Рішення № 68367184, 16.08.2017, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1577/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2017 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Котормус Т. І.

за участі секретаря судового засідання Коваль В.А.;

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2;

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка-Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 сільської ради Кам'янка-Бузького району, за участі третіх осіб ОСОБА_7, ДК Червоноградське МБТІ, Центр надання адміністративних послуг Кам'янка-Бузької РДА про визнання членства в колгоспному дворі, визнання права власності на частку в колгоспному дворі, визнання незаконним права на частку в майні колгоспного двору,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 сільської ради Кам'янка-Бузького району, за участі третіх осіб ОСОБА_7, ДК Червоноградське МБТІ, Центр надання адміністративних послуг Кам'янка-Бузької РДА в якій позивач просить: 1. Визнати незаконним рішення ОСОБА_6 сільської ради № 29 від 28.03.2007 р. «Про розподіл часток колишнього колгоспного двору та оформлення права власності на житловий будинок за адресою: вул. Козацька, 41 в с. Старий Яричів гр. ОСОБА_8»; 2. Визнати недійсним дублікат Свідоцтва про право власності на житловий будинок та господарські споруди по вул. Козацька, № 41 в с. Старий Яричів Кам'янка-Бузького рану, Львівської області, в зв'язку з неідентичністю тексту оригіналу та дубліката; 3. Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.03.2007 р. № 29 в частині визнання права власності на 1/3 частку в житловому будинку та господарських спорудах за адресою : вул. Козацька, № 41 с. Старий Яричів , Кам'янка-Бузького району, Львівської області за ОСОБА_5-І.Б.; 4.Скасувати реєстрацію права власності на 1/3 частку в спірному житловому будинку та господарських спорудах за ОСОБА_5-І.Б.; 5. Визнати його членом колишнього колгоспного двору ОСОБА_9 та визнати за ним право власності на 1/3 частку майна спірного колгоспного двору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з дня свого народження він разом з матір’ю ОСОБА_7 проживав в старому будинку батьків матері за адресою: с. Старий Яричів вул Козацька, 41 Кам'янка-Бузького району, Львівської області. Двір був колгоспним і головою двору була його баба ОСОБА_9 У 1979 році його дід та баба закінчили будівництво нового будинку, де вони почали проживати, адреса не змінювалась. У 1978 р. його матір після одруження пішла проживати до чоловіка, а він продовжував жити з дідом та бабою і лише після свого одруження у 1995 р. залишив будинок і проживав у батьків своєї дружини, продовжуючи допомагати по господарству дідові та бабі. Так як станом на 15 квітня 1991 року він був повноправним членом колгоспного двору ОСОБА_9, тому має право на 1/3 частку в житловому будинку колишнього колгоспного двору. Однак рішенням сільської ради від 28.03.2007 р. № 29 проведено розподіл часток спірного колишнього колгоспного двору по 1/3 частині за відповідачем ОСОБА_5-І.Б. та померлими ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що вважає порушення свого права на частку в майні колгоспного двору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, зіславшись на викладені в позовній заяві доводи та обставини справи, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5-І.Б. та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні позов не визнали, подала письмові заперечення та просили в позові відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_11 в судовому засіданні щодо вирішення справи покладається на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_3 щодо задоволення позову заперечили, ОСОБА_7 пояснила, що позивач є її сином, він народився у 1973 році і в той час вони проживали в старому будинку її батьків по вул. Леніна, 32 с.Старий Яричів, це був колгоспний двір, так як її батьки були працівниками колгоспу. Коли позивачу виповнилось 5 років вона вийшла заміж і разом з ним перейшла проживати до батьків чоловіка в господарство ОСОБА_7, що по вул. Механізаторів в цьому ж селі. До 1991 році вони там проживали, потім її чоловік разом з дітьми вигнав з будинку. Всі їх речі залишились в будинку ОСОБА_12, а їй з дітьми довелось повернутись в батьківський будинок, але вже в новий по вул. Київська, 41 в с.Старий Яричів, який батьки збудували в 1979 році біля старого будинку. Вказала, що за рішенням суду у 1993 р. за нею та позивачем, а також двома її неповнолітніми дітьми було визнано право власності на ? частину колишнього колгоспного двору ОСОБА_12, так як вони там проживали і були членами цього двору. Також було рішення суду про їх вселення в цей будинок, оскільки її чоловік виганяв її та дітей з будинку. Не заперечила, що її син, а відповідач по справі ОСОБА_5-І.Б. станом на 15.04.1991 р. не міг бути членом колгоспного двору ОСОБА_5, так як народився лише в 1992 році.

Представники третьої особи ДК Червоноградське МБТІв судове засідання не прибув, наділяла до суду листа за № 4163 від 12.09.2016 р. в якому просить розглянути дану цивільну справу без його участі, щодо вирішення справи покладається на розсуд суду.

Представники третьої особи Центру надання адміністративних послуг Кам'янка-Бузької РДА в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив.

Допитаний судом свідок ОСОБА_13 пояснив, що він проживає по сусідству з господарством ОСОБА_5, що по вул. Казацькій в с.Старий Яричів. Позивач ОСОБА_4 проживав у діда й баби ОСОБА_4 вже в новому будинку, тоді позивачу було два або три роки. Коли його мати ОСОБА_7 вийшла заміж, то вона забрала хлопця і вони перейшли проживати в господарство до ОСОБА_7, але довго там не жили і ОСОБА_4 знову повернувся до діда і баби, потім його забрали в армію, після проходження якої також повернувся в будинок до ОСОБА_4, жив там до одруження.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що позивач народився в старому будинку діда й баби ОСОБА_14 по вул. Галицьків в с. Старий Яричів. У 1978 р. його батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 біля старого будинку збудували новий будинок і разом з позивачем та його матір’ю перейшли проживати в цей будинок, а йому батьки залишили старий будинок. Після того як ОСОБА_7 вийшла заміж вона разом з позивачем перейшли проживати до батьків її чоловіка в господарство ОСОБА_7 на вул.. Механізаторів в с.Старий Яричів. Там ОСОБА_4 прожив близько року та повернувся назад до баби і діда ОСОБА_4, пішов в армію, після проходження якої у 1993 р. також проживав у ОСОБА_4. Після одруження ОСОБА_4 жив у батьків своєї дружини в смт. Новий Яричів, а з 2003 р. почав далі проживати на ІНФОРМАЦІЯ_1. Про те, чому у записах у погосподарських книгах та довідках сільської ради зазначено, що позивач проживав у ОСОБА_7, а за його словами він проживав у ОСОБА_4 йому не відомо.

Допитаний судом свідок ОСОБА_15 пояснив, що знайомий з позивачем так як той у 1978 р. проживав по сусідству в господарстві ОСОБА_12, куди перейшов жити разом з матір’ю після її одруження з ОСОБА_12. Там позивач жив близько двох років, а потім проживав у діда й баби ОСОБА_4. Чому в погосподарських книгах містяться записи, що ОСОБА_4 проживав у ОСОБА_12, а не в ОСОБА_4 не знає, про рішення суду, за яким позивач має право на частку в будинку ОСОБА_12 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що разом з ОСОБА_4 навчався перші роки школи, бував у нього вдома у будинку його баби й діда ОСОБА_4 і ствердив, що позивач там постійно проживав, йшов в армію з будинку ОСОБА_4 і там мешкає на даний час.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що позивача знає з народження, він народився в будинку діда й баби ОСОБА_4, що на вул. Механізаторів в с.Старий Яричів, де увесь час і проживав. Про те, що позивач жив у ОСОБА_12 йому не відомо, знає, що він лише ходив туди, там проживала його мати.

Допитаний судом свідок ОСОБА_18 пояснила, що є дочкою ОСОБА_7 Коли вона народилась, то вони проживали в будинку ОСОБА_12, з ними проживав і позивач, пригадує, це були приблизно 1981-1989 р.р. Після цього її батько вигнав їх та матір з будинку і в судовому порядку проводилось їх вселення в цей будинок. Зазначила, що позивач дійсно народився в старій хаті ОСОБА_4, а після того як їх мати вийшла заміж вони почали проживати в ОСОБА_12 і там були зареєстровані.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що він є чоловіком сестри позивача та відповідача ОСОБА_18 Про те, де проживав позивач не пам’ятає, знає, що з 2005 р. він живе в будинку на вул. Козацікій в с.Старий Яричів, а до того проживав у батьків своєї дружини.

Заслухавши учасників процесу,свідків, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв’язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

28 березня 2007 року виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради Кам’янка-Бузького району було прийнято рішення за № 29 ««Про розподіл часток колишнього колгоспного двору та оформлення права власності на житловий будинок по вул. Козацька, 41 в с. Старий Яричів гр. ОСОБА_8», яким за ОСОБА_5-І.Б., померлими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано право власності на 1/3 частину за кожним на житловий будинок № 41 по вул. Козацькій в с. Старий Яричів (а.с.14).

Позивач, вбачаючи порушення свого права як члена колишнього колгоспного двору на частку в майні двору звернувся до суду з даним позовом

У відповідності до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п.6 постанови №20 від 22.12.2005 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (із змінами та доповненнями), положення ст.ст. 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону. До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватись за нормами, які регулювали власність цього двору.

Разом з тим,Верховний Суд України у постанові від 24 грудня 2014 року № 6-192цс14 висловив правову позицію, що при вирішенні судами спору про право власності на майно колишнього колгоспного двору застосування норм статей 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР без належного з’ясування питання щодо правильності зарахування будинку до суспільної групи господарств – колгоспний двір, яка визначалася відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських ОСОБА_17 народних депутатів, затверджених постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом – Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських ОСОБА_17 народних депутатів, затверджених постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69, є помилковим.

Так відповідно до п.20 "Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів", затверджених постановою Держкомстату СРСР від 25.05.1990 року №69, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, суспільна група господарства встановлювалася в залежності від роду занять голови господарства (сім"ї). Господарства, в яких після перетворення колгоспу в радгосп залишились лише непрацюючі пенсіонери за віком (бувші члени колгоспу), відносились до господарств колгоспників. Господарства пенсіонерів і учнів-стипендіатів, які не мали працюючих членів сім"ї, відносились до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносились до виходу на пенсію або стипендію. Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робітників або службовців, в залежності від виконуваної роботи.

Відтак, з’ясовуючи в судовому засіданні питання щодо правового статусу спірного житлового будинку, судом встановлено наступне.

За адресою вул. Леніна, 30 в с. Старий Яричів Кам’янка-Бузького району знаходився житловий будинок, в якому станом на 1974 р. проживали ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_4, суспільна група господарства колгоспний двір, що в свою чергу стверджується даними оглянутої в судовому засіданні погосподарської книги № 5 ОСОБА_6 сільської ради на 1974-1976 р.р. особовий рахунок № 350 (а.с.21-23) та що не заперечили сторони по справі.

Як зазначив у судовому засіданні позивач та не заперечив відповідач ОСОБА_5-І.Б., поряд зі згаданим вище старим будинком їх дід ОСОБА_8, як голова двору та його дружина, а їх баба, ОСОБА_9 у 1979 році збудували новий будинок та 14.07.1992 р. ОСОБА_6 сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради від 13.07.1992 р. за № 72 було видано свідоцтво про право особистої власності на будівлі, реєстраційний номер 178, відповідно до якого будинковолодіння по вул. Козацька, 41 в Ст. Яричів вцілому належить колгоспному двору, голова ОСОБА_9 (а.с.50).

Як видно з оглянутих в судовому засіданні погоспадарських книг с.Ст.Яричів № 6-11 за 1986-1990р.р. особовий рахунок № 415 (а.с.18-19), за 1991-1995 р.р. особовий рахунок № 464 (а.с.84,85) господарство ОСОБА_9 відносилось до суспільної групи колгосний двір, місце роботи голови двору – колгосп «Маяк», завідуюча складом, далі пенсіонер по старості.

Також як видно з довідки № 21 виданої 15.06.2017 р. ПП «Агрофірма Маяк» ОСОБА_9 з 02 січня 1976 року до 30 січня 1993 року була членом колгоспу «Маяк».

Відтак, встановивши, що голова спірного господарства (сім"ї) ОСОБА_21 була членом колгоспу «Маяк» до 1993 р., а оскільки неодмінною умовою його існування було членство в колгоспі хоча б одного члена сім'ї, навіть пенсіонера, то суд дійшов висновку, що спірний будинок відносився до суспільної групи господарств – колгоспний двір і він зберегся до 15 квітня 1991 року,тобто до введення в дію Закону України «Про власність», а тому при вирішенні даного спору в цій частині потрібно керуватись нормами статей 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР.

За правилами ст. 120 ЦК УРСР (у редакції 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_17 Української РСР № 885-XII був введений в дію Закону України «Про власність», яким колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Згідно Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено саме на сільські ради.

Із погосподарської книги № 5 ОСОБА_6 сільської ради за 1974-1976 р.р. видно, що до складу господарства ОСОБА_8 особовий рахунок 380 що по вул. Леніна, 32 в с.Старий Яричів, крім нього входили також його дружина ОСОБА_9, сини ОСОБА_14, ОСОБА_22, дочка ОСОБА_20, внуки ОСОБА_4, ОСОБА_23, зять ОСОБА_24А.(а.с.21-23 книги).

Із погосподарської книги ОСОБА_6 сільської ради за 1991-1995 р.р. видно, що станом на 15 квітня 1991 року до складу господарства ОСОБА_9 як голови колгоспного двору, особовий рахунок 464 що по вул. Козацька, 41 в с.Старий Яричів, крім неї самої входили також її чоловік ОСОБА_8 та онук ОСОБА_5-І.Б. (а.с.84,85 книги).

Разом з тим, як видно з погосподарської книги № 6 ОСОБА_6 сільської ради за 1991-1995 р.р. станом на 15 квітня 1991 року до складу господарства ОСОБА_12 як голови колгоспного двору, особовий рахунок 261 що по вул. Механізаторів в с.Старий Яричів, крім неї самої входили також її колишня невістка ОСОБА_7, онуки ОСОБА_25, ОСОБА_26 та син ОСОБА_7 – позивач ОСОБА_4 (а.с.52,53 книги).

Відтак, судом встановлено що станом на 15 квітня 1991 року спірний будинок належав до суспільної групи колгоспний двір.

Членами вказаного колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_9 – голова двору та її чоловік ОСОБА_8, запис про те, що ОСОБА_5-І.Б. є членом даного колгоспного двору суд до уваги не бере оскільки такий народився лише 18.03.1992 р., а отже не міг бути членом колгоспного двору.

У 1990 році позивач ОСОБА_4 вибув з колгоспного двору ОСОБА_9 по вул. Козацькій, 41 в с. Старий Яричів та з 01.01.1991 р. і станом на 15.04.1991 року був челеном іншого колгоспного двору - господарства ОСОБА_12 по вул.Механізаторів в с.Старий Яричів.

При цьому, вибувши з колгоспного двору ОСОБА_9 позивач не вимагав виділу своєї частки, хоча в силу чинної на той час ст. 124 ЦК Української РСР він досягши 16-річного віку мав право вимагати виділу частки. В подальшому позивач також не звертався за захистом свого права власності на частку в майні цього колгоспного двору.

Натомість, позивач став членом іншого колгоспного двору головою якого була ОСОБА_12 та в 1993 році в судовому порядку просив визнати за ним як членом цього двору право на частку в його майні.

Так, як видно з рішення Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 06.10.1993 р. справа № 2-313/1993 за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_4 в інтересах двох неповнолітніх дітей ОСОБА_25, ОСОБА_26 до ОСОБА_27 про визнання заповіту і свідоцтва на спадщину недійсним, позов задоволено частково, зокрема за позивачами визнано право власності на ? частину житлового будинку по вул. Механізаторів, 14 в с. Старий Яричів.

Даним судовим рішенням встановлено, зокрема, з оглянутих в судовому засіданні погосподарських книг за 1983-1986 р.р. особовий рахунок № 241, за 1986-1989 р.р. особовий рахунок номер 228, за 1991-1993 р.р. що головою колгоспного двору є ОСОБА_12, членами колгоспного двору є ОСОБА_7, ОСОБА_4 та неповнолітні діти ОСОБА_25 та ОСОБА_26В.(а.с.57).

На той час позивач ОСОБА_4 вказані обставини не заперечував, вказуючи на проживання за вказаний період саме в господарстві ОСОБА_12

В даний час позивач зазначає, що з дня свого народження і до одруження у 1995 р. він постійно проживав у діда та баби ОСОБА_4 по вул. Козацькій, 41 в с.Старий Яричів. Покликається також на записи погосподарської книги № 6-11 ОСОБА_6 сільської ради за 1986-1990 р.р., згідно яких у вказаний період він проживав у колгоспному дворі головою якого була ОСОБА_9Н.(а.с.18,19 книги)

Судом була оглянута вказана погосподарська книга з якої видно, що записи про ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зроблені на окремому аркуші скріпленому скрепкою до прошитих та пронумерованих аркушів самої погосподарської книги (а.с.19), відомостей про час прибуття в даний колгоспний двір, як і вибуття з нього не зазначено.

Оглянути погосподарську книгу ОСОБА_6 сільської ради за 1986-1990 р.р. в якій рахувало господарство ОСОБА_12 по вул. Механізаторів суду не виявилось можливим, так як згідно з листом ОСОБА_6 сільської ради Кам’янка-Бузького району за № 384 від 20.06.2017 р. така книга не збереглась.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, встановлені судовим рішенням від 06.10.1993 р. обставини, що позивач ОСОБА_4 у періоди з 1983-1986 р.р. з 1986-1989 р.р., з 1991-1993 р.р. був членом колгоспного двору головою якого була ОСОБА_12 і в майні якого отримав свою частку спростовують покази позивача щодо його проживання у господарстві ОСОБА_9 на частку в майні якого претендує.

Отже, судом встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року позивач ОСОБА_4 не був членом колгоспного двору головою якого була ОСОБА_9, а відтак у відповідача ОСОБА_6 сільською радою при винесенні 28 березня 2007 року спірного рішення не було підстав для визнання за позивачем права на 1/3 частку в майні колишнього колгоспного двору.

Щодо вимоги позивача скасувати спірне рішення сільської ради в частині визнання права власності на 1/3 частку в житловому будинку та господарських спорудах за адресою вул. Козацька, № 41 с. Старий Яричів за ОСОБА_5-І.Б., то суд хоча й погоджується, що станом на 15 квітня 1991 р. ОСОБА_5-І.Б. не міг бути членом колишнього колгоспного двору, оскільки народився 18.03.1992 р., проте, за встановлених судом обставин у справі це не порушує права позивача на частку у колишньому колгоспному дворі, так як станом на вказану дату він також не був членом зазначеного колгоспного двору.

Разом з тим, беручи до уваги, що інші вимоги позивач є похідними від вимоги щодо скасування вище зазначеного вище рішення сільської ради, тому такі також до задоволення не підлягають, а отже в задовленні позову ОСОБА_4 потрібно відмовити повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 8, 11, 15, 88, 208-209, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 сільської ради Кам'янка-Бузького району, за участі третіх осіб ОСОБА_7, ДК Червоноградське МБТІ, Центр надання адміністративних послуг Кам'янка-Бузької РДА про визнання членства в колгоспному дворі, визнання права власності на частку в колгоспному дворі, визнання незаконним права на частку в майні колгоспного двору – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Кам‘янка-Бузький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій рішення.

Суддя Т.І. Котормус