Постанова № 69587952, 12.10.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1643/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Ісайченко М.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

28.09.2017 ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач) про

- визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо не надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,7 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту;

- зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області подати у встановлений судом розумний строк звіт про виконання судового рішення, згідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби на території Васильківської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту. Однак, за результатами звернення отримував відмову з підстав віднесення спірної земельної ділянки до земель природоохоронного призначення.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відносяться до земель природоохоронного призначення, про що неодноразово було повідомлено позивача. Вказувала, що у відповідача відсутні повноваження щодо розпорядження землями природоохоронного призначення.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

09.02.2017 позивач вперше звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби на території Васильківської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с.39-40). До заяви додано: графічні матеріали, копію паспорту, копію ідентифікаційного коду, обґрунтування.

Листом від 10.03.2017 №2445/6-17 (а.с.41) відповідач повідомив ОСОБА_1, що за інформацією Відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка відноситься до земель природоохоронного призначення.

З наведеної підстави, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби.

03.05.2017 позивач вдруге звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби на території Васильківської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с.47). До заяви додано: копію відповіді ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10.03.2017 вих. №2445/6-17, копію листа Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА від 28.04.2017 №2562/03-03-06, графічні матеріали, копію паспорту, копію ідентифікаційного коду, обґрунтування.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 07.06.2017 №7141/6-17 позивача повідомлено, що за інформацією Відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка відноситься до земель природоохоронного призначення (а.с.48).

З урахуванням наведеного, відповідач стверджував, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природоохоронного призначення та у останнього відсутні повноваження щодо розпорядження ними.

Вважаючи дії ГУ Держгеокадастру у Полтавській області протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За приписами частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено абзацом першим частини третьої згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Зі змісту листів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10.03.2017 №2445/6-17 та від 07.06.2017 №7141/6-17 суд встановив, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природоохоронного призначення.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд враховує, що відповідно до пункту 5 Постанови Верховної ОСОБА_4 України від 13.03.1992 №2200-ХІІ "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" установлено, що роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених частиною другою пункту 3 цієї Постанови, провадиться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств і організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) ОСОБА_4 районною (міською) ОСОБА_4 народних депутатів.

За змістом пункту 3.4 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 15.05.1992, із земель, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств і організацій, відмежовують земельні ділянки, що визначені як землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, і не можуть передаватися у колективну і приватну власність. До земель природоохоронного призначення відносяться природоохоронні території та розташовані на них об'єкти, що підлягають особливій охороні, мають велику екологічну цінність як унікальні типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ, а також місцеві дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, заповідні урочища, пам'ятки природи, сільськогосподарські угіддя, що підлягають тимчасовій консервації внаслідок деградації, а також земельні ділянки, які за проектами контурно-меліоративної організації території повинні бути залісені або залужені.

Відмежовані землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення позначаються на проектному плані, обчислюється їх площа і складається відповідна експлікація.

З посиланням на наведені правові норми представник відповідача у судовому засіданні стверджував про правомірність відмов ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладених у листах від 10.03.2017 №2445/6-17 та від 07.06.2017 №7141/6-17.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 Земельного кодексу України).

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (частина перша статті 46 Земельного кодексу України).

За повідомленням Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації від 28.04.2017 №2562/03-03-06, наданим на запит позивача, у межах земельної ділянки орієнтовною площею 5,7 га, яка розташовується за межами населених пунктів на території Василівської сільської ради, Чутівського району Полтавської області, станом на 27.04.2016, природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність і перебувають на обліку в Департаменті відсутні. В межі існуючих та перспективних до заповідання територій та об'єктів природно-заповідного фонду зазначена земельна ділянка не входить (а.с.12).

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

А в силу положень частини сьомої цієї ж статті, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Статтями 51-52 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 №2456-XII визначено порядок створення й оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду шляхом підготовки і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, науковими установами, природоохоронними громадськими об'єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд з обґрунтуванням необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал. Клопотання має містити обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

Попередній розгляд клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:

щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища;

щодо територій та об'єктів місцевого значення - органами цього центрального органу виконавчої влади на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам'яток природи, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Згідно статті 53 вищевказаного Закону рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Статтею 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Відповідачем на підтвердження власної позиції, щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель природоохоронного призначення не надано доказів прийняття компетентними органами рішень про віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, зібраними у справі доказами спростовано доводи відповідача про віднесення обраної позивачем земельної ділянки до земель природоохоронного призначення.

Суд враховує, що на час розгляду справи відповідачем не розглянуто заяви позивача від 09.02.2017 та від 03.05.2017 та не прийнято рішення по суті поставленого у них питання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що мала місце протиправна бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в частині неприйняття рішення по суті поставленого питання за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 09.02.2017 та від 03.05.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 5,7 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби на території Васильківської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Отже, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1

Прохальна частина адміністративного позову містить вимогу про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області подати у встановлений судом розумний строк звіт про виконання судового рішення, згідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, норми вказаної статті застосовуються у разі прийняття судом рішення зобов'язального характеру.

В даному випадку суд задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, визнає протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,7 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Відтак, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,7 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2017 року.

СуддяК.І. Клочко