Постанова № 70659306, 29.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2017 року № 826/5571/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Полімерконструкція ЛТД»до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000221202

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерконструкція ЛТД» (надалі - Позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0000221202 від 13.04.2017 року.

В обгрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що при наявності оформлених відповідно до законодавства митної декларації, які підтверджують сплату ПДВ до бюджету, що засвідчено посадовою особою митного органу, якою відповідно до законодавства у т.ч. здійснено митну формальність у вигляді перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні, враховуючи те, що платник податків вправі відмовитись від використання податкової пільги, у ТОВ «Полімерконструкція ЛТД» наявне право на податковий кредит з ПДВ та відсутні будь-які порушення законодавства у т.ч. п. 197.11 ст. 197, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 3 Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейського співтовариства, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейського співтовариства» №360-VI від 03.09.2008 року.

Відповідач через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Представниками сторін заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що 17.02.2017 року ТОВ «Полімерконструкція ЛТД» (код ЄДРПОУ 25291694) подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року (реєстраційний номер 9023127383), в якій заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 386051,00 грн.

За наслідками отримання зазначеної податкової декларації ТОВ «Полімерконструкція Лтд» за січень 2017 року ГУ ДФС у м. Києві провела в порядку ст. 76 і п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України камеральну перевірку такої податкової декларації та склала акт від 22.03.2017 року №26/26-15-12-02/25291694.

За результатами перевірки встановлено порушеня: п. 197.11 ст. 197, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 3 Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейського співтовариства, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейського співтовариства» №360-VI від 03.09.2008 року, п. 4 розділу V Порядку 21 у зв'язку із чим завишено значення рядку 19 декларації за січень 2017 року на 386051,00 грн.; порушено п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 5 розділу V Порядку21, ТОВ «Полімерконструкція ЛТД» при декларуванні показників у Додатку 2 за січень 2017 року невірно відображено період виникнення та суми від'ємного значення, а саме: занижено суму від'ємного значення за березень 2016 року на суму 34483,00 грн., за квітень 2016 року на суму 346197,00 грн., за червень 2016 року на суму 9421,00 грн. та завищено суму відємного значення за липень 2016 року на суму 390101,00 грн., чим порушено порядок ведення податкового обліку, що вплинуло на розрахунки з бюджетом.

На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року №0000221202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 386051,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 193025,50 грн.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог законодавства звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджети відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3. статті 200-1 цього Кодексу момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітно податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ста 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з п. 200.7. ст. 207 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючи орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку в установі банку за січень 2017 року в сумі 386051,00 грн. сформовано за рахунок імпорту обладнання (виробів сантехнічного призначення з пластмаси (вироби санітарно-техічного призначення з пластмаси колекторна камера, тип Z 2.5'', герметична, полегшена версія без бетонної/чавунної кришки («ОВ» - версія) з вакуумним клапаном 65м2,5'' - 36 шт.) у компанії «Aqseptence Group GmbH», Німеччина, що підтверджено митною декларацією №500060001/2017/000446 від 19.01.2017 року (а.с.22-23).

Згідно висновків Акту камеральної перевірки Контролюючим органом встановлені факти порушення Позивачем норм п. 197.11ст. 197, п.п. 200.1 і 200.4 ст. 200 ПК України, ст. 3 Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейського співтовариства, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейських співтовариств» від 03.09.2008 р. № 360-VI, а саме: ТОВ «Полімерконструкція Лтд» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2017 року на 386051,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду ( ряд.19 декларації ). Суть даних правопорушень, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному врахуванні в якості об'єкта оподаткування податком на додану вартість імпортних операцій звільнених від оподаткування названим податком, що зумовило формування податкового кредиту за січень 2017 року в сумі 386051,00 грн.

Відповідно до п.3.3 ст. 3 «Оподаткування та митні збори» Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств, контракти, фінансовані коштом Співтовариства, не підлягають сплаті податку на додану вартість, гербового, реєстраційного або інших аналогічних зборів в Україні, незалежно від того, чи існують такі збори, чи повинні бути впроваджені, і незалежно від того, чи укладені ці контракти з особами з України чи інших країн.

Згідно з Законом України «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств», Верховна Рада України постановляє: Ратифікувати Рамкову угоду між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств, вчинену 12 грудня 2006 року в м. Брюсселі (додається), із заявою, зробленою під час її підписання, такого змісту: «Українська Сторона заявляє, що при застосуванні Рамкової угоди між Урядом України та Комісією Європейських Співтовариств: … термін «контракт», застосований у пунктах 3.2-3.7 статті 3, означає письмовий договір між Комісією Європейських Співтовариств та юридичною або фізичною особою, укладений з метою виконання проекту (програми) зовнішньої допомоги, що фінансується Європейським Співтовариством…»

Статтею 3 Угоди від 12.12.2006 визначено, що контракти, фінансовані коштом Європейського Співтовариства (далі - Співтовариство), не підлягають сплаті ПДВ, гербового, реєстраційного або інших аналогічних зборів в Україні, незалежно від того, чи існують такі збори, чи повинні бути впроваджені, і незалежно від того, чи укладені ці контракти з особами з України чи інших країн.

У тих випадках, коли контракт стосується поставки товарів, що походять з України, контракт повинен бути укладений на підставі цін, без урахування ПДВ. Термін «товар» слід розуміти як будь-який продукт, послугу і/або права, які підлягають продажу.

Крім того, Угода від 12.12.2006 р. застосовується також до всіх заходів, фінансованих Співтовариством, які за їхнім характером не охоплені окремою угодою про фінансування (пункт 1.3 статті 1 Угоди від 12.12.2006).

Статтею 3 Кодексу визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування.

При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 197.11 статті 197 Кодексу передбачено звільнення від оподаткування ПДВ, зокрема, операцій з: постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана у встановленому законодавством порядку; постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.

Правила формування платником ПДВ податкового кредиту визначено статтею 198 Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Кодексу до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому слід зазначити, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Таким чином, підставою для включення покупцем-платником ПДВ сум податку до складу податкового кредиту є: податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН; належним чином оформлена митна декларація; інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Разом з цим відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, ? у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу).

Порядок отримання права на звільнення від оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються у рамках проектів МТД, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» (далі - Порядок № 153).

Враховуючи викладене, при придбанні платником податку у контрагента - платника податку товарів/послуг, сума ПДВ, сплачена такому контрагенту за товари/послуги підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, незалежно від того, чи такі товари/послуги придбаваються для реалізації проекту МТД у рамках Угоди від 12.12.2006, чи для інших цілей.

При цьому, у разі якщо товари/послуги придбаваютьсяплатником податку для реалізації проекту МТД у рамках Угоди від 12.12.2006 та за кошти Співтовариства, а саме для подальшого здійснення операцій з постачання таких товарів/послуг виконавцю проекту МТД, звільнення від оподаткування ПДВ яких передбачено пунктом 197.11 статті 197 Кодексу, то у такому випадку податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу таким платником не нараховуються.

Аналогічна позиція викладена в листі Державної фіскальної служби України від 30.12.2016 №28708/6/99-99-15-03-02-15.

Суд приходить до висновку, що Контролюючим органом помилково не були враховані наведені норми Рамкової Угоди, Закону України від 03.09.2008 р. №360-VI «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств» та п.3.2 ст. 3 ПК України, що призвело до необґрунтованого зменшення бюджетного відшкодування та нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0000221202 від 13.04.2017 року є обгрунтованим та таким, що підлягає хадоволенню.

Згідно із приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у м. Києві №0000221202 від 13.04.2017 року.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерконструкція ЛТД» (код ЄДРПОУ 25291694) судові витрати у розмірі 8686,15 грн. (вісім тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 15 копійок.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук