Ухвала суду № 70036840, 06.11.2017, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1224/2017

130/2585/17

У Х В А Л А

06.11.2017 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Сенько Л.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з даною позовною заявою в якій просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку рілля: ділянка №4 площею 2,51 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області і рахується за померлим ОСОБА_2.

Розглянувши позовну заяву, та документи, додані до неї, суд вважає необхідним звернути увагу на розяснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 7 постанови від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», відповідно до яких позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України), у зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Тому зазначена позовна заява у відповідності до ч. 1 ст. 121 ЦПК України підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням ст. 119 ЦПК України.

В порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, які відповідно передбачають, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, тобто у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й повинні бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, але позивач при обґрунтуванні обставин не зазначає докази, що підтверджують ці обставини, зокрема: прийняття спадщини після смерті спадкодавці (заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини); що позивач є єдиним спадкоємцем; фактичного вступу позивача до володіння спадкового майна (квитанції про сплату податків, внесків страховок, інших платежів, договір оренди тощо); наявності або відсутності спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині за законом; наявності або відсутності відмови від спадщини з боку спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині за законом; належності земельної ділянки спадкодавці, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього права.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 05.03.2009 р. №1066-VI (далі Закон №1066-VI), який набув чинності з 02.05.2009 р., були внесенні зміни до деяких законодавчих актів, у тому числі і у ст. ст. 125, 126 ЗК України, які передбачають час, з якого виникають права на земельну ділянку та документи, що посвідчують права на земельну ділянку.

Так, ст. 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 ЗК України у редакції із змінами, що внесені Законом України від 07.07.2011 р. N 3613-VI, визначає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який в свою чергу визначає, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 4 Закону).

Однак, позивач на підтвердження наявності права власності на спірну земельну ділянку у спадкодавця ОСОБА_2 не надав передбачених зазначеним законодавством правовстановлюючих документів та відмови будь – якого органу що здійснює державну реєстрацію прав власності.

Відповідно до ч.1 ст.121 ЦПК України заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування залишити без руху, повідомити позивача та надати йому строк для виправлення недоліків п’ять днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя