Ухвала суду № 70576404, 22.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/3481/17 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/5142/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Симець В.І.

за участю: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 Університету "Львівська політехніка" на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 21 червня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Університету "Львівська політехніка", за участі третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права на користування житловим приміщенням (кімнатою).,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 21 червня 2017 року задоволено частково заяву про забезпечення позову.

Заборонено відповідачу ОСОБА_3 Університету «Львівська Політехніка» (ідентифікаційний код юридичної особи 02071010), що за адресою: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери,12, вчиняти будь-які дії спрямовані на порушення права користування та проживання ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: 79000, м. Львів, вул. Сахарова,27/105, ІПН НОМЕР_1) в кімнаті №105 в гуртожитку №6 ОСОБА_3 Університету «Львівська Політехніка», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Сахарова,27, до набрання рішенням суду законної сили;

Заборонено відповідачу ОСОБА_3 Університету «Львівська Політехніка» (ідентифікаційний код юридичної особи 02071010), що за адресою: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери,12, вчиняти будь-які дії з виселення ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: 79000, м. Львів, вул. Сахарова,27/105, ІПН НОМЕР_1) із сімєю з кімнати №105 в гуртожитку №6 ОСОБА_3 Університету «Львівська Політехніка» що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова,27, до набрання рішенням суду законної сили;

Зобов`язано відповідача ОСОБА_3 Університет «Львівська Політехніка» (ідентифікаційний код юридичної особи 02071010), що за адресою: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери,12, надати, забезпечити ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: 79000, м. Львів, вул. Сахарова,27/105, ІПН НОМЕР_1) із сімєю, вільний, безперешкодний доступ до кімнати №105 в гуртожитку №6 ОСОБА_3 Університету «Львівська Політехніка» що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова,27 до набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Дану ухвалу оскаржив НУ «Львівська політехніка», подавши апеляційну скаргу у якій зазначає, що ухвала є незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

Вказує, що позивач з урахуванням ст..151 ЦПК України та постанови Пленуму ВСУ №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову» повинен був довести із долученням належних та допустимих доказів наявність тих обставин, на підставі яких пропонувалось вжиття заходів до забезпечення позову, а суд першої інстанції, вживаючи заходи по забезпеченню позову мав пересвідчитись в тому що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза порушення законних прав та інтересів ОСОБА_4 щодо її проживання в кімнаті «105 гуртожитку №6 НУ «Львівська політехніка» до ухвалення рішення по справі чи наявності загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Проте, ОСОБА_4 не було доведено жодними належними та допустимими доказами факту проживання її в кімнаті гуртожитку та причини необхідності забезпечення позову, наявність загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду. Зазначає, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилається на ордер №103 серії СП від 20.12.1994 року згідно якого її покійний чоловік ОСОБА_7 отримав право на проживання в даній кімнаті, як працівник НУ «Львівська політехніка», то вона як дружина на законних підставах проживає в даній кімнаті.

Проте, звертає увагу, що відповідно до вищевказаного ордеру основним наймачем кімнати вказано ОСОБА_7 а особою яка посиляється з ним вказано ОСОБА_8 його мати, а тому оскільки в ОСОБА_4 відсутнє право на користування кімнатою №105 в гуртожитку №6 то жодних дій, які перешкоджатимуть проживанню ОСОБА_4 з боку НУ «Львівська політехніка» стосовно неї не може бути вчинено.

Вказує, що в провадженні Франківського районного суду м.Львова перебувала справа №465/1917/17 за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до НУ «Львівська політехніка» про визнання права користування житловим приміщенням, яка була повернута позивачам за їх заявою про залишення позову без розгляду. Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 12 квітня та 26 травня 2017 року по вказаній справі у задоволенні заяв позивачів про забезпечення позову було відмовлено з тих підстав що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб, а саме заборона відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на порушення права позивачів та спрямовані на виселення позивачів , а також забезпечення вільного і безперешкодного доступу позивачів до кімнати не є доцільним, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 21 червня 2017 рокупро забезпечення позову та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку (а.с.68), що дає можливість апеляційному суду право у відповідності вимог ст..27, ч.2 ст.305 ЦПК України, розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Згідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідача- Національного Університету «Львівська політехніка», за участі третіх осіб- Боднар ОСОБА_9, ОСОБА_6 про визнання права на користування житловим приміщенням (кімнатою).

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд вважав що є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Ухвалою суду першої інстанції, якою заборонено відповідачу НУ «Львівська Політехніка» вчиняти будь-які дії спрямовані на порушення права користування та проживання ОСОБА_4 в кімнаті №105 в гуртожитку №6 НУ «Львівська Політехніка», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Сахарова,27, до набрання рішенням суду законної сили;заборонено відповідачу НУ «Львівська Політехніка» вчиняти будь-які дії з виселення ОСОБА_4 із сімєю з кімнати №105 в гуртожитку №6 НУ «Львівська Політехніка» що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова,27, до набрання рішенням суду законної сили;зобов`язано відповідача НУ «Львівська Політехніка» надати, забезпечити ОСОБА_4 із сімєю, вільний, безперешкодний доступ до кімнати №105 в гуртожитку №6 НУ «Львівська Політехніка» що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова,27 до набрання рішенням суду законної сили, фактично здійснено розгляд справи по суті, оскільки зобов`язання відповідача надати та забезпечити позивачу вільний і безперешкодний доступ до кімнати №105 в гуртожитку №6 НУ «Львівська політехніка» по вул.Сахарова, 27 в м.Львові передбачає можливість користування позивачем таким приміщенням. Оскільки як вбачається з виділених матеріалів справи ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до НУ «Львівська політехніка» про визнання права на користування житловим приміщенням (кімнатою).

Матеріалами справи встановлено, що ухвалами Франківського районного суду м.Львова від 12 квітня та 26 травня 2017 року по вказаній справі №465/1917/17 у задоволенні заяв позивачів про забезпечення позову було відмовлено.

Окрім того, колегія суддів приходить до висновку що в оскаржуваній ухвалі не зазначено мотивів, з яких суд зробив висновок про необхідність застосування зазначених заходів забезпечення позову, оскільки задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд вважав, що є підстави припускати, а не зазначив, що не забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду та не вказав на підстави передбачені ч.2 ст.151 ЦПК України.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати підставними, а саму скаргу задовольнити, скасувавши ухвалу суду першої інстанції з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.209, 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Університету "Львівська політехніка" задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 21 червня 2017 року про забезпечення позову скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді