Ухвала суду № 67039404, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 травня 2017 року м. Київ К/800/9159/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 КАС України матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №826/44/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (правонаступника Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області), Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії,-

встановив :

ТОВ «Бета-Агро-Інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Ясинуватської ОДПІ щодо визначення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань позивача в розмірі 53796,23 грн.; зобов’язати Ясинуватську ОДПІ визначити суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань ТОВ «Бета-Агро-Інвест» у розмірі 202890,14 грн.; зобов’язати ДФС України зареєструвати та збільшити суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань позивача в розмірі 202890,14 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано ДФС України відобразити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань ТОВ «Бета-Агро-Інвест» з податку на додану вартість у розмірі 202890,14 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій на підставі даних інтегрованої картки позивача встановили, що станом на 30.06.2016 року в нього обліковувалась переплата в сумі 202890,14 грн., яка, з урахуванням приписів статті 200-1, пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 29 липня 2015 року), має бути відображена в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

При цьому суди виходили з того, що відповідачі, на яких покладено тягар доказування, не надали будь-яких доказів, які б підтверджували їх доводи про те, що спірна сума переплати виникла не внаслідок помилкової та/або надміру сплаченої суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість, а з інших підстав.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФС України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог та прийняття нового, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування в частині задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів у частині задоволення позовних вимог, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень у частині задоволення позовних вимог не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судових інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №826/44/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак