Рішення № 72107405, 05.02.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4389/17

провадження у справі №2-а/0285/31/18

05 лютого 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

Головуючого - судді Коцюби О.М.,

за участю секретаря - Янкової Л.П.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату, Міністерства оброни України про визнання протиправної відмови Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного військового комісаріату, Міністерства оброни України, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності 24.11.2014 року внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому, як інваліду 2-ї групи, одноразової грошової допомоги та виплатити в розмірі 200-х кратного прожиткового мінімуму на момент встановлення 2-ї групи інвалідності, у відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ;

- зобов'язати відповідача - Міністерство оборони України протягом одного місяця, з дня набрання судовим рішенням законної сили, подати звіт про його виконання;

- покласти судові витрати, у сумі 5700 грн, за отриману правову допомогу на відповідача.

У позові посилається на те, що у період з 10.01.1986 року по 14.06.1986 року проходив службу в Республіці Афганістан та приймав участь у бойових діях. Під час виконання військового обов'язку отримав вогнепальні поранення різного ступеня тяжкості. Внаслідок отриманих поранень з 24.02.1988 року йому було надано 3 групу інвалідності безстроково. При повторному медичному огляді від 19.01.2015 року, згідно довідки до акту огляду МСЕК № 080876, йому було надано 2 групу інвалідності з 24.11.2014 року, безстроково. 21.08.2017 року він звернувся до Новоград-Волинського військового комісаріату з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-х кратного прожиткового мінімуму на момент встановлення 2-ї групи інвалідності, у відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ. Однак, йому було відмовлено. Тому він змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач вимоги заяви підтримав, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача - Житомирського обласного військового комісаріату, заперечив проти задоволення позовних вимог та заначив, що прийняття рішення по виплаті чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключно компетенцією Міністерства оборони України. На Житомирський обласний військовий комісаріат покладено лише обов'язок щодо оформлення та подачі відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги, що і було здійснено військкоматом.

Від представника відповідача - Міністерства оборони України на позовну заяву надійшов відзив із викладеним у ньому запереченні проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши позивача, представника відповідача, який з'явився, вивчивши відзив на позов, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням, виданим 24.01.2015 року (а.с. 12).

Відповідно до архівної довідки № 6/3/1-843, виданої центральним архівом філіалу військово-медичних документів Міністерства оборони Російської Федерації 24.07.2017 року, позивач 14.05.1986 року отримав важку контузію правого ока з розривом склери та гемофтальмом; переломом основи черепу у бойових діях при виконанні обов'язку військової служби на території ДРА при підриві танка на міні (а.с. 14).

Згідно з даними довідки серії ВТЄ-11 № 008154, позивачу за наслідками первинного огляду 09.03.1988 року встановлено ІІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: каліцтво отримане при виконанні обов'язків військової служби (а.с. 20).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 080876 на підставі повторного огляду ОСОБА_1 19.01.2015 року йому встановлено ІІ групу інвалідності з 24.11.2014 року. Причина інвалідності - каліцтво отримане при виконанні обов'язків військової служби (а.с. 21).

21.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісаріату Новоград-Волинського ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності з 24.11.2014 року (а.с. 22).

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 101 від 29.09.2017 року, вирішено, що оскільки ОСОБА_1 інвалідність встановлено до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, він не має права на одержання одноразової грошової допомоги (а.с. 23).

Дослідивши докази, суд вирішив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Положеннями ч. 9 ст. 16-3 передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Ст.ст. 16, 16-2, 16-3 викладено в такій редакції відповідно до Закону України від 04.07.2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», який набрав законної сили з 01 січня 2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

У п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року, яка набрала законної сили з 24.01.2014 року, установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

-допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1331;

-допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, датою, з якої у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, є момент первинного встановлення такої інвалідності в період дії таких актів. Особи, допомога яким не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на день встановлення такої інвалідності.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовця у позивача виникло з моменту встановлення інвалідності, а саме з 09.03.1988 року.

20.12.1991 було прийнято Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та діяла наступна редакція ст. 16 цього Закону: військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті..

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 інвалідність встановлено значно раніше, а чинним станом на березень 1988 року законодавством України не було передбачено виплату одноразової грошової допомоги такій категорії військовослужбовців, суд вирішив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Також суд звертає увагу на те, що повторне встановлення позивачу групи інвалідності (вищої) у 2014 році не може вважатися підставою для виплати йому відповідної одноразової допомоги, оскільки п-п. 4 п. 2 Порядку № 499 та ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» окремо врегульовано питання встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, проте вказані норми у цьому випадку застосуванню не підлягають, оскільки сплинуло більше 2-х років після первинного встановлення інвалідності.

Крім цього, слід відмовити у задоволенні позовних вимог до Житомирського обласного військового комісаріату, оскільки, зі змісту позовної заяви, жодної вимоги до вказаного відповідача не заявлено.

Також, слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 5700 грн. оскільки в силу ч. 1 ст. 139 КАС України такі витрати стягуються з відповідача на користь позивача у разі задоволення його позову.

Вступна та резолютивна частини ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені судовому засіданні 05.02.2018 року. Повний текст рішення складено 09.02.2018 року.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 241, 243, 246, 255 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату, Міністерства оброни України про визнання протиправної відмови Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Головуючий: О.М. Коцюба