Ухвала суду № 71474644, 09.01.2018, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1633/13-ц

Провадження № 6/552/24/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2018 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

розглянувши подання головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби по місту Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,-

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Київського ВДВС по місту Полтава ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Полтави з поданням про тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Посилалась на те, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 40717383 з виконання виконавчого листа № 552/1633/13-ц виданого 10.09.2013 року Київським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DN3PNN00000006 від 21 липня 2008 року у розмірі 141615 грн. 98 коп. Постановою державного виконавця від 14.11.2013 року виконавче провадження відкрито. Рішення боржником не виконано, декларацію не надано, дій спрямованих на його виконання не здійснено. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запит за боржником транспортні засоби не зареєстровані, рахунки в банківських установах не обслуговуються. Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано право власності, а саме: квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Державним виконавцем під час виходу за адресою проживання боржника 24.06.2014 року та 09.09.2014 року залишено виклик боржника з’явитися до відділу, проте останній так і не з’явився. Подання державного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_2 ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 07.10.2014 року задоволено. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09.12.2014 року ухвала Київського районного суду м.Полтави від 07.10.2014 року залишена без ОСОБА_2 одержує пенсію, однак кошти по рішенню суду не сплачує. Просила, встановити тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

У судове засідання головний державний виконавець Київського ВДВС по місту Полтава ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_1 не з’явилась, надала до суду заяву про можливість розгляду подання у її відсутність, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Сторони виконавчого провадження на підставі ч.4 ст. 441 ЦПК України в судове засідання не викликалися.

Суд, дослідивши матеріали подання дійшов до висновку, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Київського ВДВС по місту Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавче провадження № 40717383 з виконання виконавчого листа № 552/1633/13-ц виданого 10.09.2013 року Київським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DN3PNN00000006 від 21 липня 2008 року у розмірі 141615 грн. 98 коп.

Згідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 2 статті 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку ,коли діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно ч.ч. 3, 4 статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення . Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У проведеному 01.02.2013 року Верховним Судом України аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вказано, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Таким чином, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З наявних у справі доказів не вбачається наявність факту свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Також, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та інших викликів, а тому ОСОБА_2 був позбавлений можливості виконати судове рішення у встановлений строк у добровільному порядку.

Враховуючи вищевикладене вважаю, що державним виконавцем не надано достатніх та належних доказів, які неспростовно свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом, а також достовірних відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Відтак, факт ухилення ОСОБА_2 від виконання покладених на нього зобов’язань не знайшов свого підтвердження матеріалами справи, а тому підстави для задоволення заяви державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон відсутні.

Окрім того із наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_2 отримує пенсію, а отже державний виконавець може виконувати рішення суду шляхом направлення виконавчого документу до Пенсійного фонду та вирахування відповідної частини пенсії в рахунок виконання рішення суду. Боржника також має нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення у порядку виконання виконавчого документу.

Матеріали подання не містять будь-якої інформації з приводу виконання рішення суду, а саме: чи здійснювались виклики боржника до виконавчої служби, чи застосовувались міри примусового заходів до боржника ОСОБА_2, чи проводились інші дії відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Державним виконавцем не наведено обґрунтування в частині застосування такого виду забезпечення виконання рішення суду, як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України”, ст. 441 ЦПК України, суд,–

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби по місту Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - відмовити.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Полтавської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя Л.М. Васильєва