Ухвала суду № 66567887, 16.05.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/1178/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1243/17Головуючий у 1-й інстанції Гришко О. Я. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Лобова О.А., Мартєва С.Ю.,

при секретарі -Маладиці Л.В.

за участю: представників апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лукім"я" - ОСОБА_5 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лукім"я", з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_6 звернулася 23грудня 2015 року до Оржицького районного суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовні вимоги мотивала тим, що вона є власником земельної ділянки розміром 3,36 га., що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю, яка розташована на території Лукімської сільської ради. Раніше дану земельну ділянку здавала в оренду відповідачеві, але строк цих договорів сплинув. Влітку 2015 року отримала від СТОВ «Лукім»я» договір оренди землі від 20.05.2013 року, який зареєстрований у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції. Вказаний договір укладено на 5 років. Ознайомившись зі змістом договору виявила, що підпис на ньому їй не належить. З нею не погоджувався розмір орендної плати та інші його умови. Ознайомившись зі змістом договору, позивач звернулась до відповідача з заявою про припинення державної реєстрації договору, але її заява була залишена без відповідного реагування. Вважає, що оскільки при укладенні договору не було враховано її волевиявлення, то існують підстави для визнання недійсним спірного договору.

Просила суд винести рішення, яким визнати договір оренди земельної ділянки недійсним. Стягнути з відповідача судові витрати.

Справа неодноразово була предметом розгляду в судах

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 листопада 2016 року рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року позов заяву ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лукім"я", з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 20 травня 2013 року стосовно земельної ділянки площею 3,36 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3, місцезнаходженням якої є територія Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Стягнуто з відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім'я», код ЄДРПОУ 03772985, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

З даним рішенням не погодився відповідач СТОВ «Лукім?я» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що суд досліджуючи наявність волевиявлення власника земельної ділянки на укладення договору оренди не викликав саму позивачку, не перевірив доводи відповідача щодо особливостей реєстрації договорів даної категорії.

Наголошує на тому, що довіреність на ім?я ОСОБА_7 позивачем була надана саме з метою виготовлення кадастрових номерів та реєстрації у подальшому договору оренди земельної ділянки, оскільки на час укладення договору кадастровий номер був відсутній. Вказані дії свідчать про наявність волевиявлення орендодавця, від імені якого діяв представник, на укладення оспорюваного договору.

Також вказує на те, що не можна вважати моментом укладення договору його підписання в травні 2013 року, оскільки на той час були відсутні всі необхідні істотні умови для цього, а саме: кадастровий номер. Часом укладення вважає реєстрацію договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що остання до задоволення не підлягає.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 3,36 га, що розташована на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого 21 грудня 2001 року Лукімською сільською радою Оржицького району Полтавської області, (т.1 а.с. 6).

19 серпня 2013 року у Реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції було зареєстровано право оренди земельної ділянки згідно договору оренди земельної ділянки від 20 травня 2013 року, орендодавцем у якому зазначена ОСОБА_6, а орендарем - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лукім'я» (земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3), що підтверджується Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 5097079 від 19 серпня 2013 року (т. 1 а.с. 7-10, 23).

Згідно висновку експерта за результатами експертизи № 232 від 10 лютого 2016 року, яка проведена у межах кримінального провадження № 12015170280000310, встановлено, що підпис у спірному договорі від 20 травня 2013 року в графі «Орендодавець» від імені ОСОБА_6 виконано не ОСОБА_6, а іншою особою (т. 1 а.с.227-241).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд обґрунтовано дійшов висновку, що договір оренди землі від 20.05.2013 року, зареєстрований у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 5097079 від 19 серпня 2013 року, ОСОБА_6 не підписувався.

Даний факт підтверджений відповідним висновком експерта почеркознавчої експертизи, яка була проведена у межах кримінального провадження. Експертиза була проведена спеціалізованою експертною установою, її висновок був долучений до справи за ухвалою суд у відповідності до ст.ст. 57, 64 ЦПК України як письмовий доказ, який сумніву щодо його належності у сторін не викликав.

Вказана обставина не спростована іншими належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 р. у справі № 6-162цс13).

Такий висновок місцевого суду узгоджується і з правовими позиціями ВСУ, висловленими у справах № 6-643цс16 від 13 червня 2016 року, № 6-2777цс16 від 18 січня 2017 року.

Беручи до уваги відсутність переконливих доказів у тому, що виплата орендної плати проводилася саме за цим договором оренди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду в тій частині, що ці обставини не доводять факту схвалення позивачем та вчинення дій на виконання ним умов спірного договору.

В ході судового розгляду справи сторонами не заперечувалася та обставина , що спірна земельна ділянка перебувала в оренді у відповідача з 2007 року, тому доводи позивача про те, що вона вважала, що плату отримує за попередніми договорами оренди цієї земельної ділянки не викликає сумніву.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду, оскільки відсутність виготовленого кадастрового номеру на земельну ділянку не може бути взята судом до уваги як відсутність всіх істотних умов договору на момент його укладення, враховуючи також той факт, що після виготовлення необхідної документації повторне підписання договору відповідачем не було запропоновано.

Посилання на обов?язковість явки позивача з метою встановлення її дійсного волевиявлення на укладення оспорюваного договору також не заслуговують на увагу, оскільки право на представництво інтересів особи в судовому процесі передбачено чинним цивільно-процесуальним законодавством, і здійснюється кожною особою на свій розсуд.

У відповідності з вимогами ст. 11,27,31 ЦПК України сторони диспозитивно розпоряджаються своїми правами. Ст. 169 ЦПК України передбачається право суду викликати позивача для надання особистих пояснень щодо позовних вимог.

В позовній заяві позивачка чітко зазначила про те, що її волевиявлення було відсутнє, та що умови договору в тому числі і щодо розміру орендної плати з нею ніхто не узгоджував. Тому позиція позивача є чіткою. В ході судового розгляду справи ця позиція позивачки не змінювалася, а її інтереси представляв належним чином уповноважений представник.

Таким чином не виклик в судове засідання особисто позивача у справі не впливає на правильність висновків місцевого суду.

Ч. 4 ст. 338 ЦПК України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення , є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

На виконання зазначеної норми процесуального права місцевий суд належним чином виконав зазначені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 листопада 2016 року вказівки , та встановив факт, що спірний договір оренди був підписаний саме 20.05.2013 року. При цьому належним чином з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України надав оцінку належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку доказів в їх сукупності. Оцінивши в тому числі покази дані свідком ОСОБА_7 , дослідив письмові докази як спірний договір так і додатки до договору, акт прийому передачі земельної ділянки та інші докази.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лукім"я" - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ П.С. Абрамов

Судді: /підпис/ О.А. Лобов /підпис/ С.Ю. Мартєв

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ______ П.С. Абрамов