Ухвала суду № 70724993, 30.11.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Суський О.І.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 433/1285/17

Провадження № 22ц/782/829/17

УХВАЛА

Іменем України

30 листопада 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Коротенка Є.В., Луганської В.М.,

за участю секретаря Єгорової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 09 жовтня 2017 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

в с т а н о в и л а:

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Крім того, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про застосування заходів забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все належне відповідачу та ФГ «Св. Георгій» рухоме та нерухоме майно, у тому числі: трактор колісний марки «Беларус-821», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; трактор колісний марки «Беларус-892», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2; трактор колісний марки «Беларус-892», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_3.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 09 жовтня 2017 року заява позивача про забезпечення позову задоволена. Суд наклав арешт на все належне ОСОБА_2 та ФГ «Св. Георгій» рухоме та нерухоме майно, у тому числі: трактор колісний марки «Беларус-821», 2012 року випуску, заводський номер 808154045, номер двигуна НОМЕР_4, зареєстрований 19 березня 2013 року згідно свідоцтва НОМЕР_7, номерний знак НОМЕР_1; трактор колісний марки «Беларус-892», 2012 року випуску, заводський номер НОМЕР_8, номер двигуна НОМЕР_5, зареєстрований 19 березня 2013 року згідно свідоцтва НОМЕР_9, номерний знак НОМЕР_2; трактор колісний марки «Беларус-892», 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_11, номер двигуна НОМЕР_6, зареєстрований 07 листопада 2011 року згідно свідоцтва НОМЕР_10, номерний знак НОМЕР_3.

Не погодившись з ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Під час розгляду справи представником позивача ОСОБА_4 надано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що позивач особисто хоче бути присутнім в судовому засіданні, але не може у зв'язку з тим, що перебуває у відрядженні, яке колегія суддів визнала таким, що не підлягає задоволенню.

Так, ухвалою суду від 17 листопада 2017 року розгляд справи призначено на 23 листопада 2017 року та було відкладено у зв'язку із надходженням від представника позивача ОСОБА_4 клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з захворюванням.

Позивач у судове засідання, яке призначалося на 17 листопада 2017 року, не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Звертаючись із клопотанням про відкладення розгляду справи, яка призначена на 30 листопада 2017 року о 14 год. 00 хвил., на іншу дату ні позивачем, ні його представником не надано суду доказів на підтвердження обставин зазначених у клопотанні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Апеляційне провадження по справі відкрито 17 листопада 2017 року, і відкладення судового засідання призведе до порушення встановленого статтею 303-1 Цивільного процесуального кодексу України п'ятнадцятиденного строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду. Дотримання розумних строків розгляду справи вважається складником доступності правосуддя, тривалість розгляду справи визначається судом залежно від тих процесуальних дій, які потрібно вчинити у вказаній справі з метою прийняття обґрунтованого і законного судового рішення. Вказана позиція підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пунктах 1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до вимог ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, повинна складатися з: вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Як убачається із матеріалів справи, судом під час винесення ухвали від 09 жовтня 2017 року вказані вимоги закону виконані не були.

Постановляючи ухвалу від 09 жовтня 2017 року, суд виходив з того, що позивачем на обґрунтування позовних вимог додано копію договору позики та відповідних розписок, що може вказувати на наявність відповідних зобов'язань відповідача перед позивачем, а тому у разі задоволення судом позову невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, при цьому ухвала суду не містить в собі будь-якого обґрунтування того, чому суд дійшов висновку про те, що забезпечення позову має бути здійснено саме у такий спосіб, на якому наполягав позивач. Як убачається із позовної заяви та відокремлених матеріалів справи, ФГ «Св. Георгій» на все майно якого як рухоме, так і нерухоме судом накладено арешт, не залучено до участі у справі.

Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом позову є стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики, а сільськогосподарська техніка (трактори), яка належать ОСОБА_2, не є предметом спору по заявленому у даній справі позову.

Отже, судом не враховані положення п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, які передбачають, що позов забезпечується накладенням арешту саме як забезпечення позову на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Аналіз значеної норми права дає підстави для висновку про те, що діючим законодавством не передбачено накладення арешту на майно, яке не належить стороні.

Таким чином, є підстави вважати, що судом порушено порядок вирішення зазначеного питання.

Не містить ухвала суду про забезпечення позову обґрунтування того, чому суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не зазначив доказів і не навів мотивів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне ОСОБА_2 рухоме та нерухоме майно, у тому числі трактори, суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України, відповідно до яких види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справи.

В п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Однак, судом першої інстанції у достатній мірі вимоги закону та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України не були враховані при вирішенні питання про забезпечення позову.

Як вбачається з відокремленого матеріалу, який було направлено судом першої інстанції на адресу апеляційного суду, 27 липня 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, по якому ухвалою суду від 10 серпня 2017 року відкрито провадження у справі. Отже, з часу відкриття провадження справа слухається судом, що виключає винесення з цього часу будь-яких рішень по справі суддею одноособово.

Із заявою про забезпечення позову позивач звернувся 09 жовтня 2017 року під час розгляду справи судом. Однак ухвала від 09 жовтня 2017 року про забезпечення позову постановлена суддею одноособово, тобто поза межами судового засідання, що свідчить про порушення судом встановленого порядку для вирішення даного питання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Оскільки, у даному випадку судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про забезпечення позову, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 151, 303, 307, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 09 жовтня 2017 року скасувати, питання направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: