Ухвала суду № 66152752, 21.04.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
21.04.2017
Номер справи
734/3988/16-ц
Номер документу
66152752
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа № 734/3988/16-ц Провадження № 22-ц/795/766/2017 Головуючий у I інстанції Соловей В. В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючогосудді: ОСОБА_1,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

із секретарем: Шкарупою Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено; визнано недійсним договір № 004546 фінансового лізингу, укладений 12 серпня 2016 року між ТОВ «Лізиногова компанія «Еталон» і ОСОБА_2; стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 16140,00 грн; вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір фінансового лізингу вчинений у письмовій формі відповідно до ЗУ «Про фінансовий лізинг», позивач добровільно підписав кожен аркуш зазначеного договору, в якому передбачені усі істотні умови; погодившись з усіма умовами договору здійснив оплату саме за послугу з організації та оформлення договору при його укладанні; погодив з менеджером компанії марку, модель та вартість предмета лізингу, а також підписав заяву, якою підтверджує, що він уважно прочитав та зрозумів умови договору, в повному обсязі та коректно отримав інформацію від менеджера-консультанта, тобто підстави для визнання його недійсним, передбачені ст. 215 ЦК України, відсутні.

Заявник вважає, що з аналізу умов договору не вбачається істотного дисбалансу договірних прав між сторонами чи порушення принципу добросовісності, які спричиняють чи могли спричинити шкоду позивачу, і тому ознаки несправедливості договору відсутні.

Заявник вважає хибним висновок суду про обовязковість нотаріального посвідчення оспорюваного договору, так як укладений договір є договором фінансового лізингу і до нього мають застосовуватись положення параграфів 1,6 глави 58 ЦК України і ЗУ «Про фінансовий лізинг», якими визначено, що договір фінансового лізингу укладається у письмовій формі.

Також, на думку заявника, є хибними висновки суду щодо обовязкової наявності ліцензії для надання послуг фінансового лізингу, оскільки всі договори фінансового лізингу, укладені без наявності ліцензії до 07.06.2017 є дійсними, а можливість надання ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» фінансових послуг підтверджується довідкою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.10.2013 серія та номер ФЛ №513.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на ЗУ «Про захист прав споживачів» положення спірного договору фінансового лізингу є несправедливими, оскільки містять обмежені права лізінгоодержувача як споживача послуг; у відповідача в порушення вимог ст. 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відсутня ліцензія для здійснення фінансової діяльності; спірний договір не посвідчений нотаріально.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що 12.08.2016 між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір фінансового лізингу № 004546, згідно якого лізингодавець (відповідач) зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування предмет лізингу - автомобіль марки ЗАЗ Lanos седан, а лізингоодержувач (позивач) - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами Договору (а.с.10-16).

Додатком №1 до договору фінансового лізингу визначені: вартість предмета лізингу у сумі 161 400 грн, авансовий платіж 80 700 грн, комісія за організацію (10%) 16 140 грн, комісія за передачу ( 3%) 4 842 грн (а.с.19).

Додатком №2 до договору фінансового лізингу визначені: вартість предмета лізингу 161 400 грн, авансовий платіж - 50%, сума лізингу - 80 700 грн, викупна вартість 2 421 грн, відсоткова ставка - 12,5%, комісія - 5% та щомісячний платіж 2 027,35 грн 04 коп., а також витрати за відвантаження автомобіля після оплати у сумі 85 542 грн (а.с.18).

На виконання умов договору ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» згідно договору №004546 від 12.08.2016 суму 16 140 грн (а.с.17).

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів")

Частина 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" закріплює визначення поняття "несправедливі умови договору", за якою умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналіз норм статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" свідчить про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п. 2,3 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 5.4 договору фінансового лізингу, у разі збільшення вартості предмета лізингу до момента його замовлення лізингодавцем, відповідно до п. 1.3 цього договору, лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу в момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість предмета лізингу та поточні лізингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору

При цьому, п. 12.12 договору фінансового лізингу у випадку його розірвання лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингодавець повертає сплачені кошти з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання - 20 % від сплаченої суми авансового платежу. В такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

Умовами договору передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем його положень, при цьому, лізингодавець не зобовязаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання даного договору (п. п. 4.3.5 договору), а також лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку неможливості продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу, який визначив лізингоодержувач, по причинам, які не залежать від лізингодавця і у такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах п. 12.12 цього договору(п.п. 4.3.6), однак таких прав у лізингоодержувача умовами договору не передбачено.

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вищезазначені положення оспорюваного договору фінансового лізингу є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання заявника на те, що спірним договором передбачено всі істотні умови, з якими позивач погодився, підписавши кожен аркуш договору та заяву про те, що він уважно прочитав та зрозумів умови договору, в повному обсязі та коректно отримав інформацію від менеджера-консультанта, у звязку з чим відсутні підстави для визнання недійсним цього договору, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом зважаючи на вищевикладені обставини.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо хибного висновку суду про обовязкове нотаріальне посвідчення оспорюваного договору, зважаючи на таке.

Оспорюваний договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором (ч.2 ст. 628 ЦК України), оскільки стосується транспортного засобу, який наймає фізична особа на умовах лізингу; положення про лізинг відносяться до різновиду договорів найму, про що прямо вказано у ст. 806 ЦК України, це один з випадків найму у рамках Глави 58 Цивільного Кодексу України. Форма договору положеннями Параграфу 6 ЦК України про лізинг не врегульована, однак вона прямо визначена нормами щодо найму транспортного засобу фізичною собою. У даному випадку є і спеціальний предмет (транспортний засіб) і спеціальні суб'єкти (юридична та фізична особи) і визначені нормативні умови (найм), щодо яких обов`язкова нотаріальна форма. Такі ж правові висновки висловлені в постановах ВСУ при розгляді справ №№6-1551цс16, 6-65цс16, 6-3020цс15, 6-2766цс15.

Встановивши, що укладений спірний договір в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» був вчинений відповідачем без відповідного дозволу (ліцензії), суд першої інстанції виходячи з положень ч. 1 ст. 227 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку, що такий договір є недійсним.

При цьому, не є відповідною ліцензією на надання зазначених фінансових послуг ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» в розумінні вищезазначених положень законодавства довідка про взяття на облік юридичної особи - ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» як такої, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, яка видана 08.10.2013 серія та номер ФЛ №513 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 38). Зазначена довідка не є достатнім доказом з огляду на ч. 2 ст. 59 ЦПК України, оскільки відповідач повинен був надати ліцензію на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Враховуючи викладене, апеляційним судом не встановлено таких порушень норм матеріального і процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору між сторонами або таких, що тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду першої інстанції, а тому відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді:

Попередній документ : 66152749
Наступний документ : 66152753