Постанова № 65857474, 05.04.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3826/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

05 квітня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 19 червня 2014 року Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, на підставі звернення ОСОБА_4 від 11 червня 2014 року, проведена позапланова перевірка законності виконання будівельних робіт з будівництва господарської будівлі (гаражу) на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1.

За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_5 на своїй присадибній ділянці по АДРЕСА_1 виконує роботи по влаштуванню фундаменту для гаражу і зазначені будівельні роботи виконуються без реєстрації Інспекцією повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Дане правопорушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 817-ПП від 19 червня 2014 року ( а.с. 5 ).

19 червня 2014 року на підставі акта перевірки № 817-ПП винесено припис № 7-РВ про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким, з метою усунення виявлених порушень, вимагається у термін до 19 грудня 2014 року привести об'єкт у відповідність до вимог чинного законодавства, та припис № 8-РВ про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким, з метою усунення виявлених порушень, вимагається призупинити роботи з будівництва гаража до виконання вимог припису № 7-РВ від 19 червня 2014 року ( а.с. 6 - 7 ).

19 червня 2014 року головним державним інспектором відділу по Центральному регіону та ліцензування управління контролю за будівництвом об'єктів та державного ринкового нагляду № 2 інспекції держархбудконтролю у Вінницькій області Котляром Р.В. складено протокол про адміністративне правопорушення, яким встановлено, що ОСОБА_5 на присадибній ділянці по АДРЕСА_1 виконуються будівельні роботи без реєстрації інспекцією держархбудконтролю у Вінницькій області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушуються приписи пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( а.с. 8 ).

20 червня 2014 року заступник начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Фурдипал А.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення від 19.06.2014, постановив визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП, та накласти на ОСОБА_5 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн. (а.с. 9 ).

23 червня 2014 року ОСОБА_5 сплатила штраф у повному обсязі ( а.с. 10 ).

04 серпня 2014 року начальником відділу по Центральному регіону та ліцензування по Центральному регіону та ліцензування управління контролю за будівництвом об'єктів, та державного ринкового нагляду № 2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Табунчик Л.В., на підставі наказу № 1 від 08 січня 2014 року та заяви ОСОБА_4, проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо законності будівництва господарської споруди (гаражу) по АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 1066-ПП від 04 серпня 2014 року висновками якого встановлено, що на час перевірки будівельні роботи на вищезазначеному об'єкті не проводяться, але об'єкт має два поверхи з цегли та віконними отворами, що свідчить, що об'єм виконаних будівельних робіт змінився від останньої перевірки. Даний факт показує, що у період з 19 червня 2014 року по 01 серпня 2014 року будівельні роботи виконувалися. Зазначене свідчить, що вимоги припису № 8-РВ не виконано, чим порушено пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( а.с. 11 ).

04 серпня 2014 року начальником відділу по Центральному регіону та ліцензування по Центральному регіону та ліцензування управління контролю за будівництвом об'єктів, та державного ринкового нагляду № 2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Табунчик Л.В. складено протокол про адміністративне правопорушення, яким встановлено, що ОСОБА_5 не виконала вимоги припису № 8-РВ від 19 червня 2014 року, а саме не зупинила будівництво та продовжує виконання будівельних робіт, чим порушує пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с. 12).

15 серпня 2014 року заступник начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Фурдипал А.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення від 04 серпня 2014 року, постановив визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. (а.с. 13).

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що заявлені позовні вимоги в даній адміністративній справі є передчасними та не співрозмірні з допущеними відповідачем при здійсненні будівництва господарської будівлі (гараж), розташованої на присадибній ділянці по АДРЕСА_1 порушеннями будівельних норм і правил.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок) за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункт 17 Порядку).

Статтею 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Статтею 38 цього Закону визначено особливості знесення самочинно збудованих об'єктів. Так, цією статтею передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Відповідно до частини 1 статті 98 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частиною 7 цієї статті передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може своїм рішенням зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відтак, самочинно збудованим є той об'єкт, що відповідає хоча б одному з наведених у частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України критерію.

Отже, звернення контролюючого органу до суду із позовом про знесення самочинного будівництва можливе лише за наявності певних обставин, коли використано всі передбачені законодавством України заходи, наявні істотні порушення будівельних норм і правил або наявна шкода суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, за умови неможливості перебудови.

Колегією суддів встановлено, що виконання будівельних робіт по влаштуванню господарської будівлі (гаражу) по АДРЕСА_1 здійснені з грубими порушеннями державних будівельних норм, а саме пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому, ОСОБА_5 не зверталась до державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області щодо приведення ані господарської споруди (гаражу), ані житлового будинку до вимог чинного законодавства, чим проігнорувала вимогу припису №7-РВ від 19 червня 2014 року.

Таким чином, відповідач своїми діями, які полягають у небажанні привести будівництво до вимог чинного законодавства, грубо порушила права третьої особи.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_5 з червня 2014 року не вчинила жодних дій з метою приведення будівництва господарської будівлі у відповідність до вимог законодавства України про містобудівну діяльність.

Відповідачем не доведено , що об'єкт самочинного будівництва збудовано з дотриманням вимог містобудівного законодавства, державних будівельних норм та не порушує права третіх осіб. Також не підтверджена правомірність будівництва спірної господарської будівлі та підстави невиконання в добровільному порядку приписів Департаменту про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду дотримався визначеною законодавством процедури.

Посилання суду першої інстанції, що передумовою звернення позивача до суду з позовом про знесення самовільно зведеної будови повинні бути ще й інші позови, ґрунтуються лише на припущеннях та нормами законодавства не підтверджуються.

Колегією суддів також відхиляються доводи представника відповідача, що доказами у справі не доведено порушення будь-яких будівельних норм.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про будівельні норми" визначено, що будівельні норми - затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснюється будівництво за відсутності проектної документації та будь-яких дозвільних документів, що вже само собою свідчить про істотне порушення державних будівельних норм та становить загрозу для життя і здоров'я людей.

Необхідність виготовлення проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, передбачена розділом 1 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04.06.2014 р. № 163. Ця норма ДБН є обов'язковою для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Загальні засади отримання права на виконання будівельних робіт визначені статтею 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідно до яких виконання будівельних робіт на об'єктах І-ІІІ категорії складності здійснюється в тому числі після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, досліджуючи питання про істотність порушення будівельних норм, як однієї з необхідних умов для звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю з позовом про знесення, суд першої інстанції припустився помилки та безпідставно послався на відсутність доказів, які б свідчили про істотне порушення будівельних норм і правил.

В постанові пленуму Вищого адміністративного суду України № 21 від 18 вересня 2015 року "Про огляд практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері містобудування та архітектурної діяльності" визначено, що передумовою звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є видання таким органом припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Аналогічну правову позицію щодо застосування положень статті 376 ЦК України та статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" під час вирішення справ про знесення самочинно збудованої будівлі виклав Верховний Суд України в особі цивільної та адміністративної плат у постанові, прийнятій 17 грудня 2014 року по справі № 6-137цс14 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному реєстрі судових рішень- 42390315).

Усуваючи розбіжності у застосуванні судами цих законодавчих положень Верховний суд України зазначив, що розглядаючи зазначені вимоги щодо знесення самочинно збудованого об'єкта відповідно до вказаних вище норм та положень законодавства, суди повинні встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкта та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Як свідчать матеріали справи, за результатом позапланової перевірки Департаментом забудовнику винесено припис № 7-РВ від 19 червня 2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та припис № 8-РВ від 19 червня 2014 року про зупинення виконання будівельних робіт, які не відповідають законодавству.

Правомірність та законність винесених приписів підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року по справі № 802/3 826/14-а за позовом ОСОБА_5 до Департаменту про скасування приписів (знаходиться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що вказані приписи не виконані.

Більше того, незважаючи на вимогу позивача зупинити виконання будівельних робіт, відповідач будівництво продовжила. Вказана обставина також встановлена судом та не заперечувалась відповідачем.

Питання можливості перебудови самочинно збудованого об'єкта з'ясовувалось, як Департаментом під час винесення приписів , так і судами під час розгляду справ про оскарження приписів.

Крім того, аналіз зібраних по справі доказів свідчить про те, що відповідач тривалий час відмовляється від здійснення будь-якої перебудови та поновлення порушених самовільним будівництвом прав третьої особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував не всі його обставини, тому висновки суду по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у ній обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу про скасування оскаржуваного рішення слід задовольнити з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Згідно з статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_5 знести за власний рахунок самочинно збудовану господарську будівлю на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 квітня 2017 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.