Ухвала суду № 66150839, 19.04.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/5958/17

Номер провадження:1-м/521/55/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Одеса

Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси Жуковський С.О., при секретарі Дорич А.А., за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури

№ 2 ОСОБА_1, захисника - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м. Одеси клопотання адвоката ОСОБА_2, діючого в інтересах особи, відносно якої проводиться екстрадиційна перевірка ОСОБА_3, про зміну запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у відношенні: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5, курда, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, слідчий суддя, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 на теперішній час утримується в ОУВП №21 м. Одеси на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду від 13.01.2017 року про застосування екстрадиційного арешту, строк дії якого було продовжено на 2 місяці 13.03.2017 року.

Відповідно до ч.ч. 10-12 ст. 584 КПК України, екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.

У межах цього терміну, слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на 2 місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.

За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, проголошуючи одну з основних цінностей демократичного суспільства право на свободу особи безапеляційно застерігає від надмірного і не виправданого застосування позбавлення свободи.

В частині 3 цієї статті Конвенції (правова позиція, викладена в п.60 рішення від 06.11.2008р. у справі «Єлоєв проти України») зазначено, що після спливу певного проміжку часу досудового розслідування, судового розгляду, навіть обґрунтована підозра не може бути єдиним виправданням тримання під вартою особи.

На момент винесення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту відносно ОСОБА_3 та ухвали про його продовження, поза увагою суду залишилися обставини, дослідження яких, на думку сторони захисту, цілком би дозволило прийняття іншого, більш обґрунтованого рішення щодо запобіжного заходу. Крім того, з`явилися нові обставини, які були невідомі суду, але які підлягають обов`язковому врахуванню при застосуванні запобіжного заходу згідно ст. 585 КПК України.

Так, слідчим суддею не досліджено того факту, що ОСОБА_3 звинувачується владою ОСОБА_5: за участь у забороненій терористичній організації Робітнича партія Кудистану (РПК), допомогу зазначеній терористичній організації, надання неправдивих свідчень під час оформлення офіційного документу . Однак, з опису правопорушення, наданого турецькою стороною, видно, що об`єктивна сторона правопорушення полягала у наданні терористичній організації комп`ютеру та CD-дисків, використання рахунку обвинувачего ОСОБА_3 для збору коштів для терористичної організації. Таким чином, є сумнівною правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за

ст. 258-3 КК України, яка надана прокуратурою. На думку захисту, за таких обставин, більш правильною буде кваліфікувати дії ОСОБА_3 за ст. 258-5 КК України - Фінансування тероризму - за ознаками матеріального забезпечення терористичної організації, яка не є особливо тяжким злочином, на відміну від

ст. 258-3 КК України.

Більш того, суд не звернув увагу на те, що ст.258-3 КК України була визначена у кримінальному законодавстві нашої країни як злочин лише у

2006 році на підставі Закону України Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо запобігання тероризму за № 170-V від 21.09.2006 року, а злочин, інкримінований ОСОБА_3 скоєно у

2005 році. Ст. 258-5 КК України взагалі стала злочином лише у 2010 році. Тобто, на момент скоєння, діяння ОСОБА_3 не були злочинними і закон про кримінальну відповідальність до нього на території України застосований бути не може взагалі в силу ч. 2, 3 ст. 4 КК України : злочинність і карність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння , часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності та ч.2 ст.5 КК України : закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі .

Крім того, не приділено належної уваги судом і тому факту, що Робітнича партія Курдистану (РПК) в переважній більшості країн світу (в тому числі і в ЄС та Україні) терористичною організацією ніколи визнана не була. А цей факт має суттєве значення для кваліфікації діянь ОСОБА_3, адже з точки зору українського законодавства, він не мав стосунків з терористичною організацією. Вказана інформація міститься у відкритих джерелах, тому додаткового доказування не потребує.

Також, на теперішній час відсутні ризики втечі ОСОБА_3 при обранні іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, з наступних підстав.

ОСОБА_3 легально перетнув кордон України, неодноразово звертався до органів влади різних країн з метою отримання статусу біженця та додаткового захисту. В теперішній час ним надано адміністративний позов до Одеського окружного адміністративного суду на рішення ГУДМС в Одеській області щодо визнання неправомірним та скасування Наказу про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту. Тобто, своїми діями ОСОБА_3 демонструє твердий намір залишитися в Україні, отримати в ній захист і в подальшому діяти у правовому полі, захищаючи свої інтереси.

Процедура оскарження рішень органів влади не обмежена у часі, а термін прийняття рішень щодо осіб, потребуючих додаткового захисту в Україні становить 6 місяців.

Звернення до органів ДМС є непереборною перешкодою для прийняття рішення про видачу особи і для її реальної передачі. Тривале ж перебування особи під вартою за таких обставин є обґрунтовано невиправданим.

Що стосується реальної передачі, то вона є неможливою і в силу того, що ОСОБА_3 не має діючого документу, що посвідчує його особу, адже строк дії паспорту громадянина ОСОБА_5 сплив 12.04.2017 року.

ОСОБА_3 має на території України місце для постійного проживання. 13.04.2017 року його брат ОСОБА_6, уклав з цією метою договір оренди житлової площі терміном дії 6 місяців за адресою : АДРЕСА_1 та здійснив передплату за користування приміщенням.

Крім того, необхідно відзначити суттєве погіршення здоров`я ОСОБА_3 за час перебування під вартою. Згідно довідки ДУ Одеської установи виконання покарань №21 від 13.04.2017 року, ОСОБА_3 страждає на хронічні захворювання, які останнім часом загострилися: встановлено діагноз: хронічний застійний простатит, стадія загострення. Хронічний панкреатит, стадія нестійкої ремісії .

Також, ОСОБА_3 має бажання працювати та належним чином забезпечувати матеріальний стан своєї сім'ї та має пропозицію працювати на території м. Одеси у громадській організації «Організація Гуманітарної Істини» (код ЄРДПОУ 39426091), що підтверджується відповідною заявою від керівництва організації від 19.04.2017 року за № 19-1704 OGISYR/UKR, однак, на цей час він не може працювати через перебування під вартою.

Враховуючи викладені обставини, захисник адвокат ОСОБА_7, діючий в інтересах особи, відносно якої проводиться екстрадиційна перевірка ОСОБА_3, наполягає на застосуванні відносно останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Адвокат у судовому засіданні підтримав клопотання, за зазначеними підставами.

Прокурор Одеської місцевої прокуратури № 2 заперечила проти задоволення клопотання, вважаючи його невмотивованим.

Вивчивши матеріали клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 584 КПК України, при вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, при вирішенні питання про застосування ектрадиційного арешту слідчий суддя повинен керуватися вимогами Глави 18 КПК. Діючим законодавством передбачено, що при обранні міри запобіжного заходу, обовязково повинно враховуватися, що запобіжні заходи обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовану ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених ст. 177 КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 585 КПК України при вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, слідчий суддя обов'язково враховує:

1)відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень;

2)тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики;

3)вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується;

4)міцність соціальних зв'язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.

Факт притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, у звязку з чим ОСОБА_4 ОСОБА_5 подала запит про його видачу, учасниками судового засідання не заперечується.

Разом з тим, слідчий суддя вважає надто суворим застосування щодо

ОСОБА_3 на теперішній час запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступних обставин.

Як було встановлено у судовому засіданні, Кан різа Алі був обявлений ОСОБА_4 ОСОБА_5 у міжнародний розшук, однак він легально перетнув кордон України за власними документами, що свідчить про те, що він не збирався переховуватися від органів правосуддя, з метою ухилення від екстрадиції.

Більш того, ОСОБА_3 після винесення обвинувального вироку від 20.11.2008 та рішення Верховного Суду Турецької ОСОБА_4 від 01.02.2012, звернувся до посольства ОСОБА_5 в Іраку, де 08.06.2016 отримав дублікат раніше втраченого паспорту громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5. Вказане також свідчить про те, що ОСОБА_3 не мав намір переховуватись від правоохоронних органів ОСОБА_5.

З доданих у судовому засіданні документів вбачається, що ОСОБА_3 має постійне місце мешкання у м. Одесі та має намір та можливість працевлаштування на території України.

Адвокатом наведені достатні дані про те, що не має загрози перешкоджанню з боку ОСОБА_3 виконанню запиту компетентного органу іноземної держави, у вигляді переховування від виконання вироку суду.

Слідчий судді бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Новік проти України», заява N 48068/06 від 18 грудня 2008 року, п. 18, 20», за якими: «Суд повторює, що будь-яке позбавлення свободи відповідно до пункту 1 (1) статті 5 Конвенції ( 995_004 ) є виправданим лише на час розгляду питання щодо депортації чи екстрадиції. Якщо розгляд цього питання не здійснюється із відповідною сумлінністю, то тримання під вартою перестає бути виправданим за цим пунктом (див. "Чахал" (СЬаЬаІ), згадана вище, пункт 113; "Квінн проти Франції" (С)иіпп v. Ргапсе), рішення від 22 березня 1995 року, Серія А, N 311, с. 19, пункт 48; а також "Коломпар проти Бельгії" (Коїотраг V. Ве1§іит), рішення від 24 вересня 1992 року, Серія А, N 235-С, с. 55, пункт 36).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 16 Європейської Конвенції «Про видачу правопорушників» від 13.12.1957 року, а також ст. ст. 181, 194, 585 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_2, діючого в інтересах особи, відносно якої проводиться екстрадиційна перевірка ОСОБА_3, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у відношенні: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Обрати відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, до 18.06.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 у період з 21:00 до 07:00 наступної доби до моменту видачі та фактичної передачі компетентним органам ОСОБА_4 ОСОБА_5, але не більше строку, встановленого ч. 6 ст. 181 КПК України.

Покласти на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обовязки:

1.Не відлучатися з м. Одеси без дозволу прокурора або суду;

2.Повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання та /або місця роботи.

3.Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Негайно звільнити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти. Виконання ухвали та контроль за поведінкою ОСОБА_3 доручити співробітникам Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 діб.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом 5 днів з моменту її оголошення особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи законним представником, прокурором.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя: С.О. Жуковський