Постанова № 7084103, 08.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08.12.2009 р.                                                                                           № 2а- 41450/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Кулькової О.Г.

Відповідача: Хільченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма “Харків-Москва” (далі – позивач, ТК ТОВ з ІІ фірма “Харків-Москва”), звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000161601/0 від 19.08.2009р. Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції (далі –відповідач, Нововодолазька МДПІ), прийняте на підставі акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевіркі достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ТК ТОВ з ІІ фірма “Харків-Москва” до складу податкового кредиту віднесено податкові накладні, виписані в минулих звітних періодах, що на думку відповідача є порушенням Закону України “Про податок на додану вартість”. Позивач зазначає, що Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку – це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ цей Закон не передбачає. Також, Закон України “Про податок на додану вартість” не містить заборони на включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначив, що позовні вимоги спростовуються фактичними обставинами фінансово-господарської діяльності позивача та суперечать вимогам чинного законодавства, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено таке.

На підставі акту від 04.08.2009 року за № 1089/16-0-12/14344275 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевіркі достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року Нововодолазькою МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000161601/0 від 19.08.2009р., відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 11773грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168-97/ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168-97/ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Пункт 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону №168-97/ВР визначає бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпункт 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлює, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що ТК ТОВ з ІІ фірма “Харків-Москва” подало до Нововодолазької МДПІ податкову декларацію з ПДВ за травень 2009 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. У рядку 25 декларації за травень 2009 року зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 17199,00 грн.

Нововодолазькою МДПІ зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявлену позивачем, на 11773 грн..

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов’язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме: наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”; настання першої з подій, з якими Закон пов’язує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Виходячи з аналізу положень Закону України “Про податок на додану вартість”, суд приходить до висновку, що зазначений Закон не містить прямої заборони на включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до абз. 1,2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В судовому засіданні встановлено, що постачальники, які надали до ТК ТОВ з ІІ фірма “Харків-Москва”податкові накладені з запізненням, не відмовляли позивачу у їх наданні, не надавали накладні з порушенням порядку їх заповнення, а тому підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів у позивача не було.

Позивачем надані до суду та долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, щодо віднесення яких до складу податкового кредиту у травні 2009 року виник спір, а також копії актів виконаних робіт (наданих послуг) та платіжні доручення на перерахування коштів в оплату товарів, робіт, послуг, суми ПДВ, по яким включені до складу податкового кредиту травня 2009 року, що підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з наданих до суду податкових накладних, будь-яких порушень порядку їх виписки та заповнення не встановлено.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.08.2009 № 0000161601/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 11773 грн.

Тому суд вважає, що Нововодолазька МДПІ безпідставно зменшила заявлену ТК ТОВ з ІІ фірма “Харків-Москва”до бюджетного відшкодування суму ПДВ за червень2009 року на 11773грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 № 0000161601/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 11773 грн. необґрунтовано, з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищезазначеного, керуючись 3, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 19 серпня 2009 року № 0000161601/0.

Стягнути з Державного бюджету України (УДК в Жовтневому районі м. Харкова, код 24134113, ГУДКУ в Харківській області, код банку 851011, р/р 31412537700008) на користь Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми “Харків-Москва” (63030, Харківська область, Валківський район, с. Шарівка, код 14344275) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 14.12.2009р.

Суддя                                         П'янова Я.В.