Постанова № 66684697, 16.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 910/15425/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року

та на рішення господарського суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року

у справі № 910/15425/16

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк",

2) Товарної біржі "Перспектива-Коммодіті",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Груп",

про визнання додаткової угоди недійсною

за участю представників:

позивача: Скрипник П.Г.

відповідача-1: Моісеєв П.А.

відповідача-2: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товарної біржі "Перспектива-Коммодіті" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 11 серпня 2015 року до договору про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі банку № 30/07-2015/22А від 30 липня 2015 року, укладену між відповідачами у справі.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що умовами спірної додаткової угоди було передбачено передачу на реалізацію з прилюдних торгів всього іпотечного майна в той час як сукупний розмір заборгованості за кредитними договорами, які були забезпечені іпотекою, дозволяв відповідачу задовольнити свої вимоги іпотекодержателя шляхом звернення стягнення лише на один з об'єктів предмету іпотеки, у зв'язку з чим спірна додаткова угода суперечить вимогам ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає, що якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року (суддя: Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року (склад колегії суддів: Іоннікова І.А. - головуючий, Тарасенко К.В., Тищенко О.В.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсною з моменту вчинення Додаткову угоду № 1 від 11 серпня 2015 року до Договору № 30/07-2015/22А від 30 липня 2015 року про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі банку, укладену між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товарною біржею "Перспектива-Коммодіті".

Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що додаткова угода суперечить вимогам ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", оскільки сума заборгованості за кредитом та вартість іпотечного майна мають бути співрозмірними, а у спірних правовідносинах виконання зобов'язання можливо було забезпечити реалізацією лише частини предмету іпотеки.

Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 25 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР" (іпотекодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (іпотекодержатель, відповідач-1) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за №13045 (далі за текстом - Іпотечний договір), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають із

- кредитного договору №LV/U/04-0253 від 25 грудня 2013 року, укладеного між ТОВ "НВК ГРУПП" та АТ "Укрбудінвестбанк";

- кредитного договору №LV/U/04-0254 від 25 грудня 2013 року, укладеного між ТОВ "ДОБРОДІЯ ФУДЗ" та АТ "Укрбудінвестбанк";

- кредитного договору №LV/U/04-0255 від 25 грудня 2013 року, укладеного між ТОВ "Авточист Плюс" та АТ "Укрбудінвестбанк".

Договором про внесення змін № 1 від 03 червня 2014 року до іпотечного договору сторони виключили з переліку кредитних договорів, в забезпечення яких було укладено іпотечний договір, кредитний договір №LV/U/04-0254 від 25 грудня 2013 року, укладений між ТОВ "Добродія Фудз" та АТ "Укрбудінвестбанк".

Згідно з п. 1.2. Іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку наступне майно:

- нежитлове приміщення, виробничо-складську будівлю з вбудованими офісними приміщеннями літ. Б, загальною площею 1665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Броварська, будинок № 11 (предмет іпотеки-1). Вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 4 957 421,00 грн.;

- ДОК ДБХ літ. В, загальною площею 220,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Броварська. будинок № 11 (предмет іпотеки-2). Вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 657 101,00 грн.;

- земельну ділянку, площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Броварська, 11 (предмет іпотеки-3). Відповідно до висновку про експертну грошову оцінку оціночної вартості земельної ділянки, ринкова вартість предмета іпотеки-3 станом на 25 грудня 2013 року становить 1 797 704,00 грн.

Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 7 412 226,00 грн.

В подальшому, відповідач-1 звертався до позивача з вимогами № 525 від 23 квітня 2015 року та № 540 від 28 квітня 2015 року про погашення заборгованості, в яких зазначив, що станом на 23 квітня 2015 року заборгованість ТОВ "НВК Групп" за кредитним договором №LV/U/04-0253 від 25 грудня 2013 склала 1 115 970,46 грн., а ТОВ "Авточист Плюс" за кредитним договором №LV/U/04-0255 від 25 грудня 2013 року склала 879 755,24 грн., у зв'язку з чим, відповідач-1, посилаючись на ст.ст. 33, 38 Закону України "Про іпотеку", просив впродовж 30 днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість за зазначеними кредитними договорами та повідомив про те, що у випадку непогашення заборгованості відповідні вимоги будуть задоволені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

10 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволітас" та відповідачем-2 укладено договір на проведення оцінки майна №19КП/15, на підставі якого складено звіти про незалежну оцінку, відповідно до яких ринкова вартість всіх об'єктів предмета іпотеки разом склала 4 801 640,00 грн., з яких: 2 995 920,00 грн. - вартість предмета іпотеки-1, 397 080,00 грн. - вартість предмета іпотеки-2 та 1 408 640,00 грн. - вартість предмета іпотеки-3.

30 липня 2015 року між відповідачем-1, як замовником, та відповідачем-2, як біржею, укладено Договір про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі банку №30/07-2015/22А, предметом якого є надання біржею замовнику послуг з організації та проведення відкритих (публічних) аукціонів в електронній формі (аукціон) з продажу майна, яке перебуває у заставі банку (майно) відповідно до Порядку проведення відкритих (публічних) та інших аукціонів на Товарній біржі "Перспектива-Коммодіті", Регламенту організації та проведення на Товарній біржі "Перспектива-Коммодіті" аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі банку (регламент), та додаткових угод до договору (додаткові угоди), законодавства України. Замовник в свою чергу, зобов'язався сплатити біржі вартість зазначених послуг відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

11 серпня 2015 року між відповідачем-1, як замовником, та відповідачем-2, як біржею, укладено Додаткову угоду №1 до Договору №30/07-2015/22А від 30 липня 2015 року, в якій сторони погодили, що замовник доручає, а біржа приймає на себе обов'язок надати послуги з організації та проведення аукціону з продажу майна, який проводитиметься в електронній торговій системі біржі 27 серпня 2015 року, а також в якості єдиного лота визначено усі три об'єкти нерухомого майна, передані позивачем відповідачу-1 в іпотеку, а початкову ціну продажу визначено на рівні 4 801 640,00 грн.

27 серпня 2015 року відбувся аукціон з продажу предмету іпотеки, що підтверджується протоколом № 3181, переможцем якого з пропозицією в 4 849 656,40 грн. визначено ТОВ "Джи Ес Груп", з яким ПАТ "Укрбудінвестбанк" (відповідач-1) 03 вересня 2015 року уклав три договори купівлі-продажу (по кожному об'єкту предмету іпотеки), посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровими номерами 4535, 4538 та 4541.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15 грудня 2015 року у справі № 910/26420/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року, у задоволенні позову про визнання недійсними з моменту укладення зазначених договорів купівлі-продажу об'єкта нерухомості відмовлено повністю.

18 вересня 2015 року відповідач-1 звернувся до позивача зі звітом про розподіл коштів № 1099, в якому повідомив, що на виконання ст. 38 Закону України "Про іпотеку" відповідач-1 задовольнив свої вимоги в позасудовому порядку шляхом продажу предмета іпотеки за Іпотечним договором. Відповідно до зазначеного звіту вартість відчужуваного майна згідно з висновком про об'єкт незалежної оцінки, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Кволітас" 01 вересня 2015 року, становить 4 801 640,00 грн., а від реалізації зазначеного майна відповідачем-1 отримано 4 849 656,40 грн., які спрямовані на погашення заборгованості, в т.ч. за кредитними договорами №LV/U/04-0253 від 25 грудня 2013 року та №LV/U/04-0255 від 25 грудня 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР" звернулося до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 11 серпня 2015 року до договору про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі банку № 30/07-2015/22А від 30 липня 2015 року, укладену між відповідачами у справі, посилаючись на те, що спірна додаткова угода суперечить вимогам ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній станом на день укладення спірної додаткової угоди, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, з наведених вище положень закону вбачається, що необхідним є надання оцінки співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до вимог ПАТ "Укрбудінвестбанк" про погашення заборгованості, надісланих позивачу, як іпотекодавцю, загальна заборгованість ТОВ "НВК Груп" та ТОВ "Авточист Плюс" за кредитними договорами №LV/U/04-0253 від 25 грудня 2013 року та №LV/U/04-0255 від 25 грудня 2013 року, виконання зобов'язань за якими було забезпечено позивачем у справі за Іпотечним договором від 25 грудня 2013 року, станом на 23 квітня 2015 року склала 1 995 725,70 грн. При цьому, загальна вартість майна - предмета іпотеки, яку сторони погодили у Іпотечному договорі, склала 7 412 226,00 грн.

Відповідно до звітів про незалежну оцінку, складених ОСОБА_10, як оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволітас" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 425/15 від 25 травня 2015 року), загальна вартість предмету іпотеки по всім трьом об'єктам станом на дату оцінки - 15 липня 2015 року склала 4 801 640,00 грн., з яких: 2 995 920,00 грн. з ПДВ - вартість першого предмета іпотеки, 397 080,00 грн. з ПДВ - вартість другого предмета іпотеки та 1 408 640,00 грн. з ПДВ - вартість третього предмета іпотеки. Саме зазначена вартість предмету іпотеки по всім трьом об'єктам у розмірі 4 801 640,00 грн. була визначені в спірній додатковій угоді як початкова ціна продажу майна. При цьому, слід зазначити, що вартість першого об'єкта іпотеки була співмірною сумі заборгованості за кредитним договорами та достатньою для задоволення вимог кредитора за рахунок лише одного об'єкта предмета іпотеки.

Крім того, за результатами проведених на замовлення позивача декількох рецензувань зазначених звітів ТОВ "Кволітас" І.М., такі звіти були визнані такими, що складені з грубим порушенням вимог законодавства та не можуть використовуватися.

Також, обставини невідповідності зазначених звітів про незалежну оцінку, складених оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволітас" ОСОБА_10, вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та обставини наявності в звітах недоліків, що вплинули на достовірність оцінки, було встановлено і рецензентом Фонду державного майна України за результатами рецензування таких звітів, що відображено у відповідному Протоколі засідання Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України № 88 від 28 липня 2016 року, наявному в матеріалах справи (т.1, а.с.72-85).

Згідно з наказом Фонду державного майна України № 1606 від 26 серпня 2016 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Кволітас" було анульовано сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 425/15 від 25 травня 2015 року.

Разом з цим відповідно до висновку експерта № 1/09/15, складеного 09 вересня 2015 року на замовлення позивача за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи ринкова вартість всіх трьох об'єктів предмета іпотеки станом на 01 вересня 2015 року склала 13 005 120,00 грн.

З наявного в матеріалах справи вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2017 року, ухваленого за результатами розгляду кримінального провадження за обвинуваченням оцінювача ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 та ч. 1 ст. 366 КК України, вбачається, що дійсна вартість всіх трьох об'єктів нерухомості, які склали предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 грудня 2013 року, на дату проведення їх оцінки товариством з обмеженою відповідальністю "Кволітас" становила 11 295 100,00 грн.

Встановивши зазначені обставини, суди дійшли вірного висновку про те, що у спірних правовідносинах розмір заборгованості за кредитними договорами №LV/U/04-0253 від 25 грудня 2013 року та №LV/U/04-0255 від 25 грудня 2013 року був значно нижчим за вартість предмету іпотеки, який складається з трьох об'єктів, вартість всіх об'єктів іпотеки була значно більшою за вартість, визначену у спірній додатковій угоді, і виконання зобов'язання можливо було забезпечити реалізацією лише частини предмету іпотеки.

З огляду на викладе колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна додаткова угода суперечить вимогам ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", оскільки сума заборгованості за кредитом та вартість іпотечного майна мають бути співрозмірними, а у спірних правовідносинах виконання зобов'язання можливо було забезпечити реалізацією лише частини предмету іпотеки, у зв'язку з чим суди правильно задовольнили позову вимогу та визнали недійсною додаткову угоду №1 до договору №30/07-2015/22А від 30 липня 2015 року на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року у справі № 910/15425/16 залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді С.В. Владимиренко

М.М. Малетич