
Справа №: 398/1628/17
провадження №: 2/398/203/18
РІШЕННЯ
Іменем України
"09" січня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Ремезок А.Ю., за участі секретаря Василяки І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія цивільну справу №398/1628/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 31 405 грн 00 коп станом на 31.03.2017 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 12 липня 2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак порушив умови договору та норми закону, які регулюють дані відносини, і повинен погасити заборгованість.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав суду додаткові письмові пояснення.
Відповідач та її представник в судове засідання не з’явились. Через канцелярію суду подали заперечення, в якому зазначили, що відповідач користувалась кредитними коштами, та періодично сплачувала кошти банку, до тих пір поки не потрапила у скрутне становище підвищенням цін на продукти харчування, що призвело до неможливості виконувати кредитний договір належним чином. Крім того на даний час вона не працює, має малолітнього сина, проживає з батьками пенсіонерами. Просить застосувати строк позовної давності в частині стягнення з неї пені, штрафів та неустойки, та з урахуванням її скрутного становища, посилаючись на ст.ст. 616, 551 ЦК України, зменшити розмір заборгованості за відсотками з 24 119,99 грн до 2 000,00 грн. Додала ксерокопію свідоцтва про народження дитини, довідку про склад сім’ї, епікриз хвороби її матері. Розгляд справи просить проводити у її відсутність.
Судом проведено розгляд справи у відсутність вищевказаних осіб та ухвалено рішення на підставі наявних в справі доказів. За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
12.07.2010 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк».
Згідно умов даної Анкети-заяви, відповідач погоджується з тим, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Отже, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
Щодо встановлення кредитного ліміту, банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту за рішенням банку.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідно до п 2.1.1.4.6. Умов та правил надання банківських послуг, у випадку порушення клієнтом зобов’язань зі сплати заборгованості перед банком, банк має право протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень змінити умови кредиту, встановивши строк повернення кредиту 91-й день з моменту порушення зобов’язань клієнта зі сплати кредиту, та вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та процентів за його використання, виконання інших зобов’язань за кредитом у повному обсязі.
Згідно з п 1.1.7.12.Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.
В зв’язку з неналежним виконанням боржником договірних зобов’язань, станом на 31 березня 2017 року за кредитним договором виникла заборгованість 1 925,74 грн за кредитом, 24 119,99 грн за процентами за користування кредитом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, що передбачено ч.1 ст. 625 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Оскільки на день розгляду справи з боку відповідача не надано доказів про виконання свого обов'язку в частині сплати заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до роз’яснень абз. 1 п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
З огляду на наведене, беручи до уваги той факт, що відсотки за користування кредитом в даному випадку підлягають сплаті відповідно до ст. 1054 ЦК України, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення боргу по відсоткам.
Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості за пенею та комісією та штрафів суд зазначає наступне.
Відповідно до п 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Зі змісту даного пункту договору не зрозуміло, які саме послуги надаються клієнту за вказану комісію.
Згідно ст. 10 п. 3 та ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вимагаючи стягнення з відповідача комісії, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надано відповідачу, та не надав жодних доказів на підтвердження факту надання таких послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
При цьому, нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведення позивачем правомірності вимог в частині стягнення з відповідача комісії, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Зі змісту п 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, у випадку виникнення порушення строку виконання зобов’язань на суму від 100 грн, клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Відповідно до п 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн (в еквіваленті 500 грн за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми заборгованості з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.
Відповідно до статті 549 ЦК, України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, неможливо виокремити конкретну суму пені, оскільки вона розрахована разом з комісією, крім того, позивач вимагає застосування до відповідача цивільно-правової відповідальність у виді стягнення як пені, так і штрафів за одне і те саме порушення, а саме несвоєчасне виконання зобов`язання по сплаті платежів в рахунок погашення заборгованості, суд вважає, що дані обставини є порушенням статті 61 Конституції, а тому вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн (в еквіваленті 500 грн за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми заборгованості з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.
Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафів, суд зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України встановлено трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалась або мала довідатись про порушення свого права, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст.261 ЦК України). Види вимог, за якими встановлюється спеціальна позовна давність, передбачені ст.258 ЦК України. Відповідно до вказаної норми до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється позовна давність в один рік.
Як встановлено судом, та відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором по справі, відповідач користувалась коштами позивача, неодноразово частково погашала заборгованість по кредиту і остання проплата нею відбулась 07.09.2014. В подальшому будь-яке погашення заборгованості відповідачем не здійснювалось.
Згідно наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, термін дії картки - до грудня 2017 року.
Позовна заява до суду подана позивачем з дотриманням трирічного строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом та нарахованих за користування ним відсотків, однак пропущено річний строк давності звернення з вимогами про стягнення пені та штрафу. Договір про збільшення строку позовної давності між сторонами у письмовій формі не укладався.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 4 ст 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належно не виконувала прийняті на себе зобов’язання відповідно до укладеного з позивачем договору, порушувала його умови, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та нарахованих за користування ним відсотків. Вимоги в частині стягнення штрафів задоволенню не підлягають в зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Отже, суд знаходить позов обґрунтованим в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 12.07.2010 року в загальній сумі 26 045 грн 73 коп, яка складається з: 1 925,74 грн – заборгованість за кредитом; 24 119,99 грн – за процентами за користування кредитом.
Підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання відповідно до статті 617 ЦК України судом не встановлено.
Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1 326,88 грн судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (82,93% від 1600 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 12, 13, 265, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: 28000, Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Олександрійська, 41, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором від 12 липня 2010 року на загальну суму 26 045 грн 73 коп (двадцять шість тисяч сорок п’ять грн 73 коп), яка складається з 1 925,74 грн – заборгованість за кредитом; 24 119,99 грн – за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок 29092829003111, МФО 305299 судові витрати в сумі 1 326,88 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.Ю. Ремезок
Судове рішення № 71530261, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області було прийнято 09.01.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 398/1628/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: