Постанова № 68424385, 22.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2017 року № 826/3926/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр-Ліга» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Прем’єр-Ліга» (надалі – позивач або ТОВ «Прем’єр-Ліга») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:

- скасувати податкову вимогу від 01.11.2016 року №9139-17;

- визнати протиправним і скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 01.11.2016 року №13988/10/26-54-17-25;

- зобов’язати відповідача виконати рішення суду у справі №826/26101/15 та привести у відповідність інтегровану картку платника податків з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код бюджетної класифікації 14040000) шляхом відображення сплати сум акцизного податку за платіжним дорученням від 04.09.2015 року №17586 на суму 279 000,00 грн. згідно абз. 4 п. 5 розд. І Порядку №422 та/або шляхом прийняття рішення про списання суми податкового боргу згідно ст. 101 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оспорюваних рішень відповідача, як таких, що були прийнятті внаслідок невиконання контролюючим органом рішення суду у справі № 826/26101/15, що набрало законної сили, в частині внесення до інтегрованої картки (картки особового рахунку) ТОВ «Прем'єр - Ліга» відомостей про сплату останнім коштів за платіжним дорученням №17586 від 04.09.2015 року на суму 279 000,00 грн., спрямованих на сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів (код 14040001).

В судовому засіданні 11.07.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у відповідне судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, та попередньо подав до суду письмові заперечення проти позову. В тексті своїх заперечень відповідач вказує на наявність станом на 26.06.2017 року за даними інтегрованої картки платника податків ТОВ «Прем'єр - Ліга» з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів обліковується борг у розмірі 103 899,00 грн. У зв’язку з наявністю в інтегрованій картці товариства податкового боргу з названого податку у вказаному розмірі, що виник через несплату платником податків самостійно задекларованих податкових зобов’язань за жовтень 2016 року, ДПІ відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59, п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України направила позивачу оспорювані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

01.11.2016 року відповідач сформував податкову вимогу №9139-17, згідно якої станом на 31.10.2016 року за ТОВ «Прем’єр-Ліга» обліковується податковий борг з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 103 899,00 грн. (основний платіж).

Також цього ж дня відповідач прийняв рішення від 01.11.2016 року №13988/10/26-54-17-25 про опис майна, що перебуває у власності платника податків - ТОВ «Прем’єр-Ліга», у податкову заставу в порядку ст. 89 Податкового кодексу України.

За даними позивача підставою для виставлення йому 01.11.2016 року зазначеної податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу стало неврахування та невідображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника відповідного податку (позивача) обставин сплати товариством 04.09.2015 року до бюджету суми акцизного податку за звітний період серпень 2015 року у розмірі 279 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 04.09.2015 року №17586.

Факт виконання ТОВ «Прем’єр-Ліга» обов’язку по сплаті акцизного податку за серпень 2015 року, шляхом направлення ним вищенаведеного платіжного доручення з належними та допустимими реквізитами до установи банку, прийняття цього платіжного документу банком до виконання, встановлений Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду адміністративної справи №826/26101/15 за позовом ТОВ «Прем’єр-Ліга» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 року у справі №826/26101/15, яке було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 року, позовні вимоги ТОВ «Прем’єр-Ліга» задоволені частково. Зокрема, постановлено зобов'язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві внести в інтегровану картку (картку особового рахунку) ТОВ «Прем'єр-Ліга» відомості про сплату останнім сум за платіжним дорученням №17586 від 04.09.2015 року на суму 279 000,00 грн., спрямовані на сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів (код 14040001).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 року набрала законної сили в день її проголошення, тобто, 30.03.2017 року. У свою чергу, за приписами ч. 1 і 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після, зокрема, після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 року у справі №826/26101/15 набрала законної сили за наслідками апеляційного провадження, та відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, обставини встановлені цим судовим рішенням у межах цього спору доведенню не підлягають.

На переконання позивача, саме внаслідок не відображення контролюючим органом відомостей в інформаційній системі (інтегровану картці ТОВ «Прем'єр-Ліга») відомості про сплату товариством суми коштів за платіжним дорученням №17586 від 04.09.2015 року, зумовило формування на особовому рахунку платника податку (позивача) в подальшому податкового боргу у розмірі, зазначеному у податковій вимозі від 01.11.2016 року №9139-17.

У свою чергу, як пояснив контролюючий орган сума податкового боргу у розмірі 103 899 грн. виник 30.10.2016 року в результаті несплати суми грошових зобов’язань, визначених платником на підставі додатку 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» реєстр. №9195309660 від 18.10.2016 року (згідно текстів рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 10.01.2017 року №450/10/26-15-17-02-17 та Державної фіскальної служби України від 02.03.2017 року №4330/6/99-99-17-01-15, прийнятих за результатами розгляду скарг ТОВ «Прим’єр-Ліга» на оспорювані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу).

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України), податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом, вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У свою чергу в розумінні пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Визначення терміну «податкове зобов?язання» наведене у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу).

За змістом ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічно положеннями п. 2.1 - 2.3 розд. ІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1840/24372, передбачено, що податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

З контексту наведених норм права вбачається, що податкова вимога формується виключно у зв’язку з несплатою платником податків у встановлений законом строк узгодженої суми грошового зобов’язання, що набула статусу податкового боргу.

За правилами п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При цьому, облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів і платежів (в тому числі сплачених несвоєчасно) здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платників, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Порядок нарахування та обліку сум платежів, нарахованих в інтегрованій картці платника в період виникнення спірних правовідносин визначений розділом ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 (далі – Порядок №422)(що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за №751/28881).

Пунктом 1 розд. ІІ Порядку №422 встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відомості про нараховані та сплачені податкові платежі, формування податкового боргу мають відображатися в інтегрованій картці платника з відповідного податку.

Відповідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 цього ж Кодексу).

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування у спорі покладається на відповідача-суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень.

Як зазначає Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 08.02.2017 року у справі №2а/2370/4787/12, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В ході судового розгляду справи відповідач (суб’єкт владних повноважень) всупереч наведених процесуальних норм без поважних причин не надав суду жодні документальні докази на підтвердження розміру та порядку формування податкового боргу позивача, що зафіксований податковою вимогою від 01.11.2016 року №9139-17 (зокрема, засвідчений витяг з інтегрованої картки платника з відповідного податку за період формування суми податкового боргу в сумі 103 899 грн., документи, що стали підставою для утворення несплачених сум узгоджених грошових зобов’язань).

Також відповідач не спростував жодними належними документальними доказами посилання позивача про те, що утворення станом на 31.10.2016 року в інтегрованій картці платника податку (позивача) суми податкового боргу у вказаному вище розмірі зумовлено виключно з фактом не проведення ДПІ відомостей про сплату ТОВ «Прем’єр-Ліга» акцизного податку за попередній звітний період в сумі 279 000 грн.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку про невідповідність фактичним обставинам справи тверджень відповідача про наявність у позивача правомірно сформованої суми податкового боргу в розмірі 103 899 грн., а відтак, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України про не доведення контролюючим органом наявності у нього достатніх правових підстав для виставлення на адресу позивача податкової вимоги від 01.11.2016 року №9139-17. Як наслідок суд вважає за необхідно задовольнити позовні вимоги позивача в частині скасування податкової вимоги від 01.11.2016 року №9139-17 як протиправної.

Стосовно правомірності позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 01.11.2016 року №13988/10/26-54-17-25 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 88.1 і 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно до пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм ПК України право податкової застави виникає виключено з дня виникнення податкового боргу.

З аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв'язку з відсутністю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє право податкової застави.

Положеннями п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №572 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1841/24373) встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, з урахуванням того, що станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу, податковий борг позивача був сформований всупереч норм ПК України, зазначене рішення від 01.11.2016 року №13988/10/26-54-17-25, в свою чергу, було прийнято з порушенням пп. 89.1.1 п. 89.1 ст.89 ПК України, п. 2.1. Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, а тому також є протиправним і відповідно підлягає скасуванню.

Щодо решти правомірності решти заявлених позивачем вимог, то суд не вбачає правових підстав для їх задоволення, оскільки питання щодо стану виконання відповідачем резолютивної частини судового рішення у іншій адміністративній справі (в даному випадку вчинення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві дій по внесенню в інтегровану картку (картку особового рахунку) ТОВ «Прем'єр-Ліга» відомостей про сплату останнім сум за платіжним дорученням №17586 від 04.09.2015 року на суму 279 000,00 грн.) вирішується в порядку ст. 267 КАС України, судом, який постанови рішення у такій адміністративній справі. А саме ч. 1 і 2 зазначеної статті Кодексу передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання відповідача виконати рішення суду у справі №826/26101/15 та привести у відповідність інтегровану картку платника податків з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код бюджетної класифікації 14040000) шляхом відображення сплати сум акцизного податку за платіжним дорученням від 04.09.2015 року №17586 на суму 279 000,00 грн. не підлягають розгляду в межах цього спору.

У свою чергу заявлені позовні вимоги про зобов’язання відповідача прийняти рішення про списання суми податкового боргу в порядку ст. 101 ПК України до вирішення питань в порядку виконання судового рішення у справі №826/26101/15 є передчасними, а тому не підлягають задоволенню також.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр-Ліга» задовольнити частково.

2. Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві 01.11.2016 року №9139-17.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 01.11.2016 року №13988/10/26-54-17-25.

4. В решті позову відмовити.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр-Ліга» (код ЄДРПОУ 32214641) понесені ним судові витрати в розмірі 2 134 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов