Постанова № 71980892, 29.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 642/6028/16-ц Головуючий суддя І інстанції Євтіфієв В. М.

Провадження № 22-ц/790/483/18 Суддя доповідач Кругова С.С.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І.,

ОСОБА_1,

секретаря Прологаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи Комісія по аналізу виконання умов контрактів працівниками залізничного транспорту, В.о. начальника виробничого підрозділу «Харківська вагонна дільниця» регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_4, про поновлення строку на звернення до суду, скасування рішення комісії, наказу про звільнення, продовження строку контракту, поновлення на посаді, та стягнення належних сум,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом ПАТ «Українська залізниця», треті особи Комісія по аналізу виконання умов контрактів працівниками залізничного транспорту, В.о. начальника виробничого підрозділу «Харківська вагонна дільниця» регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_4, про поновлення строку на звернення до суду, скасування рішення комісії, наказу про звільнення, продовження строку контракту, поновлення на посаді, та стягнення належних сум.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 11 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням представник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилаються на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, не досліджені всі його доводи та не надано їм належної оцінки.

Рішення суду є незаконним, неогрунтованим, судом неправильно було кваліфіковано правовідносини між сторонами трудових правовідносин, які дійсно стали причиною для припинення трудового договору хоча і випливають із встановлених обставин справи.

Висновки суду щодо відсутності з боку роботодавця порушень обов’язку прийняти рішення про продовження строку дії трудового контракту або припинення трудового договору із закінченням його строку дії є помилковими.

Судом обставини справи встановлено повно та правильно, проте невірно зроблено висновки.

Посилання суду на підстави для відмови у поновленні строку для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору є вигаданими, безпідставними та такими що не відповідають обставинам справи, не підтверджуються технічним звукозаписом судового розгляду та суперечать обставинам справи.

Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимоги, щодо компенсації витрат на правову допомогу, що було підтверджено належними доказами.

До апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні.

З таким висновком суду, колегія суддів погоджується, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач наказом №3462/ОС від 10 жовтня 2006 року був прийнятий на посаду провідника пасажирських вагонів по 3 розряду у дільницю.

29 травня 2007 року позивача наказом №1013/ОС було переведено на посаду провідника пасажирських вагонів по контракту №521.

Контракт №521 від 29.05.2007 року позивачем було укладено на виконання вимог ст.15 ЗУ «Про залізничний транспорт», ст.1 КЗпП України інших нормативних актів з метою підвищення ефективності виробництва, зміцнення трудової дисципліни.

Відповідно до даткової угоди №40 від 8 травня 2014 року до контракту № 521 від 29.05.2007 року строк дії контракту продовжено до 28 травня 2015 року.

Контракт всилу вимог ч.3 ст.21 КЗпП України є особливою формою трудового договору, в якому передбачені строк дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Отже позивач, підписуючи угоду, погодився, що строк дії контракту спливає 28.05.2015 року і лише за згодою роботодавця термін дії контракту міг бути продовжений, як це визначено зазначеною нормою чинного трудового законодавства України.

28 травня 2015 року відповідно наказу № 305/ОС позивач звільнений з посади у зв’язку з закінченням строку трудового договору за п.2 ст. 36 КЗпП України.

На спростування доводів апеляційної скарги відносно того, що судом неправильно кваліфіковано спірні правовідносини між сторонами і дійсні обставини, що стали підставою для припинення трудового договору, слід зазначити наступне.

На час існування трудових відносин між сторонами, відповідно складеного акту №008687 позивачем допущено грубе порушення умов контракту №521 від 29.05.2007, (пункт 6.3 п.п. «а») а саме: перевезення чотирьох безквиткових пасажирів 27.05.2015 у вагоні №4/23000 поїзду 375/376 Харків-Херсон на дільниці Миколаїв-Знам’янка.

Пунктом 3.9.5 Інструкції ЦЛ-0038 визначено, що провіднику забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у тому числі безквиткових пасажирів.

Згідно протоколу засідання комісії по аналізу виконання умов контрактів працівниками від 28.05.2015 року комісія постановила скасувати протокольне рішення від 27.02.2015 року стосовно провідника пасажирських вагонів ОСОБА_3 щодо продовження терміну дії контракту та рекомендовано керівництву не продовжувати його термін дії (а.с. 29-30).

Судова колегія зауважує, що ці обставини не спростовують висновків суду, тому , що звільнення позивача відбулося не у зв"язку з допущеним порушенням, а за спливом дії контракту.

Твердження позивача, що висновки суду є помилковими щодо відсутності з боку роботодавця порушень обов’язку прийняти рішення про продовження строку дії трудового контракту, або припинення трудового договору із закінченням його строку дії є необґрунтованими, оскільки рішення Комісії мають рекомендаційний характер для керівництва підприємства. Їх наявність чи відсутність не є безумовною підставою для розірвання контракту за спливом строку на який він був укладений.

Зі змісту п.п.6.6. п.6 Додаткової угоди №40 від 8 травня 2014 року до Контракту №521 від 29 травня 2007 року вбачається, що за 2 місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий строк. Тобто 2 місяці визначено у разі вирішення питання про продовження трудових відносин і нічого не зазначено про строки у разі припинення контракту.

Частиною другою цього підпункту 6.6. зазначено, що рішення про припинення трудового договору у зв"язку з закінченням строку дії контракту приймається керівником з урахуванням пропозиції комісії вагонної дільниці , що і було зроблено (том 1 а.с.23).

Аналогічного змісту міститься в матеріалах справи Вказівка (том 1 а.с.36-37).

Що стосується посилань в апеляційній скарзі на, те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні інших позовних вимог щодо компенсації витрат на правову допомогу та стягнення моральної шкоди, то судова колегія вважає, оскільки вони є похідними від позовних вимог про скасування наказу, продовження контракту та поновлення на роботі в задоволенні яких судом відмовлено, то підстав для задоволення похідних позовних вимог у суду першої інстанції не було.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду відповідають встановленим обставинам у справі та вимогам закону, що регулює дані правовідносини.

Суд першої інстанції, якому належить відповідна роль у наданні юридичної кваліфікації фактичним обставинам справи в порядку та з додержанням вимог Закону України ухвалив законне та обґрунтоване рішення, що дає підстави для залишення апеляційної скарги беззадоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 11 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття. В силу ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_1

повний текст складено 01.02.2018 року