Постанова № 66293264, 24.04.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/133/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання: Лященку А.Ю.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представників позивача Гамова В.В., Скупінського О.В.,

представника відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - Відповідач), в якому після уточнення просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 09.12.2016р № 730 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 09.12.2016 № 316 о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_4 з посади начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області;

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2016 року по 20 квітня 2017 року в сумі 61823,52грн. (шістдесят одну тисячу вісімсот двадцять три грн. 52 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.

З 11 серпня 1997 року Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Згідно Довідки ДЗ «ТМО МВС України по Луганській області» № 1131, виданої 27.12.2016, про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні в період з 07 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року.

28 грудня 2016 року ОСОБА_1 дізнався, що відповідно до наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 09.12.2016р № 316 о/с «По особовому складу» (далі-Наказ), Відповідач наказав:

«Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за пунктом б (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 полковника поліції ОСОБА_1 (М-107918), начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області, з 09 грудня 2016 року з виплатою компенсації за 07 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 13 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році».

Вважає, що винесений наказ є протиправним та таким, що порушує гарантовані Конституцією України та чинним законодавством права та свободи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 станом на 09.12.2016 не було порушено службової дисципліни, що вказує на протиправне застосування дисциплінарного стягнення.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби без врахування відсутності заподіяної позивачем шкоди, відсутності попередніх дисциплінарних стягнень є занадто суворим видом стягнення та не підлягає застосуванню до позивача.

Відповідачем порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення, оскільки ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати будь-які пояснення, не ознайомлений зі змістом наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, витяг з наказу не отримував.

Наказ про звільнення Позивача в порушення положень статей 16, 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Статут) прийнято у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1

Крім того, наказ про звільнення Позивача прийнятий до завершення остаточного прийняття рішення по адміністративним протоколам, які за порушення Правил дорожнього руху були складені відносно Позивача.

Позивач та його представники позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Статтею 7 Статуту визначені обов'язки осіб рядового і начальницького складу, крім іншого: |дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності і статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку тощо.

Відповідно до пункту 26 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція), підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Так, на виконання наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 08.12.2016 № 726 «Про призначення та проведення службового розслідування», проведено службове розслідування за фактом складання адміністративного протоколу відповідно до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно полковника поліції ОСОБА_4 - начальника відділу УЗЕ в Луганській області, за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.

У ході службового розслідування було встановлено таке.

На проспекті Хіміків в місті Сєвєродонецьку Луганської області 07 грудня 2016 року о 02.50 працівниками поліції роти № 2 батальйону патрульної поліції по обслуговуванню міст Сєверодонецьк, Лисичанськ та Рубіжне був зупинений автомобіль Lexus RX 350, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_1, який за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку останній категорично відмовився в присутності двох понятих.

Працівниками поліції 07.12.2016 о 04.20 стосовно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії АП1 № 145969, за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).

Крім того, в той же час, працівниками патрульної поліції стосовно ОСОБА_1 були складені протокол про адміністративне затримання серії КИ № 025299 та протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 145972, за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог про зупинку).

Одночасно стосовно ОСОБА_1 складено постанову про скоєння адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 07.12.2016 серії АР № 153606, та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки), і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу і розмірі 425 грн. на користь держави.

Опитаний полковник поліції ОСОБА_1 07.12.2016 у своєму поясненні вказав, що 07.12.2016 приблизно о 03.00 ранку у нього виник конфлікт із співробітниками патрульної поліції Луганської області.

Зі слів ОСОБА_1, приблизно о 03.00 того дня він з товаришем виїхали із кафе, за кермом перебував його товариш, і вони прямували до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Приблизно через 10-15 хвилин їх зупинили співробітники патрульної поліції та запросили ОСОБА_1 пройти до службового автомобіля з метою складання протоколу, на що останній відповів, що за кермом не перебував.

ОСОБА_1 наполягає, що із складеним стосовно нього адміністративним протоколом згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками патрульної поліції він не погоджується, так як він складений із значними порушеннями.

Під час проведення службового розслідування також було встановлено, що перелідування автомобіля НОМЕР_2 здійснювали чотири екіпажі патрульної служби поліції, після зупинки якого ними було затримано полковника поліції ОСОБА_1, який перебував за кермом автомобіля та після зупинки авто намагався чинити опір працівникам патрульної поліції. Разом з тим, останній був доставлений до медичної установи Сєвєродонецька, де у нього було відібрано кров для встановлення стану сп'яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» постанови Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху», водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, зазначена подія, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, сталась внаслідок низьких ділових та моральних якостей ОСОБА_1, недотримання ним вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху», Наказу Національної поліції від 23.09.2016 № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України» та грубого порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

За результатами службового розслідування начальником Департаменту захисту економіки Національної поліції України винесений наказ від 09.12.2016 № 730 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2.4, 2.5 та 2.9 «а» постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про Правила дорожнього руху», наказу Національної поліції від 23.09.2016 № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України» прийнято рішення звільнити зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_4.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 09.12.2016 № 316 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підстава звільнення: наказ Департаменту від 09.12.2016 № 730 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

У своєму позові позивач вказує, що Департаментом захисту економіки Національної поліції України порушено порядок застосування відносно нього дисциплінарного стягнення, оскільки позивач не ознайомлений зі змістом наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, витяг з наказу не отримував, пояснення щодо вчиненого проступку у нього не відбирались, а звільнення відбулось під час його перебування на лікарняному.

Представник Відповідача зауважує, що відповідно до довідки начальника сектору УЗЕ в Луганській області ДЗЕ НПУ начальник відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції ОСОБА_1 будь-які довідки щодо його перебування на амбулаторному або стаціонарному лікуванні у медичних закладах у період з 07.12.2016 по теперішній час до УЗЕ в Луганській області ДЗЕ НПУ не видавав. Також, у вказаній довідці повідомлено, що з метою ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 09.12.2016 № 730 про притягнення до його до дисциплінарної відповідальності, комісією УЗЕ в Луганській області ДЗЕ НПУ 09.12.2016 здійснено виїзд за місцем проживання останнього. На момент приїзду комісії позивач знаходився вдома. Про відмову від ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності складено відповідний акт від 09.12.2016 № 7671/39/111/01-2016.

Крім того, листом УЗЕ в Луганській області ДЗЕ НПУ від 09.12.2016 №7669/39/111/01-2016 позивача письмово було повідомлено про його звільнення та про необхідність термінового прибуття до Управління для отримання трудової книжки і витягу з наказу про звільнення. Вказаний лист було направлено рекомендованим листом поштою

З огляду на зазначене вище, Відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Статтею 130 КУпАП визначена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Згідно п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (Національної поліції) ( серед інших 122-2, 130, 185).

Статтею 221 КУпАП визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до статті 257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем його вчинення.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 5) визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Згідно статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Разом з тим, відповідно до пункту 9 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду адміністративної справи Закон України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" ще не прийнятий, тому до спірних правовідносин має застосовуватись Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Статтею 16 Статуту визначено, що стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Згідно статті 18 Статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. розділу 6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі за текстом - Інструкція) визначені права виконавця (голови, членів комісії), серед яких встановлено наступне:

виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право:

виїжджати на місце скоєння дисциплінарного проступку, кримінального чи адміністративного правопорушення, іншої події, що стала підставою для призначення службового розслідування. При цьому він не повинен перешкоджати здійсненню компетентними особами огляду місця події в межах кримінального процесуального чи адміністративного законодавства;

викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування;

отримувати та збирати згідно із законодавством України матеріали, що стосуються службового розслідування, у тому числі від інших органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, за запитом начальника, який призначив службове розслідування, чи інших уповноважених осіб.

Підпунктом 6.2.2. пункту 6.2.розділу 6 Інструкції визначені обов'язки виконавця (голови, членів комісії), серед яких:

дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування;

у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов'язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування.

У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта.

Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Пунктом 6.3. розділу 6 Інструкції передбачені права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, серед яких:

отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;

висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять);

відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України;

за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України;

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Пунктом 2 розділу II Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2016 за № 326 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 778/28908 (далі - Правила етичної поведінки) визначені принципи етики працівників МВС, серед яких гідна поведінка включає такі принципи:

повага до гідності інших осіб;

ввічливість та дотримання високої культури спілкування;

доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами;

недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ, на посаді начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 07 листопада 2015 року.

Наказом Відповідача № 726 від 08.12.2016 у зв'язку з надходженням до Департаменту захисту економіки з управління захисту економіки в Луганській області інформації щодо складення адміністративного протоколу відповідно до статті 130 КУпАП стосовно Позивача за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та з метою встановлення обставин зазначеної події було призначене службове розслідування.

Наказ № 726 від 08.12.2016 виданий на підставі вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (а.с.52).

Наказом начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 09.12.2016 № 730 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» Позивача за порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2.4, 2.5 та 2.9 «а» постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про Правила дорожнього руху», наказу Національної поліції від 23.09.2016 № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України» звільнено зі служби в поліції (а.с.59).

Наказом начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 09.12.2016 № 316 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підстава звільнення: наказ Департаменту від 09.12.2016 № 730 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а.с.60).

Передумовою видання зазначених наказів став висновок службового розслідування за фактом складання адміністративного протоколу відповідно до статті 130 КУпАП стосовно полковника поліції ОСОБА_1, затверджений начальником Департаменту захисту економіки Національної поліції України 09.12.2016.

У висновку службового розслідування зазначено, що на проспекті Хіміків в місті Сєвєродонецьку Луганської області 07 грудня 2016 року о 02.50 працівниками поліції роти № 2 батальйону патрульної поліції по обслуговуванню міст Сєверодонецьк, Лисичанськ та Рубіжне був зупинений автомобіль Lexus RX 350, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_4, який за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, останній категорично відмовився в присутності двох понятих.

Працівниками поліції 07.12.2016 о 04.20 стосовно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії АП1 № 145969, за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).

Крім того, в той же час працівниками патрульної поліції стосовно ОСОБА_1 були складені протокол про адміністративне затримання серії КИ № 025299 та протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 145972, за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог про зупинку).

Одночасно, стосовно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 07.12.2016 серії АР № 153606, та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки), і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу і розмірі 425 грн. на користь держави.

Затриманий на місці ОСОБА_1 працівникам патрульної поліції пояснив, що 06.12.2016 вживав спиртні напої (два бокали вина), автомобілем Lexus RX 350, номерний знак НОМЕР_1 він не керував, був у якості пасажира, за кермом був його товариш ОСОБА_6.

Додатково опитаний полковник поліції ОСОБА_1 07.12.2016 у своєму поясненні вказав, що 07.12.2016 приблизно о 03.00 ранку у нього виник конфлікт із співробітниками патрульної поліції Луганської області.

Суть конфлікту полягала у тому, що 06.12.2016 він відзначав день народження свого товариша. Враховуючи, що передбачалося святкування Дня Збройних сил України та вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_1 заздалегідь попередив свого товариша ОСОБА_6 про те, що йому необхідно буде приїхати до розважального закладу «Шале» і забрати його після святкування.

Зі слів ОСОБА_1, приблизно о 03.00 того дня він з товаришем ОСОБА_6 виїхали із кафе, за кермом перебував ОСОБА_6 і вони прямували до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_6 побачив, що їх наздоганяє автомобіль патрульної поліції з увімкненими проблисковими маячками, але продовжили рух тому, що забули своє портмоне, де знаходились документи на право керування транспортним засобом. Через деякий час ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_6 зупинитися та переговорити зі співробітниками патрульної поліції.

Одразу після зупинки автомобіля до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підійшли співробітники патрульної поліції та запросили ОСОБА_1 пройти до службового автомобіля з метою складання протоколу, на що останній відповів, що за кермом не перебував.

ОСОБА_1 наполягає, що із складеним стосовно нього адміністративним протоколом згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками патрульної поліції він не погоджується, так як він складений із значними порушеннями.

За результатами висновку прийнято рішення про звільнення Позивача зі служби в поліції (а.с.53-58).

Згідно Акту від 09.12.2016 комісія управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України 09.12.2016 прибула за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 67 для ознайомлення Позивача з наказом від 09.12.2016 № 730.

Під час прибуття ОСОБА_1 вийшов на вулицю, де біля дверей під'їзду будинку йому для ознайомлення був наданий наказ від 09.12.2016 № 730.

ОСОБА_1 з наказом ознайомитись відмовився в категоричній формі, пославшись на головний біль та неможливість реально усвідомлювати, що відбувається. Також ОСОБА_1 повідомив, що на теперішній час він перебуває на стаціонарному лікуванні і знайомитися з наказом та отримувати трудову книжку він буде після одужання та у присутності свого адвоката (а.с.73).

Відносно Позивача 07.12.2016 були складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП (а.с.62, 63).

Згідно Довідки ДЗ «ТМО МВС України по Луганській області» № 1131, виданої 27.12.2016, про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні в період з 07 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року. Приступити до служби - 28.12.2016 (а.с.17).

Перебування Позивача на стаціонарному лікуванні в період з 07.12.2016 по 27.12.2016 також підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1740 (а.с.18-20).

Згідно витягу з кримінального провадження № 42016130000000256 заявник ОСОБА_1 28.12.2016 звернувся із заявою, яка була внесена до ЄРДР, правова кваліфікація: ст. 365 ч.1 КК України. Фабула: 07.12.2016 приблизно 0 03-00 співробітники Управління патрульної поліції в м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному Національної поліції перевищили свої службові повноваження в ході затримання та подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, чим спричинили останньому матеріальну шкоду. Орган досудового розслідування: прокуратура Луганської області (а.с.22).

Відповідно до результатів хіміко-токсикологічного дослідження № 1158 від 07.12.2016 ОСОБА_1 у останнього етанол не визначений (а.с.34).

Постановою апеляційного суду Луганської області від 11.04.2017 за апеляційною скаргою Позивача на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.03.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-2, 185 КУпАП постанова місцевого суду від 07.03.2017 щодо ОСОБА_1 в частині визнання винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ст. 185 КУпАП - скасована, провадження закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-2, 185 КУпАП; в частині закриття провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.03.2017 залишена без змін.

Апеляційним судом було встановлено, що Сєвєродонецьким міським судом Луганської області постановою від 07.03.2017 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Позивача за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі протоколу від 07.12.2016 закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП; визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ст. 185 КУпАП, які мали місце 07.12.2017.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним судом шляхом допиту Позивача, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, дослідження відеозаписів камер поліцейських патрульних був зроблений висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ст. 185 КУпАП, та зроблений висновок про обґрунтованість закриття судом першої інстанції провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно Позивача за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення (а.с.156-167).

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 4 ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковою постанова апеляційного суду Луганської області від 11.04.2017 відносно ОСОБА_1 в питанні, що діяння, які були визначені в протоколах про адміністративні правопорушення стосовно Позивача про скоєння ним 07.12.2016 року правопорушень, передбачених ст. ст. 122-2, 130, 185 КУпАП, не мали місце, а ОСОБА_1 не вчиняв дій щодо невиконання в якості водія вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, не вчиняв дій, які можна визначити як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідно до результатів хіміко-токсикологічного дослідження № 1158 від 07.12.2016 у ОСОБА_1 етанол не визначений (а.с.34). Зазначений доказ дає підстави адміністративному суду також дійти висновку, що Позивач не міг вчинити 07.12.2016 правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вказує на передчасність висновків Відповідача про керування ОСОБА_1 транспортним засобом 07.12.2016 у стані алкогольного сп'яніння.

Судом достовірно встановлено, що в матеріалах службового розслідування відносно Позивача зазначені його вчинки, які є предметом доказування в рамках розгляду адміністративного протоколу, складеного відповідно до положень ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення Відповідач не наділений повноваженнями для визначення вини конкретної особи за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

З урахуванням обставин справи та аналізу зазначених норм, накладенню дисциплінарного стягнення за керування автотранспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння повинна передувати процедура встановлення повноважним судом вини працівника у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач застосував дисциплінарне стягнення у зв'язку з виною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень. Однак на момент прийняття спірного наказу про звільнення були відсутні постанови суду, які б набрали законної сили щодо вини ОСОБА_1, а саме звільнення, в порушення положень ст. ст. 16,18 Статуту, мало місце в період тимчасової непрацездатності Позивача.

У зв'язку з чим оспорювані накази прийняті без з'ясування усіх обставин, які мали місце 07.12.2016, що призвело до передчасних висновків Відповідача про порушення позивачем службової дисципліни.

Також відсутні законодавчо передбачені підстави вважати, що Позивач допустив порушення Правил етичної поведінки, оскільки постановою апеляційного суду Луганської області визначено, що ОСОБА_1 не вчиняв дій щодо невиконання в якості водія вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, не вчиняв дій, які можна визначити як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків. Також адміністративним судом не були виявлені, а Відповідачем не надані докази тому, що Позивач вчиняв 07.12.2016 будь-які інші вчинки, які б можна було кваліфікувати як порушення Правил етичної поведінки.

Натомість, судом встановлені грубі порушення з боку Відповідача порядку проведення службового розслідування відносно Позивача, що виявилося в наступному.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Наказом Відповідача № 726 від 08.12.2016 було призначене службове розслідування відносно Позивача. Тобто, службове розслідування могло тривати до 08.01.2017.

Частиною 5 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлений обов'язок начальника або особи, яка проводить службове розслідування, перед накладенням дисциплінарного стягнення зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Як було встановлено, Позивач в період з 07 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні ДЗ «ТМО МВС України по Луганській області», мав приступити до служби 28.12.2016 (а.с.17).

Згідно Акту від 09.12.2016, складеного комісією управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Позивач з наказом від 09.12.2016 № 730 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ознайомитись відмовився в категоричній формі, пославшись на головний біль та неможливість реально усвідомлювати, що відбувається. Також ОСОБА_1 повідомив, що на теперішній час він перебуває на стаціонарному лікуванні і знайомитися з наказом та отримувати трудову книжку він буде після одужання та у присутності свого адвоката (а.с.73).

Таким чином, адміністративним судом достовірно встановлено, що станом на 09.12.2016 Відповідач достовірно був обізнаний, що Позивач перебував на стаціонарному лікуванні та не міг надати пояснення до одужання. В період з 28.12.2016 до 10.01.2017 (кінцева дата можливого завершення службового розслідування відносно Позивача) Відповідач мав достатньо часу та можливостей для виконання покладеного на нього ч. 5 статті 14 Дисциплінарного статуту обов'язку. Однак такий обов'язок Відповідачем виконаний не був.

Відповідачем не надано, а судом не виявлено доказів тому, що Відповідач в цілях реалізації своїх прав, визначених підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. розділу 6 Інструкції, щодо отримання та збору матеріалів, що стосуються службового розслідування, у тому числі від інших органів державної влади, в період часу з 08.12.2016 по 09.12.2016 звертався до медичних установ за дозволом для відібрання пояснення у Позивача.

Тим самим Відповідач порушив приписи п.п. 6.2.2. п. 6.2. розділу 6 Інструкції щодо його обов'язків дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування.

Як наслідок, Відповідач позбавив Позивача можливості реалізації його прав, передбачених пунктом 6.3. розділу 6 Інструкції.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

На ці ж обставини звертає увагу і Європейський суд з прав людини, який в рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України», зокрема, зазначив, що підстави для настання відповідальності за «порушення присяги» були викладені дуже нечітко; національне законодавство не передбачало адекватних гарантій проти зловживань та свавілля; крім того, воно не передбачало відповідну шкалу стягнень у рамках дисциплінарної відповідальності, яка б забезпечувала їх пропорційне застосування. За цих причин воно було несумісне з вимогами щодо «якості закону».

Таким чином, Європейський Суд закріпив необхідність застосування принципу пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень в залежності від тяжкості проступку.

Стосовно Позивача був застосований крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби без врахування обставин, які передбачені ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідачем не визначена та не надана оцінка обставинам, які саме тяжкі наслідки за собою потягли дії ОСОБА_1 та не визначений розмір заподіяної шкоди його діями.

Відповідачем зовсім не врахована та не надана оцінка попередній поведінці позивача, не досліджувалось, як характеризувався позивач раніше під час виконання службових обов'язків. У зв'язку з чим процедура розслідування та прийняття спірного наказу про звільнення не відповідає критеріям обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України) та пропорційності (п.8 ч.3 ст.2 КАС України).

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не мав правових підстав для прийняття відносно Позивача наказу від 09.12.2016 № 730 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України за порушення вимог п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 2.4,2.5 та 2.9 «а» постанови кабінет Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про Правила дорожнього руху», наказу Національної поліції від 23.09.2016 №920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України».

Як наслідок, у Відповідача були відсутні підстави для прийняття відносно Позивача наказу від 09.12.2016 № 316 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, з 09 грудня 2016 року.

В абзаці 3 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України" від 06.03.2008 №2 роз'яснено, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Крім цього, в абзаці 10 пп.10.2 п.10 постанови Пленуму цього ж суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 роз'яснено, що, задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акту та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

В судовому засіданні було встановлено, що службове розслідування відносно Позивача проведено формально із значними порушеннями, оскільки воно не містить інформації про конкретні вчинки Позивача та проведено за один день. У Позивача не було відібрано письмових пояснень, він своєчасно не був ознайомлений з висновками службового розслідування, звільнення мало місце в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1

При визначенні виду дисциплінарного стягнення Відповідачем не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, ставлення Позивача до виконання службових обов'язків.

У зв'язку з цим вимоги про визнання протиправними та скасування наказів від 09.12.2016 № 730 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 09.12.2016 № 316 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими.

Щодо вимог Позивача про стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 09.12.2016.

Враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення Позивача із займаної посади, вимога про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді підлягає задоволенню.

Щодо розміру грошового зобов'язання, що підлягає стягненню на користь Позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Розрахунок складається з такого.

12887,00 грн (з/п за жовтень 2016 року) + 15120,00 грн (з/п за листопад 2016 року) = 28007,00 грн. Кількість робочих днів у жовтні та листопаді 2016 року згідно довідки - 61. Середньоденна заробітна плата складає: 28007,00 : 61 = 459,13 грн.

Заробітна плата за час вимушеного прогулу повинна розраховуватися, виходячи з кількості робочих днів в період з 10.12.2016 по 24.04.2017:

15 (грудень 2016) + 17 (січень 2017) + 18 (лютий 2017) + 22 (березень 2017) + 15 (квітень 2017) = 87 днів.

Сума заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10.12.2016 по 24.04.2017 складає:

459,13 х 87 = 39944,31 грн. (з урахуванням обов'язкових відрахувань, передбачених чинним законодавством).

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що Відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів діяв всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 09.12.2016 № 730 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України за порушення вимог п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 2.4,2.5 та 2.9 «а» постанови кабінет Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про Правила дорожнього руху», наказу Національної поліції від 23.09.2016 №920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України».

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 09.12.2016 № 316 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, з 09 грудня 2016 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 10 грудня 2016 року.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (ідентифікаційний номер 40111732, адреса: 01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Академіка Богомольця, буд.10) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, адреса: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 11/81) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2016 року по 24 квітня 2017 року в розмірі 39944,31 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 31 коп.) грн, з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді начальника відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_1.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (ідентифікаційний номер 40111732, адреса: 01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Академіка Богомольця, буд.10) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, адреса: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 11/81) суми середнього заробітку за один місяць в розмірі 14003,50 грн (чотирнадцять тисяч три гривні 50 коп.), з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 28 квітня 2017 року.

Суддя С.В. Борзаниця