Рішення № 68195949, 26.07.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.07.2017 Єдиний унікальний номер 205/2423/15-ц

Номер провадження 2/205/305/17

Єдиний унікальний номер 205/2423/15

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Молчанові Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю, ?

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю повернуто до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська для вирішення питання щодо постановлення додаткового рішення.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з'явились, про день, місце і час судового засідання сповіщені належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла заява з проханням провести судове засідання у його відсутності.

Від представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» надійшла заява з проханням провести судове засідання у його відсутності.

Оскільки, згідно частини 3 статті 220 ЦПК України присутність сторін не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути питання щодо ухвалення додаткового рішення по справі за відсутності не з'явившихся учасників процесу.

У зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились фіксування судового процесу на підставі ст. 197 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 були заявлені позовні вимоги щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1, загальною площею 36,8 кв. м., житловою площею 19,3 кв. м., яка складається з: 1 - коридор, 2 - шафа, 3 - житлова кімната, 4 - кухня, 5 - санвузол, 6 - балкон в житловому будинку літ. А-10.

В порядку ст. 60, 63, 70 СК України за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 36,8 кв. м., житловою площею 19,3 кв. м., яка складається з: 1 - коридор, 2 - шафа, 3 - житлова кімната, 4 - кухня, 5 - санвузол, 6 - балкон в житловому будинку літ. А-10, разом з тим суд не вирішив питання про визнання права власності за кожним із сторін права особистої власності на окрему частку спірного майна.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Об'єкти права спільної сумісної власності подружжя визначені статтею 61 Сімейного кодексу України.

Згідно зі ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року визнано, що спірна квартира АДРЕСА_2 є спільним майном подружжя, у зв'язку з чим кожному із них належить по ? частині цієї квартири, тобто частка кожного складає ? частину. Визнавши, що спірна квартира є спільним майном подружжя, суд поділив його та визнав за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири, а рішення щодо частки відповідача ОСОБА_2, яка змінилася у зв'язку з поділом майна подружжя судом постановлено не було. Тобто визнавши за ОСОБА_1 право власності на частку квартири, суд не визнав такого права за ОСОБА_2, що в подальшому унеможливлює виконання судового рішення та реєстрацію за кожним із співвласників належної їм частки квартири у разі залишення апеляційним судом без змін рішення суду першої інстанції від 24.04.2017 року, яке є новим правовстановлюючим документом кожної із сторін, щодо їх права особистої власності на частку спірної квартири.

На підставі викладеного, керуючись ст. 214, 220 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Доповнити рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю.

Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вигляді квартири АДРЕСА_1, загальною площею 36,8 кв. м., житловою площею 19,3 кв. м., яка складається з: 1 - коридор, 2 - шафа, 3 - житлова кімната, 4 - кухня, 5 - санвузол, 6 - балкон в житловому будинку літ. А-10.

Визнати за ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 36,8 кв. м., житловою площею 19,3 кв. м., яка складається з: 1 - коридор, 2 - шафа, 3 - житлова кімната, 4 - кухня, 5 - санвузол, 6 - балкон в житловому будинку літ. А-10.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.Г. Остапенко