рік у розмірі 146 688,79 грн. Проте, арифметична сума загального сукупного доходу за 2015 рік, відображеного у відповідних позиціях декларації складає 146 668,97 грн. Згідно з наявною податковою інформацією ОСОБА_8 протягом 2015 року нараховано дохід у вигляді заробітної плати у сумі 147 403,11 грн. (виплачено - 146 688,79 грн.). В позиції 5 розділу ІІ декларації ОСОБА_8 зазначено загальну суму сукупного доходу членів її сім'ї за 2015 рік у розмірі 408 891,93 грн. Проте, арифметична сума загального сукупного доходу за 2015 рік, відображеного у відповідних позиціях розділу ІІ декларації, складає 415 324,97 грн. Згідно з інформацією, отриманою від податкових агентів, членам її сім'ї протягом 2015 року виплачено дохід у вигляді заробітної плати у сумі 410 456,28 грн.
До вказаної довідки додані уточнена декларація ОСОБА_8 та письмове пояснення позивача щодо виявлених розбіжностей в декларації.
Крім того, Секретаріатом КМ України надсилались відповідні запити про проведення перевірки відомостей щодо ОСОБА_8 до Служби безпеки України та ДФС України на виконання вимог Закону України «Про очищення влади» і Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою КМ України від 16.10.2014 №563.
Листом Служби безпеки України від 20.01.2017 №24/168221 та висновком ДФС від 30.08.2017 №659/3/9999-13-05-01-11 проінформовано Секретаріат КМ України про результати перевірки відомостей стосовно ОСОБА_8
У висновку ДФС від 30.08.2017 №659/3/9999-13-05-01-11 вказано, що з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_8 та підтвердних документів встановлено достовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», вказаних ОСОБА_8 у Декларації.
КМ України прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 06.09.2017 №52, згідно з яким КМ України погоджується з пропозицією про відмову в призначенні ОСОБА_8 на посаду державного секретаря МОЗ України за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, доручено Національному агентству України з питань державної служби внести для розгляду на наступному засіданні КМ України проект акта щодо оголошення повторного конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
Розпорядженням КМ України від 13.09.2017 №621-р оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
Позивач вважає рішення КМ України, оформлене протоколом від 06.09.2017 №52, та розпорядження КМ України від 13.09.2017 №621-р такими, що порушують її права, а тому звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам і оцінюючи доводи учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується КМ України.
Згідно із абзацом 1 пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу» до посад категорії «А» державної служби віднесено, зокрема, державних секретарів міністерств.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI та пункту 1 частини сьомої статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII, КМ України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби призначає на посаду державних секретарів міністерств за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу.
Згідно вказаних вимог розпорядженням КМ України від 09.11.2016 №808-р оголошено конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, посади державного секретаря МОЗ України.
Протоколом №23 від 06-07.12.2016 Комісією з питань вищого корпусу державної служби визначено ОСОБА_8 переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про державну службу» рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб'єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.
При цьому, згідно частини четвертої статті 31 Закону України «Про державну службу» рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та за результатами перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».
Позивач переконана, що висновок ДФС від 30.08.2017 №659/3/9999-13-05-01-11, яким встановлено достовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», вказує на успішне проходження нею спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Однак, згідно пункту 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягає достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, подані особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Водночас, відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою КМ України від 25.03.2015 №171, спеціальній перевірці підлягають, зокрема, відомості щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Таким чином, успішне проходження позивачем спеціальної перевірки відповідно Закону України «Про очищення влади» не може беззаперечно свідчити про успішне проходження спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Отже, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, в ході судового засідання досліджено подані позивачем декларації та встановлено, що сума розбіжностей не просто є арифметичною. Має місце неврахування позивачем доходів своїх та членів сімї, що в кінцевому результаті відкоригувало усі показники.
Більше того, декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_8 за 2015 рік суттєво відрізняється від декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_8 за 2015 рік в частині задекларованого нерухомого майна (вказано не одну, а три земельні ділянки, не один житловий будинок, а два та взагалі не вказано суми утримання зазначеного у розділах ІІІ-V майна).
Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою, затвердженою КМ України. Щодо кандидатів на зайняття посад (крім посади судді), призначення (обрання) на які здійснюється Президентом України, Верховною Радою України або КМ України, таку довідку готує відповідний структурний підрозділ Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України або Секретаріату КМ України.
Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подати відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування свої зауваження у письмовій формі. Ці зауваження підлягають розгляду у семиденний строк з дня їх надходження.
Судом встановлено, що за результатами спеціальної перевірки ОСОБА_8, проведеної відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», виявлено факт розбіжностей у поданій позивачем декларації за 2015 рік, про що 20.03.2017 директором Департаменту кадрового забезпечення Секретаріату КМ України складено довідку №34.
За змістом частини третьої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» позивач має право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та подання відповідних зауважень на таку довідку.
Разом з цим, позивач не скористалася правом на ознайомлення та подання заперечень на довідку №34 від 20.03.2017.
Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.
Враховуючи, що на момент прийняття рішення, оформленого протоколом від 06.09.2017 №52, КМ України як суб'єкт призначення на посаду державного секретаря МОЗ України мав інформацію про подання ОСОБА_8 неправдивих відомостей, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні на вказану посаду.
На підставі викладеного, суд вважає, що рішення КМ України, оформлене протоколом від 06.09.2017 №52, в частині відмови у призначенні ОСОБА_8 на посаду державного секретаря МОЗ України, не порушує права позивача, тому й відсутні підстави для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу», повторний конкурс проводиться у разі, зокрема, виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу та відсутності другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби.
Внаслідок виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу - ОСОБА_8 та відсутності другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби, розпорядженням КМ України від 13.09.2017 №621-р оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
Повторний конкурс було проведено, а за його результатами та відповідно до розпорядження КМ України від 08.11.2017 №788-р державним секретарем МОЗ України призначено ОСОБА_7
В постанові від 10.04.2012 Верховний Суд України, проаналізувавши положення частини першої статті 2 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України в попередній редакції), що відповідає і положенням частини першої статті 2 та статті 19 КАС України (в редакції від 15.12.2017) висловив наступну правову позицію: «суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням».
Відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача є підставою для відмови у позові.
Суд вважає, що оскільки позивач не приймала участі в повторному конкурсі, то й оголошення та проведення повторного конкурсу, а також закріплення його результатів, не порушує права та інтереси ОСОБА_8 Тому, суд вважає вимогу позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №621-р, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання КМ України прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07.12.2016 в порядку, передбаченому чинним законодавством, то суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади (в т.ч. і суд) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі» означає, що орган державної влади повинен бути утвореним у порядку визначеному Конституцією і законами України та зобов'язаний діяти на виконання вимог закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії є вимогами для органу державної влади, який приймає рішення або вчиняє дії, недотримання яких несе встановлену законом відповідальність.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим в Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень по межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Крім того, відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії»(Заява N 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії»(Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, «Єрузалем проти Австрії», (Заява N 26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, «Реквеньї проти Угорщини», (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява N 25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Враховуючи, що законодавцем чітко закріплено процедуру оголошення, проведення та закріплення результатів конкурсу на зайняття посади державного секретаря МОЗ України, а повноваження щодо прийняття відповідних рішень з цих питань віднесено до дискреційних повноважень КМ України, адміністративний суд не може підміняти вказану процедуру та суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень. Тому, в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено, судові витрати стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_8 (04071, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Секретаріат Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Національне агентство України з питань державної служби (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 15, код ЄДРПОУ 37819430), Міністерство охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925), ОСОБА_7 (01601, АДРЕСА_2) про визнання протиправними й скасування рішення, розпорядження, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення виготовлено 23.02.2018.
Головуючий суддя О.М. Чудак
Судді Л.О. Маруліна
К.С. Пащенко
