Рішення № 70217397, 09.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1825/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Черненко В.В.

суддів - Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 31.07.2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.08.2015 року помер ОСОБА_4, який за життя позичив у позивача кошти у сумі 100 000 грн., які зобов’язувався повернути на першу вимогу.

В борговій розписці ОСОБА_4 взяв на себе зобов’язання повернути кошти з врахуванням індексу інфляції за час користування грошима на його першу вимогу.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку прийняла відповідач шляхом визнання в судовому порядку права на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позивач зазначив, що після смерті ОСОБА_4 він звернувся до Новгородківської державної нотаріальної контори з заявою про наявність у померлого ОСОБА_4 боргових зобов’язань.

Просив суд стягнути з відповідача, як спадкоємця боржника на його користь 100 000 грн. основного боргу та 200 00 грн. інфляційних втрат, а всього 120 000 грн.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 31.07.2017 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 100000 грн. та судовий збір в розмірі 1000 грн. в іншій частині позову відмовив.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема зазначається, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги, як належний доказ, копію боргової розписки в той час як оригінал до суду не був наданий.

Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що відповідач був належно повідомлений позивачем про боргові зобов’язання спадкодавця перед позивачем відповідно до частини 2 статті 1281 ЦК України .

Також суд не встановив в якому обсязі повинен відповідати відповідач по борговим зобов’язанням оскільки не було визначено вартість спадкового майна.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що 20 січня 2010 року складена письмова розписка за умовами якої, ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_3 гроші в сумі 100000 грн., які зобов’язується повернути ОСОБА_3 на першу його вимогу без врахування строку давності з врахуванням індексу інфляції за період користування грошима. Розписка підписана ОСОБА_4

15 серпня 2014 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 22).

ОСОБА_3 подав до Новгородківської державної нотаріальної контори письмову заяву, яка зареєстрована 18.11.14р., в якій повідомляє що після смерті ОСОБА_4 залишився борг в сумі 100000 грн., про що свідчить розписка від 20.01.10р. Просить повідомити про наявний борг спадкоємців померлого та його особисто про осіб, які приймуть спадщину після смерті ОСОБА_4Р.(а. с. 31).

В листі від 31.03.2017р. завідуючий Новгородківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 повідомив наступне: "Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України гл. 10 п. 4.16 у разі наявності заборони, нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину, але так як по спадковій справі 112/2014 до майна померлого 15.08.2014 року ОСОБА_4 ніяких нотаріальних дій Новгородківської РДНК не вчинялось, тому кредитор не отримував ніякого повідомлення" (а. с. 127).

В листі від 19.04.17р. завідуючий Новгородківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 повідомив суд, що по спадковій справі щодо спадкового майна померлого ОСОБА_4 ніяких нотаріальних дій не вчинялось, якби вони були вчинені то кредитор отримав би повідомлення, а також адвокат позивача повинен був надати роз’яснення ОСОБА_2, що ст. ст. 163, 174 Податкового Кодексу України потрібно виконувати всім громадянам України.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30.03.15р. за ОСОБА_2 (відповідачем по даній справі) визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та на дві земельні ділянки площею 7,4522 га і 0,8868 га відповідно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер 15 серпня 2014 року (а. с. 9-12).

Таким чином, ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого ОСОБА_4, отримала після його смерті нерухоме майно і тому повинна сплатити позивачу, як кредитору спадкодавця ОСОБА_4, борг в сумі 100000 грн. по письмовій розписці від 20.01.2010р.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. ст. 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1281, 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняти спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про стягнення 20000 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає, так як кредитор в заяві поданій до нотаріальної контори вказав про наявність боргу у померлого ОСОБА_4 в сумі 100000 грн. і просив повідомити про наявний борг спадкоємців померлого. Згідно наданого письмового розрахунку інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2010 року по травень 2014 року, тобто за період до звернення до нотаріуса (а. с. 89).

Суд першої інстанції зазначив, що визначений в ст. 1281 ЦК України строк звернення в 6 місяців не був пропущений, тому що кредитор звернувся до нотаріальної контори із заявою від 18.11.2014р, що підтверджується копією цієї заяви (а. с. 31) та оглянутим в судовому засіданні реєстром вхідної документації за 2014 рік (нарядом № 01-23 за 2014 рік), наданим на вимогу ухвали суду від 22.03.2017р. з Новгородківської державної нотаріальної контори. ОСОБА_4 помер 15 серпня 2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 22). Крім того, на час звернення із заявою від 18.11.14р. до нотаріальної контори, кредитору не було відомо ні про коло можливих спадкоємців, ні про прийняття ними спадщини. ОСОБА_2 набула право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом по рішенню Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2015р.

Суд першої інстанції зазначив, що представник відповідача не надав ніяких доказів того, що успадковане ОСОБА_2 майно - житловий будинок та дві земельні ділянки, за своєю вартістю коштують менш ніж 100000 грн. При цьому, в тексті рішення Новгородківського районного суду від 30.03.15р. вказано, що тільки вартість житлового будинку з надвірними будівлями складає 61739 грн.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленого цим Кодексом , звернутись до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається , що предметом судового розгляду є стягнення боргових зобов’язань за договором позики відповідно до статті 1281 ЦК України.

З позовної заяви вбачається, що звертаючись з позовом до суду позивач зазначив , що 20 січня 2010 року складена письмова розписка за умовами якої ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_3 гроші в сумі 100000 грн., які зобов’язується повернути ОСОБА_3 на першу його вимогу без врахування строку давності з врахуванням індексу інфляції за період користування грошима.

15 серпня 2014 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 22).

ОСОБА_3 подав до Новгородківської державної нотаріальної контори письмову заяву, яка зареєстрована 18.11.2014року, в якій повідомляє що після смерті ОСОБА_4 залишився борг в сумі 100000 грн., про що свідчить розписка від 20.01.10року. Просить повідомити про наявний борг спадкоємців померлого та його про осіб, які приймуть спадщину після смерті ОСОБА_4Р.(а. с. 31).

В листі від 31.03.17року завідуючий Новгородківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 повідомив наступне: "Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України гл. 10 п. 4.16 у разі наявності заборони, нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину, але так як по спадковій справі 112/2014 року до майна померлого 15.08.2014 року ОСОБА_4 ніяких нотаріальних дій Новгородківськию РДНК не вчинялось, тому кредитор не отримував ніякого повідомлення" (а. с. 127).

В листі від 19.04.17року завідуючий Новгородківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 повідомив суд, що по спадковій справі щодо спадкового майна померлого ОСОБА_4 ніяких нотаріальних дій не вчинялось, якби вони були вчинені то кредитор отримав би повідомлення, а також адвокат позивача повинен був надати роз’яснення ОСОБА_2, що ст. ст. 163, 174 Податкового Кодексу України потрібно виконувати всім громадянам України.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30.03.15року за ОСОБА_2 (відповідачем по даній справі) визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та на дві земельні ділянки площею 7,4522 га і 0,8868 га відповідно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер 15 серпня 2014 року (а. с. 9-12).

На підтвердження позовних вимог позивачем надана копія боргової розписки.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції задовольняючи позов не дав належної правової оцінки доказам по справі , зокрема - чиє належним доказом надана позивачем на підтвердження позовних вимог - копія боргової розписки.

Відповідно до статті 64 ЦПК України письмовими доказами є будь які документи , акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини , які мають значення для справи. Письмові докази як правило подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі , має право вимагати подання оригіналу.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про витребування у позивача оригіналу розписки, однак позивачем оригінал розписки не був наданий на огляд.

Під час розгляду апеляційної скарги, відповідачем по справі заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналу розписки. Судом було запропоновано позивачу надати оригінал розписки на огляд для цього була зроблена перерва у справі.

Після перерви позивач до суду не з’явився, оригінал боргової розписки не надав. Заяв клопотань після перерви від позивача та його представника не надходило.

Колегія суддів приймаючи до уваги встановлені обставини дійшла висновку, що суд першої інстанції визнав належним доказом, копію боргової розписки, помилково.

Колегія суддів не визнала належним доказом, копію боргової розписки від 20.01.2010 року , надану на підтвердження позовних вимог оскільки зазначений доказ наданий з порушенням норм ЦПК України ( ст.. 64 ЦПК ).

Відповідно до ст. ст. 1281, 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняти спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Матеріалами справи підтверджується , що позивач по справі який є кредитором спадкодавця не пред’явив протягом шести місяців свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, а тільки звернувся із заявою до нотаріуса з проханням повідомити про наявний борг спадкоємців.

З матеріалів справи вбачається, що при звернені до суду позивачем не було зазначено вартість майна, яке отримала відповідач у спадщину і в межах якого відповідач відповідала б по борговим зобов’язанням спадкодавця.

Суд першої інстанції зазначені обставини не встановив і не перевірив.

Приймаючи до уваги встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що оскільки вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно встановив дійсні обставини по справі, враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими відповідно до п.2 і п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову оскільки позивачем не надано належних та переконливих доказів відповідно до діючого законодавства на підтвердження позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 31.07.2017 року скасувати .

Ухвалити нове рішення яким у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1100 грн. понесених судових витрат при подані апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: