Рішення № 65810583, 05.04.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 915/184/17

м. Миколаїв

позивач: Комунальне підприємство МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС (54034, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 199), код 32459822

відповідач: Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради БРИЗ (54029, м. Миколаїв, вул. Правди, 6а), код 33250539

про: стягнення 664 013 грн. 07 коп. за договором №6/2016/3 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.07.2016 року

суддя Фролов В. Д.

ПРИСУТНІ:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність №27 від 31.01.2017

від відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 10 від 04.01.2017

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС (далі-Позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради БРИЗ (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 664 013 грн. 07 коп. з яких: 591 468 грн. 14 коп. основний борг, 46 745 грн. 20 коп. неустойка (пеня), 4 957 грн. 10 коп. 3 % річних за ст.625 ЦК України, 20 842 грн. 63 коп. індекс інфляції за ст.625 ЦК України за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором №6/2016/3 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.07.2016 (далі-Договір), обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 15, 16, 257, 526, 546, 614, 625, 712 ЦК України.

03 квітня 2017 року від позивача до суду надійшла заява №115 від 03.04.2017 про збільшення позовних вимог в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 942 943 грн. 63 коп. з яких: 850 285 грн. 87 коп. основний борг, 64 911 грн. 63 коп. неустойка (пеня), 6 903 грн. 50 коп. 3 % річних за ст.625 ЦК України, 20 842 грн. 63 коп. індекс інфляції за ст.625 ЦК України. Оскільки 28.02.2017 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт №2865 на загальну суму 258817,73 грн., строк сплати яких наступив 21.03.2017 року, однак відповідачем не оплачений

Враховуючи, що позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, до прийняття рішенні, справа розглядається з урахуванням заява №115 від 03.04.2017.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги визнав частково в частині основний борг, проте заперечує проти нарахування пені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві з урахуванням заяви №115 від 03.04.2017.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

21 червня 2016 року між Адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради (замовник) та позивачем було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів на території Заводського району м. Миколаєва, відповідно до якого позивач зобовязується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів на території Заводського району м. Миколаєва, а замовник зобовязується виконувати обовязки, передбачені цим договором. Характеристика території: Заводський район м. Миколаєва, площа: 27 кв.м.(пп. 1.1, 1.2 Договору).

Пунктами 2.4.1, 2.4.2 договору від 21.06.2016 передбачено, що позивач зобовязаний укласти договори на надання послуг з вивезення побутових відходів із споживачами на території, визначеній цим договором, відповідно до типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, наведеного у додатку 1 до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів.

Позивач зобовязаний надавати послуги з вивезення побутових відходів відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, умов цього договору, актів замовника, рішень конкурсної комісії та погодженого замовником графіку надання послуг.

Відповідно до п.6.1 договору від 21.06.2016 договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 21.06.2021 року.

01 липня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір №6/2016/3 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів умовами якого передбачено, що позивач зобовязується згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а відповідач зобовязується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (надалі-послуг) на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.06.2016 №539.

Сторонами договору №6/2016/3 підписано додаток 1 Протокол розбіжностей до договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору №6/2016/3 обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м. Миколаєві, затверджених рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.11.2015 №1012. Для нарахування обсягів перевезень розрахунковою одиницею є мешканець. Норма утворення побутових відходів за рік на 1 мешканця 1,8 куб.м./рік.

Згідно з п.п4.1, 4.4, 4.6, 4.5 договору №6/2016/3 вартість надання послуг з вивезення одного метра кубічного ТПВ становить 50,44 грн., з урахуванням вартості захоронення на міському полігоні ТПВ.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті Україні (гривні) у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, зазначений в цьому договорі.

Застосовується 100% щомісячна система оплати послуг до 20 числа періоду, що настає за розрахунковим.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що розрахунок за фактично надані послуги, відповідно до графіку наданого відповідачем, здійснюється по акту надання послуг, в межах діючого тарифу затвердженого рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради, підписаного повноваженими особами обох сторін не пізніше 3 робочих днів з моменту предявлення їх до підписання. Якщо відповідач не повернув акт приймання-передачі наданих послуг у зазначений строк, акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним та погодженим сторонами.

Згідно з п.п. 5.2.1, 5.2.2 договору №6/2016/3 відповідач зобовязаний оплачувати в установленому договором строк надані йому послуги з вивезення відходів, сприяти позивачу у наданні послуг в обсязі та порядку, передбачених цим договором.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 01.07.2016 і діє протягом 1 року з 01.07.2016 по 30.06.2017.

На виконання умов договору згідно з графіком надавав послуги з вивезення твердих побутових відходів, що підтверджено актами здачі приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 2086534,32 грн., а саме: №5839 від 15.08.2016 на суму 303466,71 грн., №6908 від 31.08.2016 на суму 312610,98 грн., №8168 від 30.09.2016 на суму 298851,96 грн., №9431 від 31.10.2016 на суму 303518,66 грн., №10799 від 30.11.2016 на суму 296595,77 грн., №12181 від 31.12.2016 на суму 294662,91 грн., №1461 від 31.01.2017 на суму 276827,33 грн., №2865 від 28.02.2017 на суму 258817,73 грн.

Відповідачем частково виконано свої договірні зобовязання та оплачено надані позивачем у період з 26.08.2016 по 13.03.2017 послуги на суму 1495066,18 грн., що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.46-90).

Таким чином, станом на 15.03.2017 за Відповідачем утворилась заборгованість за отримані послуги у розмірі 850 285 грн. 87 коп., які не заперечені відповідачем.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.193 ГК України cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 850 285 грн. 87 коп. є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою, відповідачем не заперечена, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункти 7.1 Договору №6/2016/3 передбачено, що відповідач несе відповідальність згідно із законом і цим договором за: несвоєчасне внесення плати за послуги у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; невиконання зобовязань, визначених цим договором і законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманих послуг позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 6 903 грн. 50 коп. 3 % річних за ст.625 ЦК України, 20 842 грн. 63 коп. індекс інфляції за ст.625 ЦК України., які обґрунтовані належним чином та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГКУ, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, ч. 2 зазначеної статті передбачає, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Керуючись зазначеним, враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством та фінансується за рахунок надходжень з державного бюджету, суд вважає за можливе зменшити розмір пені нарахованої Позивачем Відповідачу на 20 000 грн. до 44 911 грн. 63 коп.

У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VІ ГПК України у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплачені позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради БРИЗ (54029, м. Миколаїв, вул. Правди, 6а, код 33250539) на користь Комунального підприємства МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС (54034, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 199, код 32459822) заборгованість в сумі 922 943 (девятсот двадцять дві тисячі девятсот сорок три) грн. 63 коп. з яких: 850 285 (вісімсот пятдесят тисяч двісті вісімдесят пять) грн. 87 коп. основний борг, 44 911 (сорок чотири тисячі девятсот одинадцять) грн. 63 коп. неустойка (пеня), 6 903 (шість тисяч девятсот три) грн. 50 коп. 3 % річних за ст.625 ЦК України, 20 842 (двадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 63 коп. індекс інфляції за ст.625 ЦК України, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 14 144 (чотирнадцять тисяч сто сорок чотири) грн. 16 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішення законної сили.

Суддя В.Д. Фролов