Постанова № 65965754, 10.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2017 року № 826/9760/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Безпека"

про

надання дозволу нa погашення усієї суми податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві звернулась до суду з позовом до ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Безпека", в якому просила надати дозвіл на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі у відповідності до акта опису майна від 09.04.2015 року №13.

Свої вимоги позивач з посиланням на положення статті 95 Податкового кодексу України обґрунтовував наявністю боргу відповідача станом на 22.06.2016 року по сплаті податку на прибуток підприємств на суму 79 015,44 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач про день, час і місце його проведення повідомлявся у відповідності із вимогами ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у даній справі, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, що стосуються предмету доказування у даній справі виходячи із вимог позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Безпека» перебуває на обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) несе обов’язок по сплаті податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Згідно розрахунку боргу відповідача і даних облікових карток платника заборгованість виникла у зв’язку з несплатою товариством податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств самостійно визначено платником у декларації №9274840469 від 03.02.2016 року, а також у зв’язку з несплатою нарахованої пені.

Згідно із визначенням, наведеним в пункті 46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, зазначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Докази сплати відповідачем податкових зобов’язань, самостійно визначених у декларації та пені у суду відсутні.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу від 20.03.2015 року №4071-23 на суму 226 286,00 грн. (отримана представником відповідача 01.04.2015 року).

Загальна сума боргу відповідача з податку на прибуток підприємств станом на час звернення контролюючого органу до суду із даним позовом у відповідності до даних облікових карток складає 79 015,44 грн.

Доказів оскарження в адміністративному або судовому порядку податкової вимоги, а також доказів сплати боргу у визначеному у поданні розмірі відповідачем до суду не надано.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Відповідно до п.87.2 ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами

Згідно п.88.1 та п.88.2 ст.88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п.89.2 ст.87 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2015 року податковим керуючим на підставі рішення від 31.03.2015 року №855/26-58-23-01-23 про опис майна у податкову заставу було складено акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави за №13 на загальну суму 232 952,26 грн.

Згідно п.п.95.1 – 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Системний аналіз наведених положень податкового законодавства України в редакції на момент спірних правовідносин дає підстави для виокремлення обов’язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом:

- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов’язкових платежів);

- сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;

- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;

- наявність майна платника податків – боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Податковий кодекс України встановлює послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При звернені до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі контролюючий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів – готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив орган ДФС для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року №К/800/20309/13 (справа №2а-15325/12/2670).

Разом з тим, позивач з метою доведення такої обставини, як відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника надав копії інкасових доручень №127/26-58-17-02-16 від 31.05.2016 року та №125/26-58-17-02-16 від 31.05.2016 року, у яких зазначено про їх повернення у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках №26049595228700 та №26001388031 відповідача.

При цьому, дана інформація була актуальна саме на день повернення інкасових доручень і не може свідчити про те, що з 31.05.2016 року по день звернення позивача до суду із даним позовом (24.06.2016 року) рух коштів на даних розрахункових рахунках платника податків не відбувався.

З огляду на наведене, суд не може визнати вищевказані документи належними доказами, які містять інформацію щодо предмету доказування в розумінні частини 1 статті 70 КАС України з огляду на їх неактуальність на час звернення позивача до суду із даним позовом.

Інших доказів на підтвердження відсутності у платника податків коштів, за рахунок яких може бути погашений податковий борг, позивач не надав. Натомість, матеріли справи містять докази наявності у платника податків відкритих рахунків в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) №26005595228700 (українська гривня) та в Казначействі України (МФО 899998) №3751300010919 (українська гривня).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.С. Мазур