Вирок № 68616016, 05.09.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1031/17

Провадження № 1-кп-95/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Болобана В.Г.,

за участі секретаря Рудніцької О.В.,

прокурора Король В.М.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Обухові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110230000437 від 09.03.2017 року за обвинуваченням :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Халепя Обухівського району Київської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого 28.05.2015 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, 08.03.2017 близько 20 години 00 хвилин, перебуваючи по вул. Воздвиженській в с. Халеп'я Обухівського району Київської області, побачив на зупинці громадського транспорту легковий автомобіль НОМЕР_1, синього кольору, 1990 року випуску, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить його наглядно знайомому ОСОБА_3. В подальшому ОСОБА_2 помітив, що власник даного автомобіля зайшов до магазину «Обрій», по вул. Воздвиженській в с. Халеп'я Обухівського району Київської області, а ключі від його автомобіля перебувають в замку запалення. Після цього ОСОБА_2, маючи прямий умисел на викрадення автомобіля, з корисливих мотивів, з метою задоволення власних потреб, вирішив незаконно заволодіти автомобілем НОМЕР_1, синього кольору, 1990 року випуску. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 відкрив водійські двері вищевказаного автомобіля, сів за кермо, завів його шляхом повороту ключа в замку запалення, ввімкнув першу передачу та поїхав в напрямку с. Трипілля Обухівського району Київської області.

В подальшому, 09.03.2017 року близько 07 години 00 хвилин ОСОБА_2 на викраденому автомобілі марки ВАЗ 2106, поїхав до ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2. Того ж дня, близько 07 години 30 хвилин, попердьно забравши ОСОБА_4 з місця проживання, рухаючись через лісопосадку поблизу вул. Зелений Гай в с. Трипілля Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 не впорався з керуванням автомобіля ВАЗ 2106 та здійснив зіткнення з деревом, після чого ОСОБА_4 вийшла з автомобіля та пішла в напрямку власного домоволодіння, а ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник в невідомому напрямку.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 та пошкодження автомобіля ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_2, синього кольору, 1990 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, потерпілому ОСОБА_3 завданий матеріальний збиток, який дорівнює ринковій вартості автомобіля у стані до його пошкодження та згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи № 19/111/12-2/303 від 28.03.2017 року, та станом на 08.03.2017 року становить 19909,40 грн.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю. Шляхом надання відповідей на запитання суду та інших учасників процесу пояснив, що 08.03.2017 року в с. Халеп'я Обухівського району Київської області побачив на зупинці громадського транспорту легковий автомобіль НОМЕР_1, синього кольору та вирішив на ньому покататись. Сів у авто, яке було не замкнене, завів його та поїхав до с. Трипілля, де зустрів свою знайому ОСОБА_4 Після чого поїхав з нею кататись у лісопосадку. Цивільний позов визнав повністю. У вчиненому він щиро розкаявся.

Представник потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі поданий потерпілим цивільний позов і просив відшкодувати завданий потерпілому внаслідок вчинення обвинуваченим злочину збиток.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу та заявою обвинуваченого, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає і їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного злочину в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи, що вчинений злочин відноситься до тяжких злочинів, наявність пом'якшуючих обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу винного, який раніше судимий та має непогашену судимість, його ставлення до злочину, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, негативну характеристику за місцем проживання, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_2 слід обрати у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки, на думку суду, його виправлення і перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства. Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив злочин після постановлення вироку від 28.05.2015 року Обухівського районного суду Київської області, яким його засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, суд вважає за необхідне при призначенні покарання за сукупністю вироків застосувати положення ст. 71 КК України.

Підстав для звільнення обвинуваченого від покарання та застосування положень статей 75,76 КК України суд не вбачає, оскільки він раніше притягався до кримінальної відповідальності, під час відбування іспитового терміну вчинив новий злочин, на шлях виправлення не став, тому його виправлення без відбування покарання в місцях позбавлення волі неможливе.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині позовних вимог до обвинуваченого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в розмірі 19909,40 грн. підлягає, на думку суду, задоволенню. Суд виходить з того, що в результаті злочинних дій обвинуваченого потерпілому була заподіяна матеріальна шкода внаслідок пошкодження транспортного засобу, яка підтверджена висновком судової авто-товарознавчої експертизи № 19/111/12-2/303 від 28.03.2017 року та яка станом на 08.03.2017 року становить 19909,40 гривень. Тому, суд вважає цю позовну вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Долю речових доказів по справі слід вирішити згідно зі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому слід залишити без змін.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз в розмірі 2971 гривень 35 копійок стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 374, 377 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Остаточне покарання ОСОБА_2 призначити за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання, невідбутої частини покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 28.05.2015 року, та визначити у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор".

Час відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 28 серпня 2017 року, зарахувавши йому в термін відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 28 серпня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону від 18.05.2017 року № 2046-VIII).

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану злочинними діями, в сумі 19909 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 40 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: ілюстративну таблицю та три СD+R диски, на які зафіксовано запис проведення слідчих експериментів від 28.03.2017 року та від 30.03.2017 року залишити при матеріалах кримінального провадження; змиви з керма та коробки передач, що поміщені до білих паперових конвертів та сліди дактилоскопічного походження, що поміщені до спецпакету МВС № 2381352, що передано до кімнати зберігання речових доказів Обухівського ВП, знищити.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз в розмірі 2971 гривень 35 копійок стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

СуддяБолобан В. Г.