Ухвала суду № 67968382, 26.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3582/16-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/3606/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 26.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

26 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Суханової Є.М.,

за участю секретаря: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на ухвалу судді Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу «Трипільська теплова електрична станція» про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом до ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу «Трипільска ТЕС» про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачам.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивачі, через свого представника за довіреностями ОСОБА_13, подали апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати, з мотивів порушення суддею норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття провадження, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних підстав.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суддя місцевого суду виходив з того, що особою, яка подала позовну заяву у наданий строк не виконано вимоги ухвали від 21 квітня 2017 року щодо сплати судового збору.

Однак із таким висновком судді суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

Так, позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 119 ЦПК України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Встановлено, що ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 року позовну заяву залишено без руху та зобовязано кожного з позивачів сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн. протягом пяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачам.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року ухвалу судді від 30 січня 2017 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді питання про відкриття провадження, суддя Обухівського районного суду Київської області постановив ухвалу від 21 квітня 2017 року, якою відмовив в задоволенні клопотання позивачів про звільнення, відстрочення та зменшення судового збору. Позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків протягом пяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Як вбачається з матеріалів справ, предявляючи позовну заяву, позивачі просили на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням тяжкого матеріального стану звільнити їх від сплати судового збору, а якщо суд не вбачатиме для цього підстав, зменшити розмір судового збору чи відстрочити його сплату до стадії розгляду судові дебати.

До позовної заяви позивачі додали аналогічне клопотання.

Постановляючи ухвалу, суддя виходив з відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки позивачами не було надано переконливих доказів на підтвердження свого скрутного матеріального стану.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 82 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином у клопотанні про звільнення від сплати судового збору заявник повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

Проте матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивачів на час звернення до суду, у звязку з чим суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суддя в достатній мірі не визначився з тим, чи є підстави для зменшення розміру судового збору чи відстрочення його сплати, про що просили позивачі у позові (п. п. 3-5 позову), оскільки таке клопотання за своїм змістом відрізняється від звільнення від сплати судового збору.

Про це також вказував апеляційний суд, скасовуючи попередню ухвалу про повернення позовної заяви.

За положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як розяснено у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі ? Постанова) судові витрати ? передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у звязку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати ? це витрати держави, які вона несе у звязку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У звязку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Суддя суду першої інстанції вищевказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви.

Вирішуючи питання, суддя обмежився лише загальними фразами щодо не уточнення представником позивачів суми, на яку він просить зменшити судовий збір, та часу, до якого необхідно відстрочити його сплату, проте не звернув увагу, що в прохальній частині позовної заяви зазначено про зменшення судового збору на розсуд суду, а якщо не вбачатиметься підстав для такого зменшення, то відстрочити сплату судового збору до судових дебатів у справі.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення має можливість вирішити питання розподілу судових витрат, забезпечивши як інтереси держави у стягненні судового збору за розгляд справи так й інтереси позивачів щодо можливості звернення до суду за захистом своїх прав.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

З наведеного вище вбачається, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, визнати її законною і обґрунтованою не можна, тому вона підлягає скасуванню з підстав передбачених ч. 3 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, підстави для направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду згідно положень ст. 311 ЦПК України, як просить представник позивачів у апеляційній скарзі, відсутні, оскільки провадження у справі відкрито не було.

Також відсутні підстави для скасування ухвали судді Обухівського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року, про що також просить представник позивачів, адже дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від судового рішення. Водночас у звязку із скасуванням ухвали про повернення позовної заяви, вирішення питання про відкриття провадження передається на новий розгляд до суду першої інстанції, а отже ухвала про залишення позовної заяви без руху не має правового значення при новому розгляді.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 задовольнити частково.

Ухвалу судді Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року скасувати, питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М. Кулішенко

ОСОБА_14