Рішення № 68926679, 13.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 150/88/17 Провадження № 22-ц/772/2410/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 30 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої: Шемети Т. М.,

суддів: Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.,

за участі: секретаря судового засідання Сніжко О. А.,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

ТОВ «Комплекс Агромарс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, у розмірі 29 448,80 грн., яка спричинена нестачею продукції, що була ввірена працівнику як експедитору та з яким було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.06.2017 року позов задоволено частково:

Стягнуто з ОСОБА_3 (вул. Селянина 3, с. Березівка, Чернівецький район, Вінницька область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» 25 025 (двадцять пять тисяч двадцять пять) гривень 61 коп. матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником та 1 359 (одна тисяча триста пятдесят девять) гривень 68 коп. у відшкодування понесених позивачем судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням в частині відмови в задоволенні позову не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд, обґрунтовуючи відмову у позові в розмірі 2586 грн. 70 коп., безпідставно вважав доведеним факт внесення в програму бухгалтерського обліку вагу піддонів 17, 820 кг, а фактичне використання піддонів вагою 19,44 кг; також безпідставним є твердження суду про те, що відповідач повернув продукцію на склад на суму 1836,49 грн (накладна а.с. 121, т.1): такого повернення не було і воно нічим не доведено.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Агромарс» ОСОБА_2 підтримала подану апеляційну скаргу в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 не визнали поданої апеляційної скраги, вважають що суд правильно задовольнив позов частково.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції дійшла до наступних висновків.

Порядок відшкодування збитків підприємству, спричинених його працівниками, врегульований нормами кодексу законів про працю України:

Згідно чст. 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно з п.1 ст.134КЗпП України,відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а відповідно до п. 2ст. 134 КЗпП України,коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Відповідно до вимог ч.1ст.135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Частково задовольняючи вимоги позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що з ОСОБА_3 як водієм-експедитором було укладено договір про повну матеріальну допомогу, що відповідає вимогам, оскільки займана ним посада міститься у Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва (Додаток № 1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. №447/24 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 14 вересня 1981 року №259/16-59).

Факт нестачі ввіреної йому продукції підтверджений видатковими (товарно-транспортними) накладними на переміщення товару за період з 25.01.2016 року по 29.03.2016 року за якими він приймав товар для перевезення та актами прийому-передачі з зазначенням фактів нестачі товару під час його прийняття отримувачем, які підписані ОСОБА_3 (а.с.21-195, том І).

В цій частині висновок суду першої інстанції є вірним та не оспорюється сторонами.

Окрім того, судом правильно зазначено, що позивачем дотримано строк звернення до суду з вказаним позовом, передбачений ч.3 ст.233 КЗпП України: один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди: як встановлено по справі, в тому числі в судовому засіданні апеляційного суду, звіти по доставці продукції формуються на підприємстві один раз на 10 днів (цей факт не заперечується і з боку відповідача). Перший звіт по недостачі було сформовано 31.01.2016 року та видано відповідний наказ (а.с. 28-29, т.1), а до суду позивач звернувся31.01.2017 року, про що свідчить конверт про направлення позову до суду (а.с. 234, т.1), тобто в межах річного строку.

Разом з тим, при визначенні розміру заподіяної нестачею продукції шкоди суд першої інстанції дав невірну оцінку наданим доказам по справі, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Так, по справі встановлено наступне:

18.02.2013 ОСОБА_3 прийнято на роботу водієм автофургону ISUZU NQR 71P № НОМЕР_1 автоколони № 3 транспортного департаменту 19.02.2013, зі строком випробування один місяць, з оплатою праці відповідно до штатного розпису; доручено ОСОБА_3, водію автофургону, з 19.02.2013року за його згодою виконувати додаткові обовязки в порядку суміщення посади експедитора в межах установленої тривалості робочого дня із доплатою 0,25 посадового окладу експедитора, що підтверджено наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» № 189 КА/к-п від 18.02.2013 року (а.с.16, том І).

19.02.2013 року між ТОВ «Агромарс» та ОСОБА_3 як водієм укладено договір № 399-В про повну матеріальну відповідальність за збереження ввіреного йому автомобіля ( а.с.17, т.1).

19.02.2013 року між ТОВ «Агромарс» та ОСОБА_3 як експедитором укладено договір № 399-Е про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення ввірених йому матеріальних цінностей ( а.с.18, т.1).

Наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» № НОМЕР_2/к-з від 10.11.2016 р. ОСОБА_3 звільнено за власним бажанням з посади водія автофургону ISUZU NQR 71P № НОМЕР_3 автоколони № 3 відділу експлуатації транспорту автотранспортного парку та скасовано суміщення посади експедитора (а.с.19, том І).

За період роботи ОСОБА_3 як експедитор допустив нестачу ввіреної йому для перевезення продукції.

Сторонами не заперечується та не оскаржено факт нестачі на суму 25025 грн. 61 коп., на підтвердження якої позивачем надано накладні з відповідними їм актами прийому-передачі продукції (а.с. 32 79, 82-101, 104-119, 122 - 127, 132-151, 156 159, 166-167, 174-175, 178, 181, 184 191, 194 -195), в актах прийому-передачі (актах про розбіжності по кількості) наявні підписи і постачальника, і ОСОБА_3, і отримувача товару.

Суд відмовив в задоволенні позову про стягнення 2 586,70 грн., зазначивши наступне: відповідач ОСОБА_3, підписуючи акти прийому передачі до ТТН: КА-00008656/Ф від 20.02.2016, №КА-00007852 від 17.02.2016, №КА-00117435 від 25.03.2016, №КА-00014615 від 23.03.2016, №КА-00014708 від 23.03.2016, №КА-00014844 від 24.03.2016, №КА-00015303 від 26.03.2016, №КА-00015323 від 26.03.2016, №КА-00015417 від 27.03.2016, №КА-00015950 від 29.03.2016,не погодився з вказаною недостачею, зазначивши: «з актами прийому-передачі продукції не згоден, оскільки фактична вага євро піддонів не відповідає вазі у товарно-транспортній накладній», а також зазначав як причину розбіжності по кількості «відсутність стєку» (а.с.81, 103, 165а, 169, 171, 173, 177, 180, 183, 193, том І).

Суд першої інстанції вважав доведеним факт розбіжності у вазі євро піддонів тим, що відповідно до наказу ТОВ «Комплекс Агромарс» № 160 від 17.02.2011 «Про систему обрахунку недовозів мясопродукції при транспортуванні» нормативна вага піддону п/е жовтого (ОСОБА_5 Т08) з 01 січня 2011 року встановлена на рівні 19,44 кг та внесена до програми 1С 8.1(а.с.198-199, том І), а у згаданих вище ТТН вага одного піддона зазначена 17, 820 кг.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи із такого:

Як вбачається з ТТН №КА-00008656/Ф від 20.02.2016, №КА-00007852 від 17.02.2016, №КА-00117435 від 25.03.2016, №КА-00014615 від 23.03.2016, №КА-00014708 від 23.03.2016, №КА-00014844 від 24.03.2016, №КА-00015303 від 26.03.2016, №КА-00015323 від 26.03.2016, №КА-00015417 від 27.03.2016, №КА-00015950 від 29.03.2016, вага продукції зазначена окремо, а вага тари окремо. Аналогічно оформлені і інші ТТН, недостачу по яких позивач визнає. При цьому слід зазначити, що в усіх без виключення ТТН, копії яких додані до матеріалів справи, вага євро піддонів зазначена однакова: 17, 820 кг.. При зважуванні продукції отримувачем за одних і тих самих вихідних даних по вазі піддонів відповідач в одному випадку погоджується з недостачею (по 120 ТТН), а в іншому ні. Відсутнє будь-яке документальне підтвердження факту використання важчих піддонів, переважування їх, зважування при отриманні продукції ним зі складу разом з піддонами, а при доставці отримувачу без піддонів, як про те стверджує відповідач, тощо з огляду на те, що недостача зафіксована за 130 (сто тридцятьма) товарно-транспортними накладними (за період з 25 січня 2016 року по 29 березня 2016 року). Від ОСОБА_3 не надходило на адресу адміністрації жодного повідомлення про неправильність зважування, невірну вагу піддонів, тощо, хоча це входить до його обовязків та безпосередньо передбачено підп. б п.1 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 399-Е.

Суд безпідставно вважав, що вага євро піддонів 17, 820 г не внесена в програму 1С 8.1 обліку продукції, взявши за основу те, що доказів списання піддонів вагою 19, 44 не надано, а згідно наказу № 160 від 17.02.2011 р. «Про систему обрахунку недовозів мясопродукції при транспортуванні» вага піддонів була зазначена 19,44 кг., тому зробив висновок, що в 2016 році використовувались саме ці піддони.

Суд першої інстанції не врахував, що товарно-транспортні накладні є первинним документом бухгалтерського обліку. Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Оскільки в первинних бухгалтерських документах (ТТН) зазначено вагу євро-піддонів 17,820 кг, підстав у суду першої інстанції, за відсутності інших доказів, зазначати, що така вага євро піддонів не введена до програми бухгалтерського обліку 1С, - не було.

За таких обставин сума недостачі за ТТН КА-00008656/Ф від 20.02.2016, №КА-00007852 від 17.02.2016, №КА-00117435 від 25.03.2016, №КА-00014615 від 23.03.2016, №КА-00014708 від 23.03.2016, №КА-00014844 від 24.03.2016, №КА-00015303 від 26.03.2016, №КА-00015323 від 26.03.2016, №КА-00015417 від 27.03.2016, №КА-00015950 від 29.03.2016 р. в розмірі 3836 грн. 67 коп., в задоволенні якої відмовив суд першої інстанції, також підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Стосовно відмови суду першої інстанції в стягненні шкоди в розмірі 1836, 49 грн. за актом приймання-передачі № КА-00009689/А (а.с.121, т.1) до ТТН №КА-00009689 від 25.02.2016року (а.с.120, т.1), слід зазначити таке:

Дійсно актом приймання-передачі № КА-00009689/А доведено, що відбулося повернення 58,74 кг тушки курчат-бройлерів 1 кат. (арт. 32/268) та це не заперечується сторонами. Відповідач зазначає, що він, повернувшись на роботу, здав бухгалтерські документи та повернену продукцію. Позивач зазначає, що повернення продукції на склад не відбулося, відмітка про це відсутня. З урахуванням того, що будь-яке приймання-передача продукції підтверджується підписом відповідної особи, а на акті прийому-передачі № КА-00009689/А відсутня відмітка складу ТОВ «Агромарс» про прийняття цієї продукції від ОСОБА_3, - апеляційний суд вважає доведеним факт неповернення цієї продукції на склад позивача, а висновок суду першої інстанції, який ґрунтується лише на показах відповідача, - є невідповідним встановленим по справі обставинам.

Таким чином, розмір спричиненої ОСОБА_3 позивачеві шкоди в сумі 29448 грн. 80 коп., який підтверджений ТТН та актами прийому-передачі до них, розрахунком спричинених збитків, який проведено з урахуванням «Норм природного убутку мясопродуктів при міжміських перевезеннях в авторефрижераторах, затверджених наказом Міністерства торгівлі СРСР від 29.12.1984 року № 339 та які діють на підставі Постанови ВРУ від 12.09.1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», - є доведеним та підлягає стягненню з відповідача, позов задоволенню в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції скасуванню як таке, що постановлене без повного та всебічного зясування обставин справи та на підставі невірної оцінки доказам по справі.

В порядку ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, які, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, підлягають стягненню з відповідач на користь позивача (ст. 88 ЦПК України).

Позивач поніс наступні судові витрати: 1600 грн. судового збору за подачу позову до суду (а.с.1, т.1) та 1760 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с.222, т.2), а всього судових витрат на суму 3360 грн., які слід стягнути з відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» задовольнити.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.06.2017 року скасувати та ухвалити нове:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, (ІПН2678424131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (код ЄДРПОУ 30160757) 29448 грн. 80 коп. (двадцять девять тисяч чотириста сорок вісім гривень 80 коп.) матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником.

Стягнути з ОСОБА_3, (ІПН2678424131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (код ЄДРПОУ 30160757) 3360 грн. (три тисячі триста шістдесят гривень) понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, на рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: підпис ОСОБА_6

Судді: підпис ОСОБА_5

підпис ОСОБА_7

Згідно з оригіналом

головуючий суддя Т. М. Шемета