Ухвала суду № 70450992, 21.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року м. Київ К/800/24988/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Заїки М.М., Мойсюка М.І. (доповідач), Швеця В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Деражнянської міської ради Хмельницької області про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, -

у с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Деражнянської міської ради Хмельницької області (далі - Міськрада) в якому просив: визнати незаконним та дискримінаційним рішення відповідача, прийняте за наслідками розгляду його заяв від 21 вересня 2016 року (далі - спірне рішення); зобов'язати міського голову Ковпака А.М. забезпечити у відповідності до вимог законодавства України проведення реєстрації місця його перебування в квартирі АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду та моральну шкоду в розмірі 2500 гривень.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірне рішення відповідача не ґрунтується на вимогах закону та порушує його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2017 рокую залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення вимог норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи, підтверджених доказами, правильно виходив з того, що позивач не надав усіх передбачених законодавством документів для реєстрації місця його перебування.

Судами встановлено, що рішенням Деражнянського районного суду від 4 серпня 2015 року за ним визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира), яке 18 числа цього ж місяця зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позивач зареєстрований та проживає в м. Києві, проте періодично приїздить до м. Деражня, де здійснює догляд за квартирою.

21 вересня 2016 року він звернувся до Центру надання адміністративних послуг Деражнянської райдержадміністрації та Деражнянської міської ради із заявами про реєстрацію його місця перебування за адресою в АДРЕСА_1.

Проте 21 та 22 вересня 2016 року позивачу направлені відповідь за підписом міського голови Ковпака А.М. про відмову в задоволенні двох вказаних заяв у зв'язку з ненаданням ним документів, необхідних для такої реєстрації.

Так, у відповідності до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З метою забезпечення реалізації цього права та відповідно до названої норми Конституції України 11 грудня 2003 року прийнято Закон України № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV, в редакції періоду спірних правовідносин), який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

За визначенням статті 3 Закону № 1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а документами, до яких вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За приписами статті 10 Закону № 1382-IV правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної правової норми Закону № 1382-IV постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі - Правила).

Абзацом 1 пункту 8, пунктом 9 Правил передбачено, що документи для здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги». Відомості про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Пунктом 25 Правил встановлено, що реєстрація місця перебування осіб, що звернулися за захистом в Україні із заявою за формою згідно з додатком 8, здійснюється на визначений законом строк на підставі документів, визначених пунктом 18 цих Правил (крім квитанції про сплату адміністративного збору). Відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про звернення за захистом в Україні, зразок якої затверджується наказом Міністерства внутрішніх справ України.

В свою чергу, за правилами пункту 19 Правил працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.

Комплексний аналіз наведених положень законодавства з урахуванням їх юридичних зв'язків дає підстави для висновку, що реєстрація місця перебування передбачена лише для внутрішньо переміщених осіб та осіб, що звернулися за захистом в Україні і повинна відбуватись за правилами, встановленими для реєстрації місця проживання, встановленими статтею 6 Закону № 1382-IV і Пунктом 18 Правил. При цьому, перелік документів, до яких можуть бути внесені відомості про реєстрацію місця перебування є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У даному випадку позивач не належить до жодної з вищевказаних категорій осіб, щодо яких може бути здійснена реєстрація місця перебування, не надав усіх документів, передбачених названими правовими нормами законодавства, а також документу, до якого згідно закону можуть бути внесені відомості про реєстрацію місця перебування особи.

Ураховуючи наведене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні вимог норм процесуального права.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: М.І. Мойсюк

М.М. Заїка

В.В. Швець