Постанова № 71460503, 21.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5942/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/5830/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Куцика І.Б.

з участю: ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області Романа Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року у справі за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Романа Назара Олеговича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року подання задоволено повністю.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, без вилучення паспортного документа, до виконання свої зобов'язань згідно виконавчого листа № 2-205/11 виданого 17.02.2012 року Шевченківським районним судом м.Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_5. ОСОБА_2 на користь Другою Львівської філії ВАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 259 199 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 071 005,44 грн., 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 199,36 грн. витрат, пов'язаних з поміщенням оголошення в пресі.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те. що сам факт існування невиконаного зобов'язання у справі по сплаті заборгованості за кредитним договором, проте не вчиняє жодних дій, спрямованих на уникнення від цивільно-правової відповідальності , тому не може вважатись винним в ухиленні поки не буде доведене протилежне. А тому вважає, що відсутні підстави для обмеженні його у праві виїзду за межі України.

Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Романа Назара Олеговича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області Романа Н.О. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року скасуванню з прийняттям нової постанови.

Задовольняючи подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Романа Н. О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 наявні невиконані зобов"язання, покладені на неї судовим рішенням, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за кордон (за межі України), однак з вказаним висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон) передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках якщо діють неврегульовані договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодження сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно до "Судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" ВСУ від 01.02.2013 року про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

З врахуванням наведеного, при вирішенні питання про тимчасове обмеження вказаного конституційного права державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Таким чином, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

В матеріалах справи відсутні докази, які можна було б визнати належними і допустимими, які б свідчили про ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, а також обов'язків, які визначені для боржника ч.6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, як убачається з матеріалів справи, зокрема із довідки ПАТ «Кредобанк» від 18 грудня 2017 року за № 248-44710/17, станом на 18 грудня 2017 року у ОСОБА_2 кредитна заборгованість перед ПАТ «Кредобанк» відсутня.

Інших доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань покладених на неї судовим рішенням державним виконавцем не представлено, а судом не здобуто, відтак у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Романа Назара Олеговича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року скасуванню з прийняттям нової постанови, про відмову у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Романа Назара Олеговича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст., 367, 368, 374 п.2 , 376 , 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Романа Назара Олеговича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 05 січня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.