Постанова № 66437571, 10.05.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р.Справа № 914/3482/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддівГриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.03.2017 за вих. № 914/3482/15 (вх. № апеляційного суду 01-05/1730/17 від 11.04.2017)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 25.01.2017

у справі № 914/3482/15 (суддя Мороз Н.В.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Ідеа Капітал», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест, м. Хмельницький

про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобовязань

за участі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ,

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_2 представник;

від відповідача: не зявився;

від Відділу примусового виконання рішень: ОСОБА_3 представник.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/3482/15 скаргу ТОВ Фінансова компанія Ідеа Капітал від 09.11.2016 вх. №5351/16 (01.11.2016 вих. №2016/11/01-1) задоволено частково. Визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, що полягали у прийнятті рішення (повідомлення) від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Визнано недійсним повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з примусового виконання наказу № 914/3482/15 від 10.11.2015 господарського суду Львівської області. В решті заявлених по скарзі вимог провадження припинено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/3482/15.

Апелянт зазначає, що державним виконавцем виконавчі дії були проведені у відповідності до вимог закону, оскільки повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання було винесено на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення повідомлення) та мотивоване тим, що у виконавчому провадженні сума зобовязань становить менше 20 мільйонів гривень.

Також, Скаржник посилається на положення ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент подання заяви стягувача від 03.10.2016), державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження за умови, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам Закону, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Ухвалою суду від 12.04.2017 прийнято апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.03.2017 за вих. № 914/3482/15 (вх. № апеляційного суду 01-05/1730/17 від 11.04.2017) на ухвалу господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/3482/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.04.2017 в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Кордюк Г.Т. та Малех І.Б.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу від 19.04.2017 Позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - без змін, з підстав її правомірності та обґрунтованості.

Ухвалою суду від 12.04.2017 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 10.05.2017, з підстав викладених в ухвалі суду.

У звязку із перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_5 у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 215 від 10.05.2017 проведено автоматичну заміну складу колегії суддів, згідно якої замість судді Кордюк Г.Т. у склад колегії введено суддю Гриців В.М.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні 10.05.2017 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив. Судом участь представників сторін обовязковою не визнавалася.

З огляду на те, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, розгляд апеляційної скарги відкладався, інших клопотань від Відповідача на адресу суду апеляційної інстанції не надходило, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 10.05.2017 присутні представники учасників судового процесу навели свої доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу відповідно.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 10.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника Позивача та Відділу примусового виконання рішень, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/3482/15 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Постійно діючим третейським судом при Львівській Торгово-промисловій палаті 04.09.2015 прийнято рішення по справі № 63, яким позов ТОВ «Фінансова компанія Ідеа Капітал» до ТОВ «Укрбудінвест» про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобовязань задоволено частково та вирішено стягнути з ТОВ «Укрбудінвест» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» заборгованість за кредитним договором №08/05 від 15.02.2008 на суму 11932301,34 грн. суми кредиту, що підлягає достроковому поверненню; 2244553,35 грн. - простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами: 17153,41 грн. - простроченої заборгованості за комісією за управління кредитом; 28204,16 грн. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту; 88441,06 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами; 892,56 грн. - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту: 5000 гривень витрат по сплаті третейського та реєстраційного збору.

На розгляд господарського суду Львівської області 02.10.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал було подано заяву про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

За результатами розгляду заяви ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду ухвалою господарського суду Львівської області від 10.11.2015 по справі № 914/3482/15 така заява була задоволена.

На виконання ухвали господарського суду від 10.11.2015 видано наказ по справі №914/3482/15 про стягнення з ТОВ «Укрбудінвест» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» заборгованість за кредитним договором №08/05 від 15.02.2008 на суму: 11932301,34 грн. суми кредиту, що підлягає достроковому поверненню; 2244553,35 грн. - простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами; 17153,41 грн. - простроченої заборгованості за комісією за управління кредитом; 28204,16 грн. - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту; 88441,06 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами; 892,56 грн. - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту; 5000 гривень - витрат по сплаті третейського та реєстраційного збору. Наказ дійсний для предявлення до виконання до 10.11.2016.

Як вбачається з долучених до скарги документів, 03.10.2016 представником ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа капітал» було подано до відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016 вих. №2016/10/3-5 з додатками: долученим оригіналом наказу господарського суду Львівської області від 10.11.2015 №914/3481/15 та копією довіреності виданої на імя уповноваженого представника ОСОБА_6

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 13.10.2016 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10. ч.4. ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ предявлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю).

Не погоджуючись з діями державного виконавця, стягувач подав скаргу до суду на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій просить визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, що полягали у прийнятті рішення (повідомлення) від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; визнати недійсним повідомлення від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з примусового виконання наказу № 914/3482/15 від 10.11.2015 господарського суду Львівської області та зобовязати головного державного виконавця Медведєва О.В. прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015 та відкрити виконавче провадження.

В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на незаконність дій та рішення державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу (наказу господарського суду Львівської області виданого 10.11.2015 по справі № 914/3482/15) стягувачу без прийняття до виконання всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 21 та ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження).

При перегляді ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2. ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до норм ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно вимог ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого окрім іншого, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У відповідності до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів скарги, Позивач з оскаржуваним повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2016 ознайомився 25.10.2016 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження №590/16 ВП 52635811, про що свідчить відмітка про дату ознайомлення в матеріалах виконавчого провадження. Відтак, скаржником дотримано передбачений ст.121-2 ГПК України десятиденний строк на подання скарги та оскарження дій органу державної виконавчої служби.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку, регламентований Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (в редакції чинній станом на 03.10.2016р.), примусове виконання рішень покладалось на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до ч. 4. ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Як встановлено судом, 03.10.2016 представником ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України подано заяву про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016 за вих. № 2016/10/3-5 з долученим оригіналом наказу господарського суду Львівської області від 10.11.2015 № 914/3481/15, що вбачається з копії Реєстру поданої до Міністерства юстиції України документації ( в матеріалах скарги).

Відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції стягувачем предявлено до виконання виконавчий документ 03.10.2016 під час дії Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV.

Надалі, 13.10.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання з виконання наказу господарського суду Львівської області виданого 10.11.2015 по справі № 914/3482/15 на підставі п. 10 ч. 4. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з тим, що виконавчий документ предявлено не за підвідомчістю в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (що діяла на момент винесення повідомлення). При цьому, державний виконавець послався на ч. 4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5 згідно якої, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є ОСОБА_3 Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Повідомлення державного виконавця мотивоване тим, що в предявленому до виконання виконавчому документі сума зобовязань становить менше двадцяти мільйонів гривень, відтак виконавчий документ предявлено не за підвідомчістю, що є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття його до виконання.

Так, згідно з п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо, зокрема, виконавчий документ предявлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Пунктом 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5, який набув чинності 05.10.2016 передбачено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня предявлення виконавчого документа.

Як встановлено судом першої інстанції та випливає з вищенаведених вимог, при вирішенні питання про прийняття до виконання виконавчого документа - наказу господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015 за заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016 державний виконавець керувався положеннями Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 21.04.1999 № 606-XIV (чинної на 03.10.2016 - на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження), на Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладалось виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно з п. 3.5.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (чинної на 03.10.2016), підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі статтею 21 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент подання заяви стягувача від 03.10.2016), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження за умови, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У відповідності до ч. 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №1-рп/99 зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З врахуванням того, що виконавчий документ був предявлений стягувачем до виконання 03.10.2016 за встановленою підвідомчістю та у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 21.04.1999 № 606-XIV (чинної станом на 03.10.2016), ухвала суду першої інстанції про визнання незаконними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, що полягали у прийнятті рішення (повідомлення) від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, є правомірною та обґрунтованою, оскільки держаний виконавець зобовязаний був вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого документа, керуючись нормами п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який діяв на момент предявлення його до виконання (03.10.2016), так як сума зобовязання за рішенням суму становила близько 14 000 000 грн.

А відтак, повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання на підставі п. 10 ч. 4. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (що діяла на момент винесення постанови), є неправомірним та таким, що суперечить вищевказаним законодавчим вимогам та нормам Конституції України.

Стосовно доводів Скаржника, судова колегія зазначає, що ним не спростовано висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду, та не наведено доводів неможливості прийняття виконавчого документа до виконання, який був поданий до Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час дії Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону 21.04.1999 № 606-XIV, оскільки всі доводи Апелянта стосуються положень Закону України «Про виконавче провадження», який вступив в законну силу з 05.06.2016.

Щодо заявленої вимоги про зобовязання прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015 та відкрити виконавче провадження судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції по наявність підстав для припинення провадження в цій частині за скаргою на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки питання стосовно зобовязання прийняття до виконання наказу господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015 та відкриття виконавчого провадження вже було предметом спору та розглядалось господарським судом за скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 по справі № 914/3482/15, та відображено в ухвалі господарського суду Львівської області від 06.12.2016 в даній справі.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.03.2017 за вих. № 914/3482/15 (вх. № апеляційного суду 01-05/1730/17 від 11.04.2017) залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/3482/15 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 12.05.2017.

Головуючий суддяЛ.Л. Давид

СуддяВ.М.Гриців

СуддяІ.Б.Малех