Вирок № 71600488, 12.01.2018, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/4105/16-к

1-кп/229/69/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Лебеженка В.О.

за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.

прокурора Петрикіна Д.А.

представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1

захисника Самохіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка Донецької області кримінальне провадження №1-кп/229/69/2018 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дружківка, Донецької області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, працює газорізчиком АНГС РФ, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2001 року народження, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2016 року приблизно о 16 годині обвинувачений ОСОБА_3 рухався по вул.Енгельса в м.Дружківка Донецької області на технічно справному автомобілі ВАЗ-21074, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, червоного кольору, який належить ОСОБА_4, у бік площі «Октябрської» м.Дружківка Донецької області зі швидкістю понад 60 км/г. Під час руху, обвинувачений ОСОБА_3 в порушення вимог п.п.12.4, 12.9 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п.12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більш, 60 км / год;

п.12.9 (б): водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

п.12.3: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,

діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, не маючи перешкод технічного характеру, не переконавшись, що його дії будуть безпечними і не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в районі буд.85 по вул.Енгельса в м.Дружківка Донецької області допустив наїзд правою передньою частиною керованого ним транспортного засобу на малолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка перебігала дорогу у невстановленому для цього місті.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди малолітній потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синця та садна обличчя, гематоми м'яких тканин правої лобної, виличної, тім'яної областей голови, забою головного мозку, мінімальної субдуральної гематоми, припухлості правого плеча, синця та садна нижніх кінцівок, які у своїй сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Допущенні обвинуваченим ОСОБА_3 порушення вимог п.п.12.4, 12.9 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинення малолітній потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 27 квітня 2016 року він разом зі своєю тещею ОСОБА_4 рухався по вул.Енгельса в м.Дружківка Донецької області на технічно справному автомобілі ВАЗ-21074, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, червоного кольору, який належить ОСОБА_4, у бік площі «Октябрської» м.Дружківка Донецької області зі швидкістю 60 км/г. Навпроти буд.85 по вул.Енгельса в м.Дружківка Донецької області він побачив дівчинку, яка перебігала дорогу перед його автомобілем. Він почав гальмувати, однак в процесі гальмування відбувся наїзд правою передньою частиною автомобіля (в районі правої передньої фари) на потерпілу. Він особисто зателефонував до поліції і повідомив про ДТП. Наступного дня він разом з дружиною пішов до лікарні, пропонував допомогу матері дівчинки та передав 1000 грн. на лікування. В цей же день він мусив їхати на роботу до Російської Федерації, оскільки у нього закінчилася відпустка. Через два місяці він повернувся додому та зустрівся з матір'ю дитини, пропонував їй гроші на лікування, однак остання відмовилася. Не вважає себе винуватим, оскільки, на його думку, керував транспортним засобом відповідно до вимог ПДД та не мав можливості уникнути наїзду на потерпілу. Просить суд його виправдати.

Незважаючи на зайняту обвинуваченим ОСОБА_3 позицію, направлену на невизнання своєї винуватості у пред'явленому обвинуваченні за ст.286 ч.1 КК України, суд, після аналізу та оцінки всіх доказів, що містяться у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо у судовому засіданні, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.1 КК України у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, згідно витягу з кримінального провадження №12016050260000486 від 28.04.2016 року за заявою ОСОБА_3 були внесені відомості в ЄРДР за ст.286 ч.1 КК України. Особу, яку повідомлено про підозру - ОСОБА_3 (т.1 а.с.122).

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.04.2016 року було встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться по вул.Енгельса напроти будинку 85 в м.Дружківка Донецької області. Під час огляду було встановлено положення транспортного засобу ВАЗ-21074, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на місці пригоди, а також сліди гальмування даного транспортного засобу. Також, було складено схему до протоколу та зроблена ілюстративна таблиця до нього. По закінченню огляду вказаний транспортний засіб був вилучений та поміщений на охоронювану стоянку Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області (т.1 а.с.123-135).

Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 26.09.2016 року був оглянутий транспортний засіб ВАЗ 21074 державний номер НОМЕР_1, встановлені пошкодження та перевірений його технічний стан ( т.1 а.с.145-147).

Згідно висновку автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу №2/19-105 від 28.10.2016 року рульове керування, гальмова система, ходова частина автомобіля ВАЗ 21074 державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП перебувало в працездатному стані (т.1 а.с.149-155).

Представник малолітньої потерпілої ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що потерпіла ОСОБА_5 - це її донька. 27 квітня 2016 року її донька поверталася з Будинку дитячої творчості, побачила її автомобіль та вирішила перейти дорогу. Вона в цей час купувала овочі і не бачила самого ДТП. Потім, вона побачила, як її дитина лежить біля бардюрного каменю в районі магазину «Спорттайм» по вул.Енгельса без свідомості. Вона підбігла до неї і попросила щоб дитину не чіпали до приїзду швидкої допомоги. Карета швидкої допомоги доставила її разом з донькою до ЦМЛ. В результаті ДТП її донька отримала забій головного мозку. Наступного дня обвинувачений ОСОБА_3 дійсно передав їй 1000 грн. Зі слів її доньки вона вибігла із-за припаркованого автомобіля та намагалася перебігти дорогу.

Показання представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 підтверджуються довідкою лікаря-травматолога від 27.04.2016 року, згідно якої потерпіла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, поступила в хірургічне відділення ЦМЛ м.Дружківка з забоєм і садном м'яких тканин голови. ЗЧМТ. Струс головного мозку (т.1 а.с.138).

Наявність тілесних ушкоджень у малолітньої потерпілої ОСОБА_1 також підтверджується висновком судово-медичної експертизи №143 від 14.06.2016 року, згідно якої при освідуванні і зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_5 були виявлені наступні ушкодження: синець та садна обличчя, гематома м'яких тканин правої лобної, виличної, тім'яної областей голови, забій головного мозку, мінімальна субдуральна гематома, припухлість правого плеча, синець та садно нижніх кінцівок.

Ці ушкодження утворилися від дії тупих предметів, можливо, у строк нею вказаний і, як спричинивши тривалий розлад здоров'я, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості.

Ці ушкодження могли утворитися в умовах ДТП від ударів виступаючими частинами автомобіля та при наступному падінні потерпілого на полотно дороги, тобто за обставини вказаних в постанові (т.1а.с.142-143).

Згідно додаткової судово-медичної експертизи №195 від 05.12.2017 року при освідуванні і зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_5 були виявлені наступні ушкодження: синець та садна обличчя, гематома м'яких тканин правої лобної, виличної, тім'яної областей голови, забій головного мозку, мінімальна субдуральна гематома, припухлість правого плеча, синець та садно нижніх кінцівок.

Ці ушкодження утворилися від дії тупих предметів, оцінюються в сукупності, і як ті, що спричинили тривалий розлад здоров'я, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості. Ступінь тяжкості ушкоджень, які мались у ОСОБА_5, виставлена не по фактичному знаходженню її в лікарні, а виходячи з термінів необхідних для лікування таких ушкоджень. Ушкодження, у т.ч. ушкодження голови, могли утворитися в умовах ДТП, від ударів виступаючими частинами автомобіля та при наступному падінні потерпілого на полотно дороги, тобто можливо, за обставин і в термін зазначений в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України. (т.2 а.с.15-16).

Експерт ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що в ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню він, згідно постанови слідчого, проводив судово-медичну експертизу, з метою визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які отримала малолітня потерпіла ОСОБА_5 в результаті ДТП. Ступінь тяжкості ушкоджень, які мались у ОСОБА_5, були визначені не по тривалістю знаходженню її в лікарні, а виходячи з термінів необхідних для лікування таких ушкоджень. Висновок МРТ, яка була проведена наступного дня після ДТП, підтвердила діагноз: «забій головного мозку, мінімальна субдуральна гематома». Всі ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_5 утворилися від дії тупих предметів, і відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 11.11.2016 року ОСОБА_3 було запропоновано на місці розповісти та показати, як рухався керований ним автомобіль та пішохід на час події. Він дав згоду та розповів, що 27.04.2016 року приблизно о 16 годині він керував технічно справним автомобілем ВАЗ 21074 державний номер НОМЕР_1 по вул.Енгельса збоку кафе «Роял» у бік площі Октябрьська зі швидкістю 60 км/год. Вантажу в автомобілі не було. В автомобілі на задньому сидінні справа знаходилась його теща ОСОБА_7 Наближаючись до будинку 85 по вул.Енгельса він побачив, як із-за автомобілю, який стояв у лівого краю проїжджої частини, згідно напрямку руху його автомобілю, вибігла дівчинка. Він застосував екстрене гальмування, але наїзду уникнути не вдалося. В процесі гальмування відбувся наїзд правою передньою частиною автомобіля (в районі правої передньої фари) на пішохіда. ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля ВАЗ 21074 державний номер НОМЕР_1 та на місті вказав, де саме розташувався керований ним автомобіль під час появи перед ним пішоходу із-за задньої частини припаркованого автомобілю. Під час проведення слідчого експерименту були зроблені всі необхідні заміри (т.1 а.с.158-163).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 11.11.2016 року свідку ОСОБА_7 було запропоновано на місці показати та розповісти про обставин ДТП, свідком якого вона була. Свідок ОСОБА_7 розповіла, що 27.04.2016 близько о 16 годині 00 хвилин вона в якості пасажира на задньому правому сидінні рухалась в автомобілі, яким керував ОСОБА_3 з боку кафе «Роял» у бік площі Октябрьська. Швидкість руху вказати не може. По переду з лівого краю дороги стояв припаркований автомобіль. Біля задньої частини цього автомобіля стояла дівчинка, яка несподівано, не подивившись по сторонам, почала перебігати проїжджу частину дороги. Водій ОСОБА_3 застосував гальмування, але наїзду уникнути не вдалося. Автомобіль, в якому вона знаходилась, в процесі гальмування скоїв наїзд на віще вказану дівчинку. Під час проведення слідчого експерименту були зроблені всі необхідні заміри (т.1 а.с.164-169).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №2/19-126 від 16.11.2016 року з технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був керувати автомобілем в населеному пункті зі швидкістю не більш ніж 60 км/год., а з моменту виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто, діяти відповідно до вимог п.12.4, п.12.9(б) та 12.3 Правил дорожнього руху України.

В розглянутій дорожній ситуації, водій автомобіля марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, керуючи автомобілем зі швидкістю 60 км/год., та своєчасно вживши заходів до зупинки ТЗ, тобто діючи відповідно до вимог п.12.4; п.12.9(6) та п.12.3 ПДР України, мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти наступ даної ДТП та уникнути шкідливих наслідків, заподіяних в наслідок наступу даної ДТП. Водій автомобіля марки ВАЗ- 21074 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, керував своїм автомобілем зі швидкістю не менш 66...69 км/год., то в його діях вбачаються невідповідності з вимогами п.12.4; п.12.9(б) ПДР України.

Оскільки в діях пішоходів відсутній технічний аспект, то розв'язок питання про відповідність дій пішохода ОСОБА_5, вимогам Правил дорожнього руху України, не вимагає застосування спеціальних пізнань в області автотехніки й може бути проведений, слідчим або судом самостійно, стосовно до вказівок глави 4 «Обов'язки й права пішоходів» ПДР України.

Оскільки в діях пішоходів відсутній технічний аспект, то розв'язок питання - «з технічної точки зору, чи мала можливість пішохід ОСОБА_5 уникнути шкідливих наслідків, заподіяних в результаті даного ДТП», не вимагає застосування спеціальних пізнань в області автотехніки й може бути проведений, слідчим або судом самостійно, стосовно до вказівок глави 4 «Обов'язки й права пішоходів» ПДР України.

Дослідження питання про причинний зв'язок дій пішохода ОСОБА_5, з виникненням даної ДТП, в даному конкретному випадку, виходить за рамки компетенції експерта авто техніка й може бути проведене слідчім або судом самостійно, на основі правового аналізу матеріалів кримінального провадження, та з урахування висновків проведеної експертизи.

Оскільки в дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля марки 21074 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, виконуючи вимоги п.12.4, п.12.9(б) Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти настання даної дорожньо-транспортної події, то його дії, як невідповідні вимогам п.12.4, п.12.9(б) Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв'язку з подією ДТП, що настала (т.1а.с.175-181).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №2/19-139 від 22.11.2016 року з технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, повинен був керувати автомобілем в населеному пункті зі швидкістю не більш ніж 60 км/год., а з моменту виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто, діяти відповідно до вимог п.12.4, п.12.9(б) та 12.3 Правил дорожнього руху України.

В розглянутій дорожній ситуації, водій автомобіля марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, керуючи автомобілем зі швидкістю 60 км/год., та своєчасно вживши заходів до зупинки ТЗ, тобто діючи відповідно до вимог п.12.4; п.12.9(6) та п.12.3 ПДР України, мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти наступ даної ДТП та уникнути шкідливих наслідків, заподіяних в наслідок наступу даної ДТП. Водій автомобіля марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, керував своїм автомобілем зі швидкістю не менш 66...69 км/год., то в його діях вбачаються невідповідності з вимогами п.12.4; п. 12.9(6) ПДР України.

Оскільки в діях пішоходів відсутній технічний аспект, то розв'язок питання про відповідність дій пішохода ОСОБА_5, вимогам Правил дорожнього руху України, не вимагає застосування спеціальних пізнань в області автотехніки й може бути проведений, слідчим або судом самостійно, стосовно до вказівок глави 4 «Обов'язки й права пішоходів» ПДР України.

Оскільки в діях пішоходів відсутній технічний аспект, то розв'язок питання - «з технічної точки зору, чи мала можливість пішохід ОСОБА_5 уникнути шкідливих наслідків, заподіяних в результаті даного ДТП?», не вимагає застосування спеціальних пізнань в області автотехніки й може бути проведений, слідчим або судом самостійно, стосовно до вказівок глави 4 «Обов'язки й права пішоходів» ПДР України.

Дослідження питання про причинний зв'язок дій пішохода ОСОБА_5, з виникненням даної ДТП, в даному конкретному випадку, виходить за рамки компетенції експерта авто техніка й може бути проведене слідчім або судом самостійно, на основі правового аналізу матеріалів кримінального провадження, та з урахування висновків проведеної експертизи.

Оскільки в дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля марки 21074 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, виконуючи вимоги п.12.4, п.12.9(б) Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної події, то його дії, як невідповідні вимогам п.12.4, п.12.9(б) Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв'язку з подією ДТП, що настала (т.1а.с.183-189).

Експерт ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що в ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню він приймав участь у проведенні слідчих експериментів за участю водія ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 На підставі даних отриманих під час проведення даних слідчих дій, ним були проведенні автотехнічні експертизи. Дійсно, на схемі ДТП не вказано місце наїзду на пішохіда та початок гальмівного шляху, однак всі необхідні дані для проведення розрахунків були добити в ході проведення слідчих експериментів і зроблені відповідні висновки, які зазначені в експертизах. Вважає, що пішохід не впевнився у безпеки переходу проїджої частини, чим також допустив порушення вимог ПДР України.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_3 в частині того, що він 27 квітня 2016 року рухався на автомобілі марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 60 км/год., оскільки ці показання спростовуються висновками автотехнічних експертиз №2/19-126 від 16.11.2016 року та №2/19-139 від 22.11.2016 року, згідно яких була встановлена швидкість руху даного транспортного засобу як не менш 66...69 км/год. (т.1 а.с. 175-181, 183-189).

Суд не може погодитися з позицією обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника в частині того, що обвинувачений ОСОБА_3 під час руху не порушував вимог правил ПДД і не міг запобігти наступу даної ДТП, оскільки це також спростовується висновками автотехнічних експертиз №2/19-126 від 16.11.2016 року та №2/19-139 від 22.11.2016 року (т.1 а.с. 175-181, 183-189).

Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 27 квітня 2016 року, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п.п.12.4, 12.9 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, а тому його дії перебувають у причинному зв'язку з подією ДТП, що настала.

Суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні доведена, і його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ст.286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, який відповідно ст.12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу винного, той факт, що він раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, працює, за місцем роботи характеризується добре (т.1 а.с.196-210).

Обставин, які пом'якшують, або обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, всіх обставин справи, які встановлені судом, даних про особу винного, приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно працевлаштований, має постійний дохід, суд вважає за можливе призначити йому покарання у виді штрафу.

На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, грубо не порушував правила дорожнього руху, раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягався, а також приймаючи до уваги неправомірну поведінку самої потерпілої ОСОБА_5, яка, порушуючи вимоги п.п.4.7,4.8 Правил дорожнього руху, відповідно до яких:

п.4.7.: пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

п.4.8.: якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки,

не упевнилася у відсутності небезпеки та вибігла на проїзну частину із-за припаркованого на узбіччі автомобілю, що також, на думку суду, стало причиною даної ДТП, суд приходить до висновку про можливість не призначати ОСОБА_3 додаткове покарання, яке передбачено в санкції статті 286 ч.1 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановою слідчого Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 29.04.2016 автомобіль марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1 червоного кольору, був визнаний речовим доказом по даному кримінальному провадженню та переданий на зберігання його власнику ОСОБА_4 (т.1 а.с.140, 195).

Суд вважає необхідним, на підставі ст.100 КПК України, питання про речові докази вирішити у такому порядку:

- автомобіль марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1 червоного кольору - повернути ОСОБА_4

В ході досудового розслідування були понесені витрати на проведення експертиз: №2/19-105 від 28.10.2016 року вартість якої, згідно з доданими документами складає 879 грн. 60 коп. (т.1 а.с.148), №2/19-126 від 16.11.2016 року вартість якої, згідно з доданими документами складає 879 грн. 60 коп. (т.1 а.с.174), №2/19-139 від 22.11.2016 року вартість якої, згідно з доданими документами складає 879 грн. 60 коп. (т.1 а.с.182).

Суд вважає, що ці витрати відносяться до процесуальних витрат і на підставі ст.ст.118, 124 ч.2 КПК України повинні бути стягнуті з ОСОБА_3

У судовому засіданні прокурор заявив цивільний позов в інтересах КЛЗ «Центральна міська лікарня» м.Дружківка про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрат на лікування потерпілої ОСОБА_5 у сумі 2664 грн. 60 коп. (а.с.7).

Представник потерпілої ОСОБА_1 заявила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 та ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 27.04.2016 року в результаті ДТП була збита автомобілем її дочка ОСОБА_5, 2007 року народження, яка отримала тілесні ушкодження.

Витрати на лікування дитини, яка перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, у сумі 6937,39грн. (на покупку ліків і лікарських препаратів - 3827,39 грн, проведення магнітно-резонансної терапії (МРТ) - 1700 грн., обстеження органів зору - 350 грн). Також в результаті ДТП було пошкоджено: куртка вартістю 835грн., танцювальний купальник -145 грн, , лосини -80 грн. Всього розмір матеріальних збитків складає 6937 грн. 39 коп.

Також представником потерпілої ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 грн. Просить суд задовольнити її позовні вимоги.

Цивільний позов прокурора обвинувачений ОСОБА_3 визнав, а позовні вимоги представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 не визнав, оскільки не вважає себе винним у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Представник цивільного відповідача в судове засіданні не з'явився, надав письмові заперечення на позовну заяву і просить розглянути справу без участі представника ТДВ СТ «Домінанта».

Згідно ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд в залежності від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю, частково, або відмовляє в задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов прокурора в інтересах КЛЗ «Центральна міська лікарня» м.Дружківка про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на лікування потерпілої ОСОБА_5 у сумі 2664,6 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки ці витрати підтверджені документально відповідною довідкою головного лікаря КЛЗ «ЦМЛ» №1852 від 15.11.2016 року (т.1 а.с.144).

Розглядаючи позовні вимоги представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП, суд встановив наступне.

Статті 1166, 1167 ЦК України передбачають, що майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її спричинила. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1192 ЦК України передбачає способи відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого, де, враховуючи обставини справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка спричинила шкоду, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що 1 жовтня 2015 року між ТДВ «СТ «Домінанта» та ОСОБА_3 було укладено договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5608360, сроком дії з 02.10.2015р. по 01.10.2016 року (т.1 а.с.137).

Таким чином, цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 застрахована в ТДВ «СТ «Домінанта», тобто страховик повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV (далі по тексту Закон).

Пунктом 22.1 ст.22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Обвинувачений ОСОБА_3 27 квітня 2016 року керуючи автомобілем марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1, яким він правомірно володів на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.136), порушив вимоги п.п.12.4, 12.9 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України. Його дії знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості малолітній потерпілій ОСОБА_5

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що внаслідок винних дій водія ОСОБА_3 малолітній потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, внаслідок чого був порушений нормальний спосіб її життя, вона була вимушена проходити лікування, відчувати постійний біль та страждання.

Суд розглядає цивільний позов з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.10.2016 року по справі №6-954цс16 (яке згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим), відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної малолітній потерпілій ОСОБА_5 внаслідок ДТП, враховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, суд оцінює моральні страждання малолітньої потерпілої внаслідок отримання нею тілесних ушкоджень, в розмірі 30000 грн.

Відповідно до п.23 Закону моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до п.26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «г» пункту 41.1 та підпункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з цивільного співвідповідача ТДВ «СТ «Домінанта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної її доньки моральної шкоди у розмірі 2 550 грн., оскільки цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована, що підтверджується відповідним Полісом №АЕ/5608360 (т.1 а.с.137).

Також, виходячи з вимог розумності і справедливості, беручи до уваги ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_3 його сімейний і матеріальний стан, з урахуванням обставин справи і ступеню вини малолітньої потерпілої ОСОБА_5, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 27500 грн.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_5 в частині стягнення матеріального збитку, то суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ТДВ «СТ «Домінанта» витрати на лікування в розмірі 6937 грн. 39 коп., розмір яких підтверджений документально відповідними товарними чеками (т.1 а.с. ), а щодо стягнення вартості пошкодженого одягу - відмовити, оскільки суду не надано жодних доказів підтверджуючих вартість цього майна.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обиралися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.286 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь КЛЗ «Центральна міська лікарня» м.Дружківка витрати на лікування потерпілої ОСОБА_5 у сумі 2664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство «Домінанта» (код ЄРДПОУ 35265086) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп., матеріальну шкоду в розмірі 6937 (шість тисяч дев'ятсот тридцять сім) гривень 39 коп.

Речовий доказ: автомобіль марки ВАЗ-21074 державний номер НОМЕР_1 червоного кольору - вважати повернутим власнику ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області (р/р 31119115700052, ЄДРПОУ 37989721, МФО 834016, УДКСУ у м.Маріуполь /Жовтневий район/ 24060300, код:24060300, ГУ ДКСУ в Донецькій області, призначення платежу: за висновки експертів №2/19-105 від 28.10.2016 року; №2/19-126 від 16.11.2016 року; №2/19-139 від 22.11.2016 року процесуальні витрати на загальну суму 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 80 коп.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку в суді.

Суддя: