Рішення № 71676375, 18.01.2018, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №440/356/17

Провадження № 2-а/440/39/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Мельник С. Р.

при секретарі Особа О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Буськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бродівського об»єднання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Львівської області, Державної казначейської служби України визнання дій незаконними, зобов"язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому уточнивши позовні вимоги просить визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області з невиплати йому недоотриманої пенсії його матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 26.04.2016 року за період з березня 2014 року по 26 квітня 2016 року, з квітня 2016 року по вересень 2017 року включно - тобто протягом 1 року і 5 місяців та стягнути з Держави Україна через Державну Казначейську службу України на його користь суму завданої моральної шкоди в розмірі 3000000( три мільйони) гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що він, ОСОБА_1, є сином ОСОБА_3, яка померла 26.04.2016 року. Його мати була внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої Автономної ОСОБА_4 Крим. В Автономній ОСОБА_4 Крим вона отримувала пенсію за віком до березня 2014 року. ОСОБА_3 перемістилась з тимчасово окупованої території 07 листопада 2014 року. На той момент вона хворіла на онкологічне захворювання та майже не могла ходити. За життя вона не зверталась до органів Пенсійного фонду України з місцем проживання у м. Буськ. Вона не могла самостійно дістатись Пенсійного фонду, щоб подати заяву про поновлення пенсійних виплат, а прийняти заяву від неї вдома Пенсійний фонд відмовлявся. Після смерті його матері, в квітні 2016 року він звернувся за виплатою недоотриманої пенсії та допомоги на поховання в ОСОБА_2 ПФУ в Буському районі. Допомогу на поховання було сплачено після його звернення, а пенсійні виплати не сплачувались. На словах співробітники ОСОБА_2 повідомили йому, що для виплати недоотриманої пенсії вони мають направити запит про отримання пенсійної справи в тимчасово окуповану ОСОБА_4 Крим. У вересні 2016 року він звернувся до ОСОБА_2 із заявою, в якій просив повідомити причини несплати йому недоотриманої пенсії. ОСОБА_2 відповіло на цю заяву 26.09.2016 року. У відповіді було вказано, що з 01.01.2015 року виплату пенсій особам, які зареєстровані на території Автономної ОСОБА_4 Крим або м.Севастополя та перебувають на обліку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання, можливо проводити за наявності паперової пенсійної справи та атестату про останній місяць виплати пенсії за попереднім місцем отримання пенсії. Також повідомлялось, що до органів ПФ РФ направлено запит про отримання паперової пенсійної справи ОСОБА_3, без якої здійснити виплати неможливо. 27.12.2016 року ОСОБА_2 письмово повідомило йому про надходження паперової пенсійної справи його матері з РФ. Згідно супровідного листа до цієї справи, як повідомило йому ОСОБА_2, пенсія ОСОБА_3 виплачена в тимчасово окупованому Криму по 01.08.2016 року, тому ОСОБА_2 не має підстав для виплати недоотриманої пенсії. Через два дні він ознайомився з пенсійною справою ОСОБА_3 та отримав її копію. Чинним законодавством встановлено чіткий порядок дій органів Пенсійного Фонду України у випадку звернення родичів померлого пенсіонера за виплатою недоотриманої пенсії. Повноваження з призначення пенсійних виплат не належать до так званих дискреційних повноважень, в межах яких суб’єкт владних повноважень може обирати між кількома рішеннями, кожне з яких є правомірним. Право на пенсійне забезпечення гарантоване Конституцією України, при цьому підстави його обмеження завжди закріплені в законі, а їх перелік є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню.

Згідно статті 46 Конституцій України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

ОСОБА_5 України «Про пенсійне забезпечення» в статті 1 встановлює, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим ОСОБА_5.

Статтею 82 ОСОБА_5 України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Згідно статті 91 ОСОБА_5 України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорони, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

Процедура виплати недоотриманої пенсії регулюється ОСОБА_6 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ОСОБА_5 України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року .

Згідно пункту 1.5 цього ОСОБА_6, заява про виплату недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.

ОСОБА_3 перебувала на обліку в ОСОБА_2 ПФУ в Буському районі Львівської області, де знаходилась та дотепер знаходиться її паперова пенсійна справа.

Згідно пункту 4.3 розділу 4 ОСОБА_6, не пізніше 10 днів після надходження заяви “і наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного M3) пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Щодо нібито виплаченої органами окупаційної влади пенсії ОСОБА_3, яка є підставою для невиплати пенсії, то посилання на цю обставину є необгрунтованим.

ОСОБА_3 була внутрішньо переміщеною особою з Автономної ОСОБА_4 Крим . Запит її пенсійної справи з тимчасово окупованої АРК і, тим більше, використання відомостей, отриманих з тимчасово окупованої території для обмеження її права на пенсійне забезпечення, є незаконним та свідчить про системні порушення прав громадян з боку Пенсійного фонду України та невірне застосування норм права. Виплата пенсій мешканцям АРК має деякі особливості порівняно з іншою територією України, що обумовлені окупованим статусом АРК. Ці особливості встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2014 року № 234, яка встановила ОСОБА_6 виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної ОСОБА_4 Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації . Згідно ОСОБА_6, особа, яка мешкає в тимчасово окупованій АРК та бажає отримувати пенсію за українським законодавством, має звернутись до органів ПФУ в Херсонській області. Вичерпний перелік цих органів встановлено Постановою Правління ЛФУ від 07.07.2014 № 13-4. Вказані органи за письмовою згодою особи та на підставі поданих документів надсилають запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього ОСОБА_6.

Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Згідно пункту 1 Постанови Правління ПФУ № 13-4, органом, що здійснює пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території Автономної ОСОБА_4 Крим та м. Севастополя та не отримують пенсію від органів ПФ РФ, є управління Пенсійного фонду України в Генічеському, Каланчацькому, Новотроїцькому та Чаплинському районах Херсонської області.

З наведеного випливає, що отримання паперової справи з органів Пенсійного Фонду РФ є необхідною умовою для призначення пенсій громадянам України лише за наявності наступних обставин:

Особа, яка звертається за пенсією, мешкає на території тимчасово окупованої Автономної ОСОБА_4 Крим та не має іншої адреси на контрольованій території України;

Особа звернулась за призначенням пенсії до управління Пенсійного фонду України в Генічеському, Каланчацькому, Новотроїцькому та Чаплинському районах Херсонської області.

Якщо одна з цих обставин відсутня - Постанова КМУ № 234 не може застосовуватись.

Особа, яка має статус внутрішньо переміщеної особи, не може бути одночасно мешканцем АРК. Отже, після отримання статусу внутрішньо переміщеної особи отримувач пенсії вибуває з кола осіб, на яких розповсюджується Постанова КМУ № 234.

Висновки з наведених норм законодавства є очевидними та прямо випливають з Конституції України (зокрема, зі статті 19) та з теорії права, а саме з положень про ієрархію норм та джерел права, правил подолання правових колізії, дії норми права за колом осіб та з принципу верховенства права.

При зверненні до ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 за виплатою недоотриманої пенсії він звертався як родич внутрішньо переміщеної особи. Отже, під час виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 повинно було застосовувати норми про пенсійне забезпечення внутрішньо переміщених осіб.

Згідно частини 1 статті 7 ОСОБА_5 про ВПО, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно пункту 1 Постанови КМУ від 05.11.2014 року № 637 (яка діяла в тій же редакції під час його першого звернення до ГУ ПФ України), призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з ОСОБА_6 оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.

Постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року було затверджено ОСОБА_6 призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО. Пунктом 6 цього ОСОБА_6 встановлено: структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України”, який протягом п’яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Жодної норми щодо необхідності надання паперової справи з тимчасово окупованої території для призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам чинне законодавство України не містило та не містить.

Саме наявність чинних норм, які дозволяють виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_3 без звернення до органів окупаційної влади в Криму або до органів влади держави - агресора, робить невиплату пенсії незаконною.

З аналізу наведених норм випливає, що органи ПФУ з моменту його звернення за виплатою недоотриманої пенсії повинні були діяти в рамках чинного законодавства, а саме: зробити запит електронної пенсійної справи до державного підприємства “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України” та після отримання цієї справи виплатити йому недоотриману пенсію ОСОБА_3 з моменту припинення виплат Україною в 2014 році.

Наведений порядок дій передбачений чинним законодавством є єдиним можливим за умови правомірних дій ОСОБА_2. Ніякого іншого порядку дій чинне законодавство не передбачає.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність та незаконність документів, виданих органами окупаційної влади, прямо встановлена законом.

Згідно статті 9 ОСОБА_5 України «Про забезпечення прав та свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території»:

«Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України».

Тобто недійсність запитуваних в окупаційної влади документів є очевидною. Ці документи не можуть бути умовою для реалізації конституційних прав громадян України, тобто отримання належних пенсійних виплат. Наведена стаття 9 встановлює виключення з цього правила, тобто забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів тощо, не може застосовуватись до предмету позову, оскільки в даному випадку встановлення зв’язків з окупаційною владою, навпаки, має на меті обмеження конституційних прав та призводить до зловживання повноваженнями з боку ОСОБА_2. Ці документи можуть свідчити лише про порушення відповідачем своїх обов’язків та встановлювати його вину.

Крім того, дані надісланої «пенсійної справи» суперечать фактам, і тому не можуть відповідати дійсності. Зокрема, за даними цієї «пенсійної справи» ОСОБА_3 вперше звернулась за призначенням пенсії до окупаційних органів влади 31.12.2014 року.

При цьому, в той час вона мешкала в Буську, а стан її здоров’я не дозволяв їй навіть виходити з дому, не кажучи вже про поїздки на окуповану територію. Про це відомо ОСОБА_2, оскільки в той час він неодноразово звертався до ПФУ з проханням прийняти від його матері заяву про поновлення пенсії у неї вдома. За даними, надісланими з тимчасово окупованої території, ОСОБА_3 вперше призначили пенсію на тимчасово окупованій території з – 01.01.2015 року. З матеріалів справи, якою керується ОСОБА_2 для відмови у пенсійних виплатах, випливає, що за період з березня по грудень 2014 року, тобто протягом десяти місяців ОСОБА_3 не отримувала пенсію ані в Україні, ані на окупованій території. Проте питання про обов’язок ОСОБА_2 виплатити заборгованість хоча б за цей період (якщо - сприйняти логіку, якою керується ОСОБА_2) знову ж таки не постає. І найголовніше – за даними «пенсійної справи» ОСОБА_3 вдруге звернулась до органів ПФ РФ за перерахунком пенсії 25.08.2016 року, тобто через чотири місяці після того, як вона померла, про що також добре відомо ОСОБА_2.

За даними органів окупаційної влади, підставою для виплат його матері пенсії з бюджету РФ стало нібито її особисте звернення в той час, коли вона вже покинула ОСОБА_4 Крим і мешкала в м.Буську. Наведене добре свідчить, що ОСОБА_2 увесь час з моменту його першого звернення за виплатою недоотриманої пенсії, має на меті за будь-яких умов відмовити у належних йому виплатах, при цьому вважає допустимим задля досягнення цієї мети вчинення незаконних дій (листування з органами влади тимчасово окупованої території) та приймає до уваги і виносить рішення на підставі документів, згідно яких особа особисто подає заяви через декілька місяців після того, як померла.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, визначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до пункту 9 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін; його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні по справі "Недайборщ проти Російської Федерації-” (пункт 37 рішення, скарга№ 42255/04) від 01.07.2010 року ЄСПЛ зазначив: "Суд нагадує свою незмінну позицію про те, що заявнику не може бути пред’явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15.10.2009 року у справі "Антипенко проти Російської Федерації», скарга № 33470/03, § 82, постанова Європейського Суду від 14.02.2008 року у справі Пшеничний проти Російської Федерації”, скарга №30422/03, §35,рішення у справі "Гарабаев проти Російської Федерації (Grabayev v.Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007VII (витяги), а також постанова Європейського Суду від 01.06.2006 року у справі "Грідін проти Російської Федерації-” (Gridin v.Russia), скарга № 4171/04, §20.

Таким чином, як вбачається з практики ЄСПЛ, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь - якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника розмір моральної шкоди має визначатися судом в межах справедливого розгляду конкретної справи.

Моральна шкода, завдана йому, полягає в душевних стражданнях, перенесених внаслідок відкритого, зухвалого та цинічного порушення Конституції та законодавства України, прийняття рішень ОСОБА_2 на підставі нікчемних документів та абсурдного твердження про нібито звернення ОСОБА_3 до ПФ РФ після її смерті, у грубій зневазі до його померлої матері, яка до речі, вже страждаючи від невиліковного захворювання, наполягала на своєму переїзді з тимчасово окупованої території, з причин свого негативного ставлення до окупації.

Позивач мотивує свої позовні вимоги в цій частині тим, що відповідачем систематично, протягом кількох місяців, демонструвалась зневага до його покійної матері.

Відповідно до частини 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно ч.4 ст. 18 КАС України, місцевим судам як адміністративним підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно ч.1 ст. 19 КАС України, адміністративні справи вирішуються —адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки Відповідач знаходиться в Буському районі Львівської області, належним судом для розгляду цього позову є Буський районний суд Львівської області.

Дії Відповідача з невиплати йому недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера його матері ОСОБА_3 та мотивування цього є вочевидь незаконними. Уточнивши позовні вимоги просить визнати незаконними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області з невиплати йому недоотриманої пенсії його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 26.04.2016 року, за період з березня 2014року по 26 квітня 2016 року. Стягнути з Держави України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень. Судові витрати покласти на відповідачів.

Уточнив свої позовні вимоги, оскільки 22 вересня 2017 року були отримані грошові кошти у поштовому відділенні 80500 (м.Буськ) в розмірі 126180 грн 03 копійки (сто двадцять шість тисяч сто вісімдесят гривень 03 копійки), що на думку відповідача (Бродівського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Львівської області) є повною сумою заборгованості, яку відповідач мав виплатити йому як спадкоємцю та найближчому родичу його померлої мами, ОСОБА_3. Також відповідач у листопаді 2017 року подав розрахунки та роз'яснення стосовно нарахованої та виплаченої суми заборгованості у період з квітня 2014 року по квітень 2016 року (без врахування та розрахунку належної за чинним законодавством компенсації).

Виплативши якісь грошові кошти до кінця судового процесу відповідач фактично визнав свої дії протиправними по відношенню до нього та підтвердив своїми діями факт того, що належні йому грошові кошти тривалий час (а саме з квітня 2016 року по вересень 2017 року включно - тобто протягом 1 року і 5 місяців) протиправно використовувались органами або посадовими особами Пенсійного Фонду України у невідомих йому цілях.

Просить звернути увагу, що відповідач продовжує порушувати чинне законодавство, а саме норми ОСОБА_5 України ’’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ОСОБА_5 України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати” не здійснивши вчасно розрахунок і виплату компенсації втрати частини доходів за незаконне тривале утримання у себе з невідомою метою належних йому коштів.

Виключно ОСОБА_5 України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (ОСОБА_7 №1058) визначаються умови набуття права на пенсію, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. Відповідно до пункту 2 статті 46 ОСОБА_5 №1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Крім того статтею 49 цього ж ОСОБА_5 №1058 зазначено, що термін виплати недоотриманої пенсії не може перевищувати 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати, рішення про виплату при цьому приймає територіальний орган Пенсійного Фонду України (яким є відповідач).

Згідно з статтею 2 ОСОБА_5 України ’’Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати” компенсація громадянам провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим ОСОБА_5 і має бути виплачена в той же місяць, в якому виплачується заборгованість. Нагадую, що чинне законодавство України не передбачає можливості припинення нарахувань пенсійних коштів живому пенсіонеру.

У відповідача була в наявності електронна пенсійна справа, усі підтверджуючі факт права на пенсійні кошти документи та мої письмові роз'яснення норм чинного законодавства ще навесні 2016 року, усі обставини відповідачем були з'ясовані, але жодних дій для виплати заборгованості, повторююся, відповідач вживати не захотів, а згодом взагалі письмово повідомив мене, що підстав для виплати немає. При цьому зухвало порушив та свідомо проігнорував норми ОСОБА_5 України ’’Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та ’’Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” , використавши юридично нікчемні документи від незаконних органів окупаційної “влади” Російської Федерації в окупованій нею території Автономної ОСОБА_4 Крим для прийняття рішення про відсутність підстав для виплати, навіть не зважаючи на те, що інформація в тих “документах” має відверто сфальсифіковану складову (нагадую, що згідно написаного окупантами, моя Мама, яка фізично була відсутня з 2014 року на окупованій території, назад через вкрай поганий стан здоров’я і окупацію не поверталась, на думку окупантів та відповідача нібито мала змогу і отримала там пенсійні виплати по 1 серпня 2016 року при тому, що померла вона у Буську 26 квітня - на 4 місяці раніше,ніж проведена остання якась там виплата). Крім того відповідач вперто застосовував до ситуації норми підзаконних актів, які стосуються виключно громадян, що залишились проживати постійно на тимчасово окупованій території, а також, дотепер намагається застосовувати норми якихось міжнародних та міждержавних угод з державою-окупантом-терористом Російською Федерацією, хоча є абсолютно зрозумілим, що по відношенню до виключно території України такі угоди не можуть бути застосовані - адже вони укладені за територіальною ознакою і не можуть змінювати за своєю суттю встановлені кордони країн. Мої письмові роз'яснення з цього приводу відповідачем також свідомо ігнорувалися.

На його думку, після майже його півторарічного умовляння відповідача діяти у відповідності до Конституції та ОСОБА_5 якась виплата коштів - є ніщо інше, як спроба відповідача уникнути кримінальної відповідальності. Адже як вбачається з поданих ним вище фактів - ніщо не перешкоджало відповідачу вчасно та в повному обсязі виплатити заборгованість ще навесні 2016 року.

Всіма цими діями відповідач, яким є Бродівське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Львівської області, спричинив йому і його родині як матеріальну так і значну моральну шкоду. І продовжує її спричиняти, порушуючи його законні права.

Стаття 56 Конституції України : Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На його думку факт заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди є беззаперечним та таким, що повністю доведений під час розгляду судової справи. У зв»язку з наведеним просить визнати дії Бродівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області незаконними та такими, що порушують права позивача та чинне законодавство. Покласти на відповідача обов»язок сплатити йому моральну компенсацію за понесені ним моральні та фізичні страждання через незаконні дії відповідача у межах , що були зазначені в позові. Усі судові витрати, пов'язані з даною заявою та з судовим процесом, якщо вони є, просить покласти на відповідача (від судового збору звільнений на підставі пункту 13 статті 5 ОСОБА_5 України ’’Про судовий збір».

Судом замінено відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області на його правонаступника - Бродівське об»єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області

В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_8 позов підтримала та просила позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_9 просив відмовити в позові, подавши заперечення. Заперечення обґрунтовував тим, що з даною позовною заявою не погоджуються, оскільки ОСОБА_3, 26.02.1957р.н., перебувала на обліку управлінні Пенсійного фонду в Бахчисарайському районі Автономної республіки Крим, та зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст.1 ОСОБА_5 України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (ОСОБА_7 №1207-VII), тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. ОСОБА_7 початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Відповідно до ст.3 ОСОБА_5 України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього ОСОБА_5 тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної ОСОБА_4 Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідно до ст.7 ОСОБА_7 №1207-VII, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.18 ОСОБА_5 України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються ОСОБА_5 України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 234 затверджено ОСОБА_6 виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної ОСОБА_4 Крим та м. Севастополя, який визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної ОСОБА_4 Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної ОСОБА_4 Крим та м. Севастополя», визначено органами, що здійснюють пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території Автономної ОСОБА_4 Крим та м. Севастополя: головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - щодо пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до ОСОБА_5 України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України та Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області - щодо осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів.

А отже, Бродівське об’єднане управління Пенсійного фонду України не є тим органом, який уповноважений проводити нарахування та виплату пенсії, особам, які проживають на території Автономної ОСОБА_4 Крим та м.Севастополя.

Відповідно до довідки від 28.01.2016 №01-5145 виданої Департаментом соціального захисту населення Львівської обласної держаної адміністрації, ОСОБА_3 1957р.н., зареєстрована в базі громадян, які переселилися з АР Крим, м. Севастополя та південно - східних областей України з 28 січня 2016 року.

Відповідно до частини 1 ст. 1 ОСОБА_5 України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 № 1706-VII , внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст.7 ОСОБА_5 України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених

осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (зі змінами та доповненнями)(ОСОБА_5 №1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України (ч.1). Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розвязання проблем, повязаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (ч.2). Громадяни пенсійного віку, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи (ч.3).

Відповідно до ст. 4 ОСОБА_5 - №1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього ОСОБА_5. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Відповідно до частини першої ст.5 ОСОБА_5 №1706-VII, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього ОСОБА_5.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з ОСОБА_6 оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Відповідно до пункту 2 ОСОБА_6 оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509(ОСОБА_6 - №509), для отримання довідки повнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Пунктом 6 ОСОБА_6 - №509, у день подання заяви безоплатно видається довідка за формою, наведеною у додатку, яка роздруковується на папері формату А4 і підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою відповідного уповноваженого органу. Строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі.

Відповідно до п. 7 ОСОБА_6 - №509, під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу, яка береться на облік, про можливості розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема з відновленням соціальних виплат, про необхідність відкриття поточного рахунка в уповноваженому банку для набуття права на грошову допомогу, надає інформацію про місцезнаходження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та найближчих установ уповноваженого банку.

Відповідно до довідки №1311650063 виданої управління соціального захисту населення Буської РДА, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, взято на облік внутрішньо переміщеної особи 29 січня 2016 року.

Відповідно до ст.44 ОСОБА_5 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.1.5. ОСОБА_6 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ОСОБА_5 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (надалі - ОСОБА_6), зокрема заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної ОСОБА_4 Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з п.1.7. Розділу І ОСОБА_6, зокрема днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до п. 2.8. Розділу ІІ ОСОБА_6, зокрема поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо). Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Згідно з п. 2.9. Розділу ІІ ОСОБА_6, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

А відповідно до п. 4.12. Розлілу IV ОСОБА_6, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Однак, ОСОБА_3 до Бродівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області з жодною заявою не зверталася, а отже, рішення за результатом розгляду не виносилося. Що підтверджує сам Позивач у абзаці 5 заяви від 13.09.2016 до управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області (копія додається).

Відповідно до ст.1 ОСОБА_5 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим ОСОБА_5 пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим ОСОБА_5.

Відповідно до ст.52 ОСОБА_5 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього ОСОБА_5, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Відповідно до абзацу 2 п. 1.5. Розділу І ОСОБА_6, заява про виплату недоотриманої пенсії у

зв»язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно абзацу 5 п. 1.7. Роділу І ОСОБА_6, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 2.26. Розділу ІІ ОСОБА_6, для виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім’ї, зазначеними у частині другій статті 36 ОСОБА_5, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім’ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв’язку з відсутністю членів сім’ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до пункту 4.10. Розділу IV ОСОБА_6, заяви про виплату пенсії (додаток 4) реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з ОСОБА_6 виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).

При прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, знімає копії з відповідних документів.

Не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Однак, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 не була зареєстрована та не перебувала на обліку в Бродівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області, а отже управлінням не проводилося нарахування пенсійної виплати(на час звернення Позивача з адміністративним позовом).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

В свою чергу проведення нарахування пенсії ОСОБА_3 за період з 01.04.2014 року по 30.04.2016 року було проведено на виконання доручення Пенсійного фонду України від 08.08.2017 за №11586/Д-11 та листа головного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 13.09.2017 №10519/02-38. Виплату нарахованої суми пенсії було проведено у вересні 2017 року ОСОБА_1, на виконання доручення Пенсійного фонду України від 19.09.2017(копія додається).

Пенсійний фонд України, а також його органи на місцях, відносяться до центральних органів виконавчої влади, які покликані сприяти міністерствам та Уряду в реалізації їх політики шляхом виконання функцій державного управління функціонального характеру, статус якого прирівнюється до державного комітету. Як суб’єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства Пенсійний фонд та його органи приймають рішення, здійснюють дію чи бездіяльність. Таким чином, предметом оскарження до адміністративного суду може бути рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої ст.17 КАС до юрисдикції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, якщо вони вважають, що діями цього суб'єкта порушено їхні права, свободи чи інтереси. Суб'єкти владних повноважень приймають рішення, вчиняють дії або допускають бездіяльність.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України розуміються як нормативно – правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно – правові акти поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і призначено для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, не оприлюднення нормативно-правового акта тощо).

Згідно з частиною першою ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Тобто, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини першої ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року №21-1115во10 у справі за позовом Акціонерного товариства «Санофі-Авентіс Франція» до Міністерства охорони здоров'я України, треті особи: Державне підприємство «Державний фармакологічний центр Міністерства охорони здоров'я України», Відкрите акціонерне товариство «Фармак», Компанія «ОСОБА_10 Лімітед», Компанія «Новахім Індастріз Лімітед» про визнання протиправними та скасування рішень, відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень. Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ст. 157 КАС України якщо після відкриття провадження в адміністративній справі буде виявлено, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд повинен закрити провадження в адміністративній справі (пункт 1 частини першої вищезгаданої статті).

Тобто, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, якщо спірні правовідносини не є публічно-правовими, у спорі відсутній суб'єкт владних повноважень або взагалі відсутній спір, тобто справа за заявою не належить до компетенції адміністративних судів, визначеної ст. 17 з урахуванням п. 1 ст. 3, статей 4 і 21 КАС України.

Таким чином, враховуючи, що однією з позовних вимог позивача є стягнення моральної

шкоди, при цьому вимоги позивача щодо протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта

владних повноважень на даний момент не є предметом розгляду у даній справі, а тому даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Стосовно поняття моральної шкоди, то відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 25.05.2001р. № 5, від 27.02.2009р. № 1 (далі – Постанова № 4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4 Постанови № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування морально (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Не може братися судом до уваги сума 3 000000 грн. на відшкодування матеріального еквівалента моральної шкоди, яку позивач обчислив самостійно, без документального та нормативного обґрунтування такого розрахунку.

Оскільки позивачем не наведено жодного факту заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв’язку між діями управління та спричиненням фізичних та моральних страждань, також не наведено жодних доказів у чому полягає спричинена, на думку позивача, шкода та саме чим керувався скаржник, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 3 000 000 грн., тому немає підстав для задоволення відшкодування моральної шкоди.

Пленум Верховного суду України (Постанова від 31.03.1995р. № 4) надав роз’яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

При цьому, відшкодування моральної шкоди можливе за умови, коли право на дане відшкодування передбачено спеціальним законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Нормами пенсійного законодавства такого виду відшкодування не передбачено. Враховуючи наведене просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Вивчивши матеріали даної справи, перевіривши докази зібрані в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. №4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001р. №5передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обовязковими для держав-учасниць Конвенції, якою є й Україна. Отже, суд в своїй діяльності має враховувати прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Так, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав середня, нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Так, рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції повинна містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами чи свідоцтвами, "без наявності яких [Суд] може відхилити вимогу повністю або частково". Суд не розглядав питання щодо матеріальної шкоди, оскільки заявник не обґрунтовував таку шкоду. Проте Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Проте розмір заявленої суми надмірний. Об'єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції, Суд на відшкодування моральної шкоди присудив заявнику компенсацію меншу за ту, що була ним заявлена, проте об»єктивно визначив суму до стягнення з урахуванням розумності, виваженості та справедливості.

Нарахування пенсії ОСОБА_3 за період з 01.04.2014 року по 30.04.2016 року було проведено на виконання доручення Пенсійного фонду України від 08.08.2017 за №11586/Д-11 та листа головного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 13.09.2017 №10519/02-38. Виплату нарахованої суми пенсії було проведено у вересні 2017 року ОСОБА_1, на виконання доручення Пенсійного фонду України від 19.09.2017 р.

Суд, зважаючи на очевидний характер протиправності бездіяльності суб»єкта владних повноважень прийшов до висновку про безумовну наявність факту душевних переживань у ОСОБА_1, а отже і нанесення йому моральної шкоди порушенням відповідачем права позивача на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

З врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є непропорційним порівняно із характером спричинених моральних страждань, а тому, присуджує з відповідача відшкодування на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000 грн., а тому вимоги щодо стягнення моральної шкоди в сумі 30000000 грн. підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями ст.ст. 2, 6, 8, 10, 14, 72, 90, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Бродівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області з невиплати йому недоотриманої пенсії його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 26.04.2016 року, за період з березня 2014 року по 26 квітня 2016 року, з квітня 2016 року по вересень 2017 року включно - тобто протягом 1 року і 5 місяців .

Стягнути з Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 ( п»ять тисяч) гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Буський районний суд Львівської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, з одночасною подачею копії до апеляційного адміністративного суду Львівської області.

Суддя С. Р. Мельник