Рішення № 69593266, 11.10.2017, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/1078/17

Номер провадження 2/184/400/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017м. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

за участю секретаря судового засідання Бринзи Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу "Криворізький державний педагогічний університет" до ОСОБА_1 про стягнення одноразової адресної грошової допомоги, -

за участю: представника відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2017 року ДВНЗ "Криворізький державний педагогічний університет" звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення одноразової адресної грошової допомоги посилаючись на наступні обставини.

Між Державним вищим навчальним закладом "Криворізький національний університет" та випускником університету ОСОБА_1 був укладений договір № 135 від 09.10.2013 року про працевлаштування випускників ДВНЗ «Криворізький національний університет». За цим договором відповідач повинен був відпрацювати протягом трьох років з дня укладання угоди про роботу у загальноосвітньому або професійно-технічному навчальному закладі, а також отримати одноразову адресну грошову допомогу у пятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

15.08.2013 року відповідач був прийнятий на посаду майстра виробничого навчання до Комунального закладу «Середньої загальноосвітньої школи № 4» м. Орджонікідзе Дніпропетровської області.

Вказану одноразову адресну грошову допомогу у пятикратному розмірі ОСОБА_1, отримав однак 10.08.2016 року був звільнений з Комунального закладу «Середньої загальноосвітньої школи № 4» м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, за угодою сторін.

Таким чином відповідач порушив п.2.3.1 Договору № 135 від 09.10.2013 року, та не відпрацював три роки у загальноосвітньому навчальному закладі, а тому, відповідно до п.2.3.3 договору № 135 від 09.10.2013 року, відповідач зобовязаний відшкодувати до державного бюджету суму допомоги.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, але через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, заперечував проти задоволення позову, оскільки позивач звільнився за згодою сторін, що як підстава порушення умов в договорі та Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2013 році не зазначено. Також на підтвердження дати звільнення відповідача окрім наказу про звільнення №349-к від 10.08.2016 року не надано копії трудової книжки з відповідним записом у ній. Крім того згідно графіку відпусток відповідач мав перебувати у відпустці з 21.06.2016 року по 16.08.2016 року та вийти на роботу 17.10.2017 року, а тому не мав бути звільнений на час перебування у відпустці.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихст. 61 ЦПК України, відповідно дост. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 09.10.2013 року між ДВНЗ «Криворізький національний університет», в особі проректора з науково-педагогічної роботи університету директора інституту ОСОБА_3 та випускником університету ОСОБА_1 був укладений договір № 135 від 09.10.2013 року про працевлаштування випускників ДВНЗ «Криворізький національний університет». За цим договором ОСОБА_1 повинен був відпрацювати протягом трьох років з дня укладання угоди про роботу у загальноосвітньому або професійно-технічному навчальному закладі, а також отримати одноразову адресну грошову допомогу у пятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

У звязку з реорганізацією шляхом виділу зі складу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» Криворізького педагогічного інституту згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року №51-р «Деякі питання реорганізації вищих навчальних закладів» та наказу Міністерства освіти і науки України від 22 березня 2016 року № 298 «Про реорганізацію Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет». Державний вищий навчальний заклад «Криворізький державний педагогічний університет» є правонаступником Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в частині, що повязана з Криворізьким педагогічним інститутом.

Згідно наказу № 194-к від 15.08.2013 року відповідач був прийнятий на посаду майстра виробничого навчання до Комунального закладу «Середньої загальноосвітньої школи № 4» м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, що також підтверджується копією трудової книжки серії АХ № 682588.

Відповідно до витягу з наказу №54/1-к/тр від 01.09.2015 року ОСОБА_1 був переведений з посади майстра виробничого навчання на посаду вчителя трудового навчання з тижневим навантаженням 4 години.

Відповідно до п.5 "Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2013 році", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 736 від 12.06.2013 року, нарахування допомоги здійснювалася у вищому навчальному закладі на підставі наказу, що видається після затвердження кількості випускників, яким надається допомога, та на підставі поданої випускником до 10.10.2013 року заяви про надання допомоги, копії трудової книжки та копії договору. Виплата допомоги здійснювалася до кінця поточного року.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 736 від 12.06.2013 року затверджено Порядок надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2013 році та зобовязано керівників вищих навчальних закладів державної форми власності, що підпорядковані Міністерству освіти і науки, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є вищі навчальні заклади, до 15 жовтня поточного року подати Міністерству освіти і науки списки випускників, яким має бути надана одноразова адресна грошова допомога.

На виконання вказаного наказу Міністерства освіти і науки України наказом ДВНЗ «Криворізький національний університет» № 297 від 21.11.2013 року, поданої відповідачем заяви про надання допомоги від 27.09.2013 року, копії трудової книжки серії АХ № 682588, копії договору № 135 від 09.10.2013 року на імя (рахунок) ОСОБА_1, позивачем було перераховано 4874,75 грн., призначеної для отримання відповідачем.

Згідно витягу з наказу № 349-к/тр від 10.08.2016 року відповідач був звільнений з КЗ «Середня загальноосвітня школа № 4» м.Орджонікідзе Дніпропетровської області, за угодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпП України.

Так, відповідно до п.2.3.3 укладеної угоди, молодий фахівець у разі звільнення з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років від початку роботи у загальноосвітньому або професійно-технічному навчальному закладі, зобов'язаний відшкодувати до державного бюджету суму допомоги.

Внаслідок чого відповідачу було направлено претензію № 3 від 22.03.2017 року на суму 4874,75 грн., про відшкодування суми допомоги на рахунок університету до 30.04.2017 року, яку відповідачем було проігноровано.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: угода сторін; закінчення строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно дочастин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогамЗакону України"Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; з підстав, передбаченихЗаконом України "Про очищення влади"; підстави, передбачені контрактом; підстави, передбачені іншими законами.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у правовому висновку ВСУ у справі за № 6-1269цс16.

Таким чином припинення трудового договору за п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України застосовується лише у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

З заяви отриманої судом на підставі ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року вбачається що ініціатором звернення був саме ОСОБА_1 та просив звільнити його саме 10.08.2016 року.

У будь-якому випадку відповідач не повинен був подавати пропозицію, щодо звільнення, а також не повинен приймати таку пропозицію від власника або уповноваженого ним органу так, як відповідно до п.2.3.1. Договору № 135 від 09.10.2013 року взяв на себе зобовязання відпрацювати на обраній посаді згідно з терміном визначеним в договорі, тобто обовязково відпрацювати три роки з дня укладання вищезазначеного договору у загальноосвітньому або в професійно-технічному навчальному закладі.

Порушуючи п.2.3.1 Договору № 135 від 09.10.2013 року, відповідач не відпрацював три роки у загальноосвітньому навчальному закладі, а відповідно до п.2.3.3 договору № 135 від 09.10.2013 року у разі звільнення за власним бажанням протягом трьох років від початку роботи у загальноосвітньому або професійно-технічному навчальному закладі, відповідач зобовязаний відшкодувати до державного бюджету суму допомоги.

Згідно із п. 7 Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів у 2013 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 736 від 12 червня 2013 року, у разі відмови випускника приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років від початку роботи в загальноосвітньому або професійно-технічному навчальному закладі отримувач допомоги зобовязаний повернути суму фактично одержаної допомоги згідно з укладеними договорами у вищий навчальний заклад, де була здійснена виплата. Вищий навчальний заклад повертає зазначені кошти до державного бюджету.

Таким чином суд критично відноситься до посилань представника відповідача що ОСОБА_1 звільнився за згодою сторін, а не за власним бажанням, наявність факту якого передбачає настання негативних наслідків передбачених п. 7 вищевказаного Порядку, оскільки звільнення за згодою сторін з ініціативи працівника передбачає наявність в останнього такого власного бажання.

Також суд не погоджується з посиланням представника позивача про те що ОСОБА_1 на даний час не отримав належної йому трудової книжки однак звертався з відповідною заявою до управління освіти виконкому Покровської міської ради Дніпропетровської області оскільки згідно акту від 10.08.2016 року ОСОБА_1 не з'явився до КЗ "Середня загальноосвітня школа № 4 м.Покров Дніпропетровської області" для отримання трудової книжки в день звільнення та згідно наданої до суду копії листа КЗ "Середня загальноосвітня школа № 4 м.Покров Дніпропетровської області" № 395 від 16.08.2017 року відповідач повторно повідомлявся про необхідність отримання трудової книжки.

За правилами ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення запунктом 5цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Згідно п .17 ППВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як було встановлено судом на підставі дослідженої заяви про звільнення ОСОБА_1 звільнення було вчинено за бажання та з ініціативи відповідача, що в свою чергу не підпадає під заборону, встановлену ст. 40 КЗпП України та п. 17 ППВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року.

Таким чином судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що згідно графіку відпусток працівників КЗ "Середня загальноосвітня школа № 4 м.Орджонікідзе Дніпропетровської області" у 2016 році відповідач перебував з 21.06.2016 року по 16.08.2016 року у відпустці, а тому не міг бути звільнений 10.08.2016 року.

Враховуючи викладене суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову ДВНЗ "Криворізький державний педагогічний університет" про стягнення з ОСОБА_1 одноразової адресної грошової допомоги оскільки останній дійсно порушив умови укладеного договору між ним та ДВНЗ "Криворізький національний університет"№ 135 від 09.10.2013 року.

Крім того, відповідно до ч.1ст.88 ЦПК Українистороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст.10,11, 58,60,209,213-215,218 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Державного вищого навчального закладу "Криворізький державний педагогічний університет" до ОСОБА_1 про стягнення одноразової адресної грошової допомоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу "Криворізький державний педагогічний університет" (р/р №35229224096925, МФО 820172, ЄДРПОУ 40787802) одержану допомогу у сумі 4874 (чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 75 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу "Криворізький державний педагогічний університет" судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_4