Ухвала суду № 68689754, 06.09.2017, Кодимський районний суд Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області

_______________

Справа №503/1661/17

Поровадження №2/503/777/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017 року м.Кодима Одеської області

Суддя Кодимського районного суду Одеської області Сопільняк О. М., перевіривши виконання вимог ст.ст. 107-126 ЦПК України у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 04 вересня 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву, в якій просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що він не працює та має важкий матеріальний стан.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як розяснено в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до статті 8 Закону N 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сімї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сімї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При визначенні розміру судового збору слід обов’язково враховувати питання фінансових можливостей заявника, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.

Таким чином, основою визначення фінансового стану сторони, на думку Європейського суду з прав людини, є наявність чи відсутність у сторони «вільних» коштів, які необхідно сплатити.

Враховуючи предмет позову – визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, яку позивач купив у відповідача за 40000 гривень, можна зробити висновок, про наявність у позивача вільних коштів, необхідних для сплати судового збору.

Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.81 №R (81)7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики ЄСПЛ вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необгрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Отже, враховуючи вищевикладене, категорію справи та розмір судового збору, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору.

Згідно з п. 2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання до суду позову майнового характеру, ціна якого складає 175 836, 44 гривень, позивачу ОСОБА_3 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1758,36 гривень.

Отже, виявлені недоліки унеможливлюють подальший розгляд справи, у зв’язку з чим вказана позовна заява відповідно до ч.1 ст.121 ЦПК України залишається без руху, а позивач протягом п’яти днів з дня отримання копії цієї ухвали повинна усунути виявлені недоліки шляхом подання до суду позовної заяви, яка за формою та змістом відповідала б вимогам ст.119 ЦПК України, інакше позов буде визнано неподаним та буде повернуто позивачеві.

Вказана ухвала прийнята відповідно до ч.2 ст.158 та ч.2 ст.197 ЦПК України без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121,158,197 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення виявлених недоліків - протягом п’яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, інакше позовна заява буде визнана неподаною та буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.