Рішення № 71252209, 22.12.2017, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/2655/17

Провадження №2-а/157/2677/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря Карпік Т.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанов,

встановив:

Камінь-Каширське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 примусового виконання рішень ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій заступника начальника відділу ОСОБА_5 щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 29 червня 2017 року № 53581627, постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 03 липня 2017 року № 54285281 протиправними, скасування вказаних постанов.

Згодом, позивач звернувся до суду з аналогічними позовами до відповідача про визнання дій заступника начальника відділу ОСОБА_5 протиправними, скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 53647295 від 29.06.2017 року та постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення витрат виконавчого провадження № 54285129 від 03.07.2017 року.

Згодом, позивач звернувся до суду з аналогічними позовами до відповідача про визнання дій заступника начальника відділу ОСОБА_5 протиправними, скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 53572220 від 29.06.2017 року та постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення витрат виконавчого провадження № 54285208 від 03.07.2017 року.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 серпня 2017 року вказані вище адміністративні позови об’єднані в одне провадження.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 вересня 2017 року первинного відповідача ОСОБА_4 примусового виконання рішень ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області замінено належним відповідачем ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановами Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26.09.2011 року, 22.06.2011 року, 04.05.2011 року управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Волинської області зобов’язано провести перерахунок пенсії відповідно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та виплачувати пенсію в розмірі, визначеному статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виконання рішень суду позивачем здійснено частково в частині нарахування пенсій стягувачам відповідно до виданого судом виконавчого листа, а виплата коштів не проведена через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Заступником начальника ОСОБА_4 примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5 29 червня 2017 року винесені вказані вище постанови про стягнення з позивача як боржника у виконавчому провадженні витрат виконавчого провадження в сумі 125 грн. Крім того, з метою примусового виконання даних постанов державним виконавцем 03 липня 2017 року винесені постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач вважає, що постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження як і постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання цих постанов винесені безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, оскільки рішення суду про перерахунок пенсії позивачем виконані в тій мірі, в якій йому дозволяють можливості державного фінансування. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, божником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень – за рахунок коштів, передбачених за бюджетної програмою для забезпечення виконання рішень суду. Також зазначає, що Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, прийнятим на виконання вказаного вище Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440, не передбачено погашення заборгованості за рішеннями суду, які набрали законної сили після 01 січня 2013 року.

Посилаючись на викладене вище, просить визнати протиправними дії заступника начальника ОСОБА_4 примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5 щодо винесення постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 29 червня 2017 року №53581627, №53647295, № 53572220 та скасувати вказані постанови.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представники відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_9 в судове засідання не прибули, однак подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. В поданих письмових запереченнях представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані постанови винесені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчі листи про зобов’язання УПФ України в ОСОБА_1 районі здійснити перерахунок та виплату стягувачам пенсії у встановлений законом строк позивач не виконав. Тому державними виконавцями у відповідності до статей 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про повернення виконавчих листів стягувачам та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Вислухавши думку представника позивача, вивчивши заперечення відповідача, дослідивши та проаналізувавши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що постановами Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26.09.2011 року, 22.06.2011 року, 04.05.2011 року управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Волинської області зобов’язано провести перерахунок пенсії відповідно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та виплачувати пенсію в розмірі, визначеному статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно 16.03.2017 року, 15.03.2017 року державними виконавцями ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. винесені постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53581627, ВП № 53572220 з виконання виконавчих листів № 2-а-9913/11, 2-а-3546/11 виданих 24.06.2014 року, 22.01.2015 року Камінь-Каширським районним судом Волинської області, зі встановленням боржнику ОСОБА_1 ОУПФ України Волинської області строку для виконання рішення протягом 10 робочих днів. Дані постанови отримані позивачем вчасно.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду були виконані позивачем частково, лише в частині нарахування пенсії. Виплата нарахованих сум не проведена, що вказується самим позивачем.

У зв’язку з невиконанням боржником рішень суду та відсутності в нього коштів і майна, на які можна звернути стягнення, 29 червня 2017 року заступником начальника ОСОБА_4 примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5 винесені постанови про повернення виконавчих листів стягувачам та стягнення з позивача як боржника у виконавчому провадженні витрат виконавчого провадження в сумі 125 грн. Крім того, з метою примусового виконання постанов про стягнення витрат виконавчого провадження державним виконавцем 03 липня 2017 року винесені постанови про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Згідно із ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За приписами ч. 2 ст. 42 цього Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина 4 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов’язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що витратами виконавчого провадження, що підлягають стягненню з боржника, є лише ті витрати, які органи державної виконавчої служби понесли у зв’язку з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення саме примусового виконання рішення після відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53581627, ВП № 53572220 з виконання виконавчих листів № 2-а-9913/11, №2-а-3546/11 виданих 24.06.2014 року, 22.01.2015 року Камінь-Каширським районним судом Волинської області, Камінь-Каширське ОУПФ України отримано в строки визначені Законом України «Про виконавче провадження». Однак рішення суду позивачем не виконане, що визнано останнім.

Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами довів, що державними виконавцями вчинялись виконавчі дії пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання постанов Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26.09.2011 року, 22.06.2011 року, 04.05.2011 року, а постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 29 червня 2017 року та постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання даних постанов від 03.07.2017 року винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 9, 81, 89, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

вирішив:

У задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанов відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.