Ухвала суду № 65897797, 05.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1122/15-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М.Провадження № 22-ц/780/1118/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 05.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Мережко М.В.,

суддів: Данілова О.М., Суханової Є.М.

секретар: Бобко О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» про внесення змін до кредитного договору.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

встановила:

У серпні 2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 10 вересня 2008 року був укладений кредитний договір №219/28, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 30 000 дол. США, що еквівалентно на час укладення договору 145 000 грн. під 16 % річних терміном 10 років до 10 вересня 2018 року.

В цей же день з метою забезпечення виконання зобовязання між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір поруки, а 11 вересня 2008 року в забезпечення виконання зобовязань відповідачем ОСОБА_4 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2, як майновий поручитель ОСОБА_4, передав в іпотеку в порядку та на умовах, визначених договором, чотирикімнатну квартиру №2, розташовану в смт. Рокитне по вул. Лісна, буд. 12 Київської області загальною площею 78,8 кв. м та 47,7 кв. м жилої площі, що належить йому на праві приватної власності.

Так як відповідач ОСОБА_4 порушив свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, у нього утворилася заборгованість в розмірі 12 552,43 дол. США, що еквівалентно на день предявлення позову 291 321,74 грн.

Позивач просив стягнути солідарно вказану суму з відповідача ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5.

В свою чергу відповідач ОСОБА_4 подав до суду зустрічну позовну заяву про внесення змін до кредитного договору, а саме - в розділ 6-1, який регулює порядок дострокового виконання кредитного зобовязання позичальником.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 22 листопада 2016 року позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №219/28 від 10 вересня 2008 року в розмірі 291321,74 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11 вересня 2008 року на чотирикімнатну квартиру №2, розташовану в смт. Рокитне по вул. Лісна, буд. 12, Київської області загальною площею 78,8 кв. м та 47,7 кв. м жилої площі, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ «ВіЕйБі Банк» від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, встановленою в момент реалізації.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про внесення змін до кредитного договору відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 листопада 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» у повному обсязі та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4

Відповідно до ст. 27 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Відповідно до ст.ст. 74, 76, 77 ЦПК України сторони були повідомлені про день та час розгляду справи за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило, заяв про причини неявки в судове засідання від сторін до апеляційного суду не надходило, а тому підстави вважати причини неявки сторін до суду поважними, відсутні.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Судом встановлено, що позивачем та відповідачем ОСОБА_4 10 вересня 2008 року був укладений кредитний договір №219/28, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 30 000 дол. США, що еквівалентно на час укладення договору 145 000 грн. під 16 % річних терміном 10 років до 10 вересня 2018 року (т. 1, а.с. 5-14).

В цей же день з метою забезпечення виконання зобовязання між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір поруки, а 11 вересня 2008 року у забезпечення виконання зобовязань між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2, як майновий поручитель ОСОБА_4, передав в іпотеку в порядку та на умовах, визначених іпотечним договором, чотирикімнатну квартиру №2, розташовану в смт. Рокитне по вул. Лісна, буд. 12 Київської області загальною площею 78,8 кв. м та 47,7 кв. м жилої площі, що належить йому на праві приватної власності (т. 1, а.с. 98-107).

Оскільки ОСОБА_4 порушив свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, у нього утворилася заборгованість в розмірі 12 552,43 дол. США, що еквівалентно на день предявлення позову 291 321,74 грн (т. 1, а.с. 41-42).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, в силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (гроші) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов іпотечного договору та ст.ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель (позивач) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням за рахунок предмету іпотеки у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

При цьому колегія суддів також погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення та стягнення коштів з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями.

При цьому, позивач не надав суду письмову вимогу про добровільне звільнення відповідачем ОСОБА_2 квартири.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 01 лютого 2015 року «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна», одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 про внесення змін до кредитного договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у його задоволенні, оскільки така вимога не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не була передбачена безпосередньо договором.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного встановлення розміру заборгованості спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, розрахунком заборгованості. Твердження щодо безпідставної відмови у задоволенні зустрічного позову оцінюються колегією суддів критично, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає ,що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий М.В. Мережко

Судді О.М. Данілов

ОСОБА_6