Ухвала суду № 67553333, 27.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2017 р. м. Київ К/800/32006/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал»

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року

у справі № 803/504/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал»

до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області

про скасування постанови, -

встановив:

ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» звернулося в суд з позовом до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУ юстиції у Волинській області, УДВС ГТУ юстиції у Волинській області, в якому просило скасувати постанову від 14.03.2016 року №42334776 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.02.2014 року ПАТ «Кредобанк» звернулось до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУ юстиції у Волинській області із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 04.02.2014 року №321, вчиненого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В.

05.03.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42334776 по примусовому виконанню виконавчого напису від 04.02.2014 року №321.

14.03.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №42334776 на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року у справі №803/1092/15-а замінено первинного стягувача ПАТ «Кредобанк» у виконавчому провадженні №42334776 на ТОВ ФК «Ідеа Капітал».

Разом з тим, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу в порядку адміністративного судочинства за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, зробили помилкові висновки, що вимоги позивача слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження 14.03.2016 року №42334776 з примусового виконання виконавчого напису від 04.02.2014 року №321 прийнята на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

До юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України та розділом VII Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами господарського та цивільного судочинства, тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи за позовами сторін у виконавчому провадженні про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов суду, ухвалених за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 червня і 01 грудня 2015 року, 07 червня 2016 року (справи № 21-278а15, 21-3404а15, 21-5470а15 відповідно).

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанови - закрити.

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» його право на звернення до господарського суду в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф.Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк