Постанова № 70217620, 09.11.2017, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/4658/17

Провадження № 2-а/417/44/17

ПОСТАНОВА

Іменем україни

"09" листопада 2017 р. смт Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Чернік А.П.

при секретарі Гончаровій К.С.,

розглянувши в приміщенні Марківського районного суду Луганської області в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2017 позивач звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку у Марківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, отримувала пенсію за віком шляхом зарахування коштів на банківський рахунок. Порушуючи її конституційні права, відповідач без повідомлення припинив виплату пенсії поза процедурою, встановленою законом.

Позивач вважає, що припиняючи виплату пенсії, відповідач не приймав відповідного рішення, як того вимагає закон. Процедуру припинення виплати застосував виключно до особи, яка проживає на тимчасово окупованій території України, тому просить суд визнати дії та бездіяльність відповідача протиправними, із зобов’язанням поновити виплату пенсії.

У судове засідання позивач не з'явилася, просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач просив розглянути справу без участі представника управління, надав письмове заперечення.

Не визнаючи позов, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа, яка проживає на території Новопсковського району Луганської області та з травня 2016 року отримувала пенсію по втраті годувальника.

На підставі доручення Міністерства праці та соціальної політики України Пенсійним фондом України з 01.03.2016 року була розпочата процедура проведення перевірки осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. 27.02.2017 року від Головного управління надійшов список, сформований Держприкордонслужбою, щодо осіб, які виїхали на непідконтрольні території України та тривалий час не поверталися на територію України. У списку під № 1641 значиться позивач. На підставі цього повідомлення виплату пенсії було припинено з 01.04.2017 року, до теперішнього часу позивач за поновленням виплати пенсії до управління не звернулася.

Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому як посадові особи управління діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і чинним законодавством України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позову в зв’язку з таким.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 16.05.2016 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце її проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідачем здійснювалась виплата пенсії позивачу з травня 2016 року по березень 2017 року. З 01.04.2017 року виплата пенсія була припинена на підставі списку, сформованого Держприкордонслужбою щодо осіб, які виїхали на непідконтрольні території України та тривалий час не поверталися на територію України. Повідомлення про припинення виплати пенсії позивачу не направлялось.

Зазначені обставини визнаються сторонами і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 49 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення або судового рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.

Однак позивачу була припинена відповідачем виплата пенсії з 01.04.2017 року без прийняття відповідного рішення. Підставою припинення виплати пенсії позивачу стало те, що вона тривалий час не поверталася на територію України.

Припинення виплати позивау пенсії у зв'язку з відсутністю переміщеної особи за місцем взяття на облік суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та ст. 49 Закону № 1058-ІV.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як зазначено у пункті 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IVдо приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Постановою КМУ від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" визначено, що поновлення виплати пенсій, тимчасово призупинених внутрішньо переміщеним особам, відбувається з дати припинення виплати на підставі особистого звернення пенсіонера до органу ПФУ, де він перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Вказаною постановою не визначено підстави для припинення виплати пенсії, а також не встановлено право органів Пенсійного фонду України припинити виплату пенсій через відсутність особи за місцем тимчасової реєстрації.

В рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.10.2009 року зазначено, що в Україні як соціальній правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Право приймати закони, вносити до них зміни належить виключно ОСОБА_2 України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна ОСОБА_2 України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету міністрів України відносяться до категорії підзаконних, відтак постанова КМУ від 08.06.2016 року № 365, відповідно до якої відповідачем здійснено перевірку фактичного місця проживання позивача, не є Законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Статтею 33 Конституції України закріплено: кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід’ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання. Отже, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавити його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб, а наявність статусу внутрішньо переміщеної особи створює для позивача на відміну від інших громадян України перешкоди в отриманні пенсії, яка признаена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.

Оскільки судом установлено, що відповідач, припиняючи виплату позивачу пенсії з 01 квітня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позов підлягає задоволенню, а порушені права позивача - поновленню.

Відповідно ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З метою захисту прав позивача та належного виконання судового рішення суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати звіт про виконання постанови суду у місячний строк з дня набрання постановою законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,6,9,11,12,17,71, 72,159-162, 267 КАС України, Конституцією України, Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 -ІV, постановою Кабінету міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 509 від 01.10.2014 року,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Марківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Марківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Визнати протиправною бездіяльність Марківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Марківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року та виплатити виниклу заборгованість.

Зобов'язати Марківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області подати у місячний строк з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання постанови.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Марківський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: А.П. Чернік