Постанова № 65853752, 03.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 р. Справа №805/314/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.,

за участю сторін

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 2 листопада 2016 року № 7806-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 15 листопада 2016 року № 216/17,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 2 листопада 2016 року № 7806-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 15 листопада 2016 року № 216/17.

Позивач вважає, що податкова вимога від 2 листопада 2016 року № 7806-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 15 листопада 2016 року № 216/17 прийняті контролюючим органом без урахування приписів ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначив, що 25.02.2016 року ПАТ Родовід Банк визнано неплатоспроможним та призначено тимчасову адміністрацію, отже порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами.

Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення, відповідно до якого зазначає, що позивачем подано податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 15.02.2016 року, згідно до якої платник визначив суму податкового зобовязання на суму 629,75 грн, щоквартально (1-3 квартал) по 157,44 грн, а за 4 квартал 157,43 грн, та податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік на суму 175,44 грн, щомісячні платежі 14,62 грн., з огляду на існування податкового боргу, податковим органом сформовано та направлено позивачу податкову вимогу про сплату боргу від 2 листопада 2016 року № 7806-17.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство Родовід Банк ( код ЄДРПОУ 14349442, вул. Півнично-Сирецька, 1-3,м. Київ, 04136 ), згідно ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 48 КАС-України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкову звітність, а саме:

- 15.02.2016 року податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з самостійно визначеною сумою податкового зобовязання на суму 629,75 грн, щоквартально (1-3 квартал) по 157,44 грн, а за 4 квартал 157,43 грн.

- 19.02.2016 року податкову декларацію з плати за землю(земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки держаної та комунальної власності) з самостійно визначеною сумою податкового зобовязання на суму 175,44 грн, щомісячні платежі 14,62 грн.

2 листопада 2016 року податковим органом було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу № 7806-17 про сплату суми податкового боргу за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 597,68 грн., а саме: з податку на нерухоме майно за основним платежем на суму 314,88грн.; з земельного податку за основним платежем на суму 58,48 грн.

Також, відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 02.12.2016року за №216/17, яким контролюючий орган відповідно до ст.89 Податкового кодексу України вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності ПАТ «Родовід Банк».

Спірним питанням у справі є правомірність формування податковим органом податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартальна (п.п.266.7.5 п.266.7ст. 267 ПК України).

Згідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Згідно п.296.1 ст. 269 ПК України, платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток(паїв) та землекористувачі. Обєктом оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Відповідно до п.п.285.1, 285.2 ст.285 ПК України, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Як раніше судом встановлено, позивачем до податкового органу подано податкову звітність з самостійно визначеною сумою податкового зобовязання яке підлягає сплаті у передбачені законодавством строки.

З інтегрованої карти платника податку вбачається, що станом на 02.11.2016 року за позивачем обліковувався борг у сумі 373,36грн.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Згідно статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, Публічне акціонерне товариство Родовід Банк визнано неплатоспроможним відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №261 від 25.02.2016 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

В подальшому строк тимчасової адміністрації було продовжено на один місяць строком з 26 березня 2016 року по 25 квітня 2016 року на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків тимчасової адміністрації в АТ «РОДОВІД БАНК» від 25.03.2016 №419.

25 квітня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №610, відповідно до якого продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_3 до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку АТ «РОДОВІД БАНК».

10 червня 2016 року позивачем направлено лист за вих. №12.1-11-б.б/2597 до Іллічівського відділення Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, яким повідомлено про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора (а.с.29).

Як вже зазначалось судом раніше, 2 листопада 2016 року податковим органом було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу № 7806-17 про сплату суми податкового боргу за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 597,68 грн., а саме: з податку на нерухоме майно за основним платежем на суму 314,88грн.; з земельного податку за основним платежем на суму 58,48 грн.

Крім того, даною вимогою позивача попереджено, що починаючи з 01.07.2016 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України. Органом доходів і зборів буде здійснено опис майна у податкову заставу. А у разі несплати суми податкового боргу, до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу. Публічні торги з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Також, відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 02.12.2016року за №216/17, яким контролюючий орган відповідно до ст.89 Податкового кодексу України вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності ПАТ «Родовід Банк» та направлено лист від 02.12.2016року про надання переліку активів для забезпечення погашення податкового боргу.

Відповідно до приписів п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним Законом для правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, є Закон України від 23.02.12 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, відповідно до ч.8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону № 4452-VI.

Відповідно до статті 34 Закону № 4452-VI Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом.

Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №261 від 25.02.2016 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого розпочато процедуру виведення ПАТ "Родовід Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 26 лютого 2016 року по 25 березня 2016 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25 березня 2016 року № 419 продовжено строк тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку АТ "Родовід Банк" з 26 березня 2016 року до 25 квітня 2015 року включно.

Згідно з частиною 5 статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Отже, в період дії мораторію не враховуються неустойка (штраф, пені) інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань перед кредиторами та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Судом встановлено, що оскаржувану податкову вимогу було винесено відповідачем 2 листопада 2016 року, а рішення про опис майна у податкову заставу 02.12.2016року , тобто в період здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Родовід Банк".

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З огляду на викладені положення ПК України, прийняття рішення про опис майна в податкову заставу та направлення податкової вимоги є складовими процедури примусового стягнення податкового боргу.

Відповідно до п.1.3 ст.1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Враховуючи, що Законом № 4452-VI, норми якого для правовідносин тимчасової адміністрації є пріоритетними по відношенню до норм інших нормативно-правових актів, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, суд приходить до висновку, що під час винесення оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Таким чином, дії відповідача щодо направлення позивачу податкової вимоги від 2 листопада 2016 року та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 02.12.2016року є протиправними відповідно до приписів ПК України щодо банку, на який поширюються норми Закону № 4452-VI, оскільки така податкова вимога суперечить пункту 1.3 ст. 1 ПК України.

Так, суд має визначити та забезпечити справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективної системи податкового контролю платників податків, тобто регулювати відповідність втручання контролюючого органу у господарську діяльність підприємства легітимній меті такого втручання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття спірної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 2 листопада 2016 року № 7806-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 15 листопада 2016 року № 216/17 - задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій від 2 листопада 2016 року № 7806-17.

Скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 15 листопада 2016 року № 216/17.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3) за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРОПОУ 39883670, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) гривень.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 квітня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 07 квітня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.