Рішення № 66089794, 12.04.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5252/16-ц

Номер провадження 2/404/499/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого судді Галагана О.В.,

при секретарі Туровської О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовною заявою Приватного підприємства «Вагран» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вагран» звернулось до суду з вище вказаним позовом, відповідно до якого просило:

- усунути перешкоди ПП «Вагран» в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення ОСОБА_1із кімнати 703 по проспекту Університетському, 21 в місті Кіровограді без надання іншого житла зі звільненням від особистих речей;

- стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості в розмірі 10800 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником кімнати 703 по проспекту Університетському, 21 в місті Кіровограді з 20.10.2004 року. Відповідач незаконно, самоправно без будь-яких правових підстав вселилась в вище вказану кімнату та використовує її на власний розсуд, не бажає вносити кошти за користування кімнатою та укладати договір найму.

Відповідно до рішення засновника ПП «Вагран» від 01.05.2014 року, встановлено плату за користування кімнатою по проспекту Університетському, 21 в місті Кіровограді, які перебувають у власності позивача, а саме за кімнату площею 16,5 кв.м. 400 грн., за кімнату площею 22,5 кв.м. 500 грн.

Проте, відповідач не сплачує кошти за користування кімнатою та продовжує проживати.

Заборгованість станом з 01.06.2014 року по 01.08.2016 року становить 10800 грн.

В зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити посилаючись на обґрунтування в ньому викладені. Додатково зазначила, що з 11.06.1997 року по 29.11.2002 року власником гуртожитку по проспекту Університетському, 21 в місті Кіровограді було ТОВ «Славія». ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах із власником житла, та не стояла на квартирному обліку у власника житла, і не приймалось рішення адміністрації та профспілкового комітету, щодо надання їй житлової площі власником житла та видачі спеціального ордеру на спірну кімнату. Тому, в звязку з тим що, відповідач без будь-яких правових підстав самовільно вселилась у спірне житло, користується ним та не сплачує кошти за користування ним, та не бажає укласти договір оренди, а тому вона має бути виселена та стягнуто з неї кошти за користування житлом (а.с. 97-98).

Відповідач проти позову заперечила, вказала, що у спірній квартирі, яка розташована в гуртожитку по проспекту Університетському, 21 в місті Кіровограді проживає з 2001 року, проте ордер на неї не отримувала. Так у 2001 році працювала на підприємстві «Червоний зеркальщик», директор цього підприємства подзвонив власнику гуртожитку та домовився про її проживання, офіційно прописалась в кімнаті № 703 гуртожитку 28.03.2003 року. Зазначила, що кошти за користування кімнатою сплачувала до 2014 року, поки рішенням від 29.07.2014 року скасовано рішення ВК КМР «Про встановлення ПП «Вагран» тарифу на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території». Оплату вносить лише за воду та за користування електричною енергією, має з цими надавачами послуг укладені відповідні договори. Крім того, існує судове рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, яким скасована плата за користування кімнатами в гуртожитку. Дійсно у березні 2017 року отримала поштою договір найму (оренди) житлового приміщення, до цього часу будь-яких договорів позивач їй не надавав.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно до свідоцтва про право власності від 20.10.2004 року № 651, що видано на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.10.2004 року № 1546, в обмін договору купівлі-продажу від 29.11.2002 року, прозиває належить цілий будинок, який розташований в м. Кіровограді (на цей час м. Кропивницький) по просп. Університетський, 21 (а.с. 5).

01.05.2014 року ПП «Вагран» рішенням засновника встановлено плату за користування кімнатою в гуртожитку по проспекту Університетському, 21 в місті Кіровограді, які перебувають у приватній власності ПП «Вагран»: за кімнату площею 16,5 кв.м. 400 грн., за кімнату площею 22,5 кв.м. 500 грн. (а.с. 7).

Статутом ПП «Вагран» надано право здавати в оренду громадянам майно саме підприємству (п. 8.4 Статуту), а всі питання діяльності Підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції Засновника вирішує директор (пункти 11.2.1, 11.2.2 Статуту). Згідно пунктів 11.1-11.1.6 Статуту до виключної компетенції засновника не відноситься вирішення питання про встановлення орендної плати за користування житлом. Директором ПП з 14.07.2015 року був ОСОБА_2, а з 07.08.2015 року є ОСОБА_3 (а.с. 6, 100, 108-111).

29.07.2014 року на підставі рішення 39 сесії 6 скликання Кіровоградської міської ради № 3273 скасовано рішення ВК КМР від 02.08.2011 року № 728 «Про встановлення ПП «Вагран» тарифу на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території» (а.с. 115).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування фізичної особи УДМС в Кіровоградській області від 29.10.2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 28.03.2003 року в АДРЕСА_1 (м. Кіровоград), а згідно довідки від 19.02.2016 року за вказаною адресою з 21.11.2006 року зареєстровано сина відповідачки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 116, 117).

29.07.2015 року на адресу відповідача позивачем направлено лист, відповідно до якого ПП «Вагран» повідомило ОСОБА_1 проте, що вона без належних правових підстав вселилась у кв. № 703, яка належить на праві власності ПП «Вагран» та не сплачує кошти за користування квартирою. Позивач запропонував відповідачу укласти договір оренди та набути право користування квартирою (а.с. 101-102, 118).

02.03.2017 року відповідачу від позивача повторно направлено листа з пропозицією укласти договір оренди та набути право користування кімнатою № 703 в гуртожитку, що знаходиться по пр. Університетському, буд. 21 в м. Кропивницькому (м. Кіровоград), а також проект договору (а.с. 113, 113а- 114).

Згідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 26.03.2017 року отримала вище вказаного листа від ПП «Вагран», та нею не заперечується (зворот а.с. 113).

Відносно вимог про стягнення заборгованості, то згідно ст. 130 ЖК Українипорядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відносини, які складаються між мешканцем гуртожитку і його володільцем, є договірними і відносяться до різновиду договору найму жилого приміщення.

Регулювання відносин з користування гуртожитками відноситься до спеціального правового статусу цього житла. Тому норми глави 4 Житлового кодексу УРСР, Примірного положення про гуртожитки, а також інші норми житлового законодавства стосовно гуртожитків є спеціальними по відношенню до норм цивільного законодавства. В силу ст. 62 Житлового кодексу УРСР, ч. 3 ст. 810 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.

Оскільки гуртожиток, у кімнаті якого проживає відповідач є приватною власністю ПП «Вагран», то порядок користування житловою площею у цьому гуртожитку має визначатись договором найму (оренди) житла.

Згідно ч.1 ст. 810 ЦК Україниза договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строкза плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено в судовому засіданні на час подачі позову відповідач не отримувала договір найму (оренди) житлового приміщення, такий договір нею отримано було вже під час розгляду справи 26.03.2017 року, позивач вимагаючи плату від відповідача сплату коштів за оренду житлового приміщення діє поза вище наведених норм права, тобто на час звернення до суду вимоги про сплату оренди були передчасними. Отримання відповідачем примірного договору найму (оренди) житлового приміщення створює нову правову ситуацію між власником та наймачем, якої не існувало на час звернення до суду.

Таким чином, доказів того, щовідповідач на час подачі позову отримала від позивача пропозицію укласти договір на конкретних умовах (в тому числі із зазначенням розміру плати за користування житлом) суду не надано, у звязку з чим відсутні підстави вважати цей договір укладеним (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Оголошення ПП «Вагран» про укладення договорів та надання документів про вселення, яке долучено до матеріалів справи, не є належним доказом в розумінні ст. 58 ЦПК, оскільки не містить істотних умов договору, дати складання, з його змісту не зрозуміло коли та де воно було розміщено, тобто не можна встановити чи мав змогу відповідач з ним ознайомитися. Квитанція про відправлення листа не є належним доказом його отримання (а.с118).

Таким чином, питання щодо розміру плати за користування житлом між сторонами не врегульовано. Так як між підприємством, як новим власником та ОСОБА_1не укладено договору найму житла, як передбачено чинним законодавством, сторона не вправі вимагати стягнення без правового вирішення зобовязальних відносин.

Крім того, позивач не надав доказів, що засновник ПП «Вагран» уповноважений встановлювати плату за користування кімнатою в гуртожитку, адже Статутом ПП «Вагран» надано право здавати в оренду громадянам майно саме підприємству (п. 8.4 Статуту), а всі питання діяльності підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції засновника вирішує директор (пункти 11.2.1, 11.2.2 Статуту). Згідно п. 11.1-11.1.6 Статуту до виключної компетенції засновника не відноситься вирішення питання про встановлення орендної плати за користування житлом (а.с. 108-111). Директором ПП «Вагран» є ОСОБА_3, в той час як розрахунок наведений у рішенні засновника від 01.05.2014року підписаний засновником ПП «Вагран» ОСОБА_5 (а.с.6, 7).

Тому стороною не доведено обставин, на які вона посилалась як на підставу для задоволення позовних вимог, що є обовязком згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Згідно до пункту 7 Положення про гуртожитки, затверджене наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 року № 84 особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у звязку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.

Відповідно до ст. 820 ЦК України, розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Представником позивача не надано доказів, того, що відповідач вселився у гуртожиток без відповідних правових підстав та ним не укладався договір найму із власником гуртожитку на час вселення.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача.

Саме наявність заборгованості стало підставою до предявлення вимоги до відповідача про її виселення. Проте, під час розгляду справи представник позивача вказала норму права, як підставу для виселення відповідача ч. 3 ст. 116 ЖК України.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод в розпорядженні майном та виселення ОСОБА_1з гуртожитку, суд виходить з наступного.

Стаття 22 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. За ст. 47 кожна особа має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Відповідно до ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Згідност.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною умовою для вселення в надану жилу площу, а відтак здійснення реєстрації місця проживання та набуття права проживання.

У постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року, у справі № 6-6цс15, яка відповідно дост. 360-7 ЦПК України, є обовязковою для всіх судів України, зазначено, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, суди повинні зясовувати, чи є гуртожитком будинок, приміщення в якому займає особа, зокрема: чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів; чи побудований будинок як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санітарно-епідеміологічної станції на його заселення як гуртожитку; чи видавався, відповідно достатті 129 ЖК Українита Примірного положення про гуртожитки, затвердженогопостановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, ордер на зайняття особою жилої площі в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян; чи є штати для обслуговування гуртожитку; як оплачується проживання тощо.

В порядку ст. ст.10,60 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог законодавства, яким регулюються дані правовідносини, єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер виданий адміністрацією підприємства, установи, чи організації. Тобто, без відповідного ордеру особа не має можливості вселитися в кімнату гуртожитку.При вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності - завідуючому (директору) гуртожитком підприємства, установи, організації.

Згідно до ст. 131 ЖК України, частина питань вселення, виселення, проживання, оплати, за користування приміщенням в гуртожитках, тощо регулює Примірне положення про гуртожитки.

Стаття 132 ЖК України містить вичерпний перелік виселення громадян із гуртожитків.

Наявність заборгованості у відповідача не є підставою для виселення з гуртожитку в розумінні ст. 132 ЖК України, тим паче, що у вимозі про стягнення заборгованості було відмовлено.

Як додаткову підставу виселення відповідача позивач послалась на ч. 3 ст. 116 ЖК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно відомостей адресно-довідкового бюро УДМС в Кіровоградській області та паспортних даних ОСОБА_1зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3, кім. 703, в м. Кіровограді (Кропивницькому) з 28.03.2003 року (а.с. 13). Тобто відповідач вселилась у вказаний гуртожиток задовго до набуття позивачем (ПП «Вагран») права власності на нього.

Позивач підтвердила, що ордер на її вселення не видавався, а вселилась вона за згоди власника гуртожитку, вказане підтверджується її пропискою.

Таким чином, оскільки єдиною підставою для вселення є ордер, то заселення жилих приміщень без ордера, має вважатись самоуправним. Але разом з тим слід враховувати, що вселення на жилу площу без ордера, але з відома органів що винесли рішення про надання жилого приміщення, або з дозволу відповідних посадових осіб не вважається самоуправним. Позивачем не доведено перед судом, що відповідач вселилась у гуртожиток без згоди його власника. Також, сам позивач фактично визнає законність проживання відповідача в гуртожитку, оскільки направив їй проект договору найму (оренди) житлового приміщення та до 2014 року приймав від неї оплату за користування житловим приміщенням, тобто перебував у фактичних договірних відносинах.

За наведеного позивач не навів законодавчо визначених підстав за яких можливе виселення відповідача, що є безумовною підставою для відмови у позові в повному обсязі.

Згідно статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням цієї норми та того, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-218, 293 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Вагран» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда