Рішення № 71252173, 22.12.2017, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/2682/17

Провадження №2-а/157/2684/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року місто ОСОБА_1

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого судді Гамули Б.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановив:

Камінь-Каширське обєднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 примусового виконання рішень ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій старшого державного виконавця Грицені ГГ. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 липня 2017 року ВП № 54349477 протиправними та скасування вказаної постанови.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 вересня 2017 року первинного відповідача ОСОБА_3 примусового виконання рішень ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області замінено належним відповідачем ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Волинської області зобовязано провести перерахунок та виплату ОСОБА_4, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат та як особі яка віднесена до 3 категорії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 21 грудня 2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5 20 липня 2017 року винесено вказану вище постанову про відкриття виконавчого провадження, якою із позивача стягнено виконавчий збір у сумі 12800 грн.

Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, у відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме в такому порядку має виконуватись вказане вище рішення Львівського апеляційного адміністративного суду.

Посилаючись на викладене вище, просить визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 липня 2017 року ВП № 54349477 та скасувати вказану постанову.

Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, в поданій до суду заяві позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судове засідання не прибув, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності. В поданому письмовому запереченні відповідач просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки сторони подали до суду письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому з урахуванням вимог ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Вивчивши заперечення відповідача, дослідивши та проаналізувавши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Волинської області зобовязано провести перерахунок та виплату ОСОБА_4, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат та як особі яка віднесена до 3 категорії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 21 грудня 2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

На виконання вказаної постанови Камінь-Каширським районним судом 29.06.2017 року видано виконавчий лист.

На підставі заяви стягувача 20 липня 2017 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54349477 з виконання виконавчого листа № 2-а-8153/11, виданого 29.06.2017 року, зі встановленням боржнику ОСОБА_1 ОУПФ України Волинської області строку для виконання рішення протягом 10 робочих днів. Дана постанова отримана позивачем 28.07.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи постанова Львівського апеляційного адміністративного суду залишається невиконаною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обовязок щодо виконання рішення.

Згідно із частинами 1, 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обовязок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ, виданий у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та заява стягувача про прийняття його до виконання, а закінченням виконавчого провадження фактичне виконання рішення суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист № 2-а-8153/11 виданий Камінь-Каширським районним судом Волинської області 29.06.2017 року, невиконаний.

Твердження позивача про те, що постанова суду про зобовязання здійснити перерахунок та виплату пенсії виконується в особливому порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 згаданого Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовязання вчинити певні дії щодо майна боржника, тобто рішення майнового характеру. В той же час, рішення суду про зобовязання здійснити перерахунок пенсії має немайновий зобовязальний характер, а тому має виконуватися в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами довів, що державним виконавцем вчинялись виконавчі дії повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 20 липня 2017 року винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 9, 81, 89, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

вирішив:

У задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: ОСОБА_8