Рішення № 65708477, 27.03.2017, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/244/17

2/154/181/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Володимир-Волинський

ОСОБА_1 міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаряСтолярчук Т.О.,

позивача ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинського ОСОБА_4,

представника відповідача військової частини А-1008 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А-1008, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, КЕВ м. Володимир-Волинський, про визнання протиправними та скасування рішення житлової комісії та зобов?язання поновлення на квартирному обліку,-

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Володимир-Волинського міського суду із позовною заявою до військової частини А-1008 про визнання протиправними та скасування рішення житлової комісії та зобов?язання поновлення на квартирному обліку.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що проходив військову службу в Збройних силах колишнього СРСР та Збройних силах України з 29 жовтня 1981 року. Згідно наказу Командувача військами Західного ОК № 24 ПМ від 10 травня 2001 року, ОСОБА_2 звільнено у запас з 14 травня 2001 року на підставі пп. «в» п.46 (за станом здоров?я) Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини. З 27 травня 2003 року його, як військовослужбовця, разом із сім?єю зараховано на квартирний облік для отримання житлового приміщення. Під час подальшого проходження служби при військовій частині А-2811 ОСОБА_2 та членів його сім?ї зараховано на квартирній облік при даній військовій частині з 27 травня 1993 року на загальне та першочергове отримання житла. Після звільнення з військової служби позивачем періодично подавалися відповідні довідки про склад сім?ї, довідки про перевірку житлових умов, довідки про те, що він і члени його сім?ї не отримували житла з житлового фонду держави та не мають житла у власності. Зокрема, житловою комісією військової частини А-1008, на підставі поданого ОСОБА_2 рапорту, його та членів його сім?ї у складі 3 осіб, було зараховано на квартирний облік при військовій частині А-1008 в загальну чергу та в списки на першочергове отримання житла (як учасника бойових дій) з 27 травня 1993 року. З початку зарахування позивача на квартирний облік, він та члени його сім?ї проживають за однією і тією ж адресою, а житлові умови при цьому протягом всього часу не поліпшувалися. На підставі повідомлення КЕВ м. Володимир-Волинського житловою комісією військової частини, згідно витягу з протоколу № 22 від 28 вересня 2016 року було прийнято рішення про зняття ОСОБА_2 з квартирного обліку у зв?язку з тим, що він уклав договір оренди житлового приміщення з дочкою власника будинку, маючи згідно чинного законодавства право на користування жилим приміщенням на рівні з власником. Враховуючи наявну житлову площу 75,9 кв.м., що складається з 4 кімнат, складом сім?ї та прописаних 5 осіб, згідно довідки № 545 від 06.06.2016 року, він та його сім?я вважаються забезпеченими житлом та втратили право перебування на квартирному обліку при військовій частині. Вважає таке рішення житлової комісії неправомірним, оскільки воно прийняте з порушенням норм чинного законодавства та інших нормативно актів, які регулюють питання у сфері житлових правовідносин.

20 лютого 2017 року від відповідача військової частини А-1008 до Володимир-Волинського міського суду Волинської області надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а саме квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир ОСОБА_1, оскільки він є контролюючим органом та здійснює перевірку належності, правильності та законності прийнятих житловою комісією рішень. Ухвалою суду від 20 лютого 2017 року вказане клопотання було задоволено.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що він та його сім?я з початку постановки його на облік для отримання житла, а саме з 27 травня 1993 року, постійно проживає за однією й тією самою адресою, а саме: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вулиця Володимира Антоновича, будинок 10. За вказаною адресою він з 1993 року і був зареєстрований (прописаний). Власником даного будинку була бабуся його дружини ОСОБА_7, яка померла ще 02 травня 1994 року. З моменту її смерті відкрилася спадщина, а спадкоємцями стали троє осіб, однією з яких є його теща (мати дружини) ОСОБА_8, яка ще у 1994 році написала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Крім тещі, ще двоє дітей покійної ОСОБА_7 також заявили у встановленому порядку про прийняття спадщини. У зв?язку з різними обставинами (фактичного проживання одного з них за кордоном, відсутності домовленості про поділ спадкового будинку, інші) право власності на частки у спадковому будинку до сьогоднішнього дня не є оформленим. Через це, станом на даний момент він користується лише однією з п?яти кімнат площею 12 кв.м. у цьому будинку. Інші 4 кімнати є закритими та ними ніхто не користується за волею інших спадкоємців. ОСОБА_8 проживає окремо від сім?ї позивача, а тому до її складу не входить. Фактично за волею ОСОБА_8, позивачу ОСОБА_2 та членам його сім?ї дозволено певний час користуватися однією кімнатою у вказаному будинку. Більше жодного нерухомого майна у власності позивача та членів його сім?ї немає. Таким чином з 1993 року по сьогоднішній день житлові умови позивача та членів його сім?ї фактично не поліпшились, а навпаки погіршились. Даний факт він може підтвердити наданими до позовної заяви копіями довідок про склад сім?ї, довідок з місця роботи (проживання) членів сім?ї про те, що вони не перебувають на інших квартирних обліках, довідками про перевірку житлових умов, інформаційних довідок з Реєстру прав на нерухоме майно про відсутність у нього та членів сім?ї нерухомого майна, іншими документами, які він систематично щорічно подавав до житлової комісії впродовж 1993-2016 років. При реорганізації військової частини А-1008, позивача та членів його сім?ї 29 лютого 2016 року було повторно на підставі цих же документів постановлено на квартирний облік при військовій частині А-1008 в загальну чергу та в списки на першочергове отримання житла (УБД) з 27 травня 1993 року. Як ствердив ОСОБА_2, в цей час він був першим в списках на першочергове отримання житла. Однак, з невідомих йому причин, після очікування на отримання житла з 1993 року, на підставі листа КЕВ, житловою комісією 28 вересня 2016 року його та членів його сім?ї було знято з квартирного обліку як забезпечених житловою площею, хоч це не відповідає дійсності. Комісією нібито було встановлено, що ОСОБА_2 уклав договір оренди житлового приміщення з дочкою власника будинку, маючи згідно чинного законодавства право користування жилим приміщенням площею 75,9 кв.м. на рівні з власником. При цьому позивач зазначив, що вказаний договір оренди він уклав із своєю тещею за порадами тих же членів житлової комісії лише у 2016 році. На думку ОСОБА_2 таке рішення житлової комісії військової частини А-1008 не відповідає об?єктивній істині, є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник позивача ОСОБА_3 повністю підтримала позовні вимоги та доводи ОСОБА_2, а також додатково вказала, що на даний час у її довірителя та членів його сім?ї немає у власності нерухомого майна, у зв?язку з чим він перебував на квартирному обліку для отримання житла. Факт можливого успадкування його тещею, колись у майбутньому, нерухомого майна не міг тлумачитися житловою комісією як те, що позивач має право на користування житловим приміщенням на рівні з власником з кількох причин: власником житла оформлена бабуся дружини позивача, яка померла ще у 2014 році; теща позивача не є членом його сім?ї. Поданий ОСОБА_2 до житлової комісії військової частини договір оренди житлового приміщення, в силу п.5 ч.1 ст.34 Житлового кодексу УРСР, є навпаки підставою для визнання громадянина таким, що потребує поліпшення житлових умов, а не зняття його з квартирного обліку.

Представник квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку відповідача) ОСОБА_4 позовні вимоги заперечила, в судовому засіданні надала пояснення про те, що відповідно до спільної директиви Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 13 вересня 2014 року № Д-322/1/33дск, військову частину А-2331 (польова пошта В-3938) було розформовано. У звязку з розформуванням даної військової частини, військовослужбовці, які перебували у військовій частині А-2331 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов були виключені з даного обліку, а житлова комісія розформована. При написанні рапорту на командира новоствореної військової частини А-1008 та долученні необхідних документів новоствореною житловою комісією військової частини А-1008, особи, які виявили бажання перебувати на квартирному обліку, заново зараховуються на облік з попередньої дати зарахування. Всі документи разом із рішенням житлової комісії передаються до КЕВ м. Володимир - ОСОБА_1 для занесення до списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Володимир-Волинському гарнізоні та підсистеми «Житло». Відповідно до вимог п. 2.4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України № 737 від 30 листопада 2011 року на облік приймаються військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов. Згідно п. 2.18 Інструкції в якій вказано, що військовослужбовці та особи звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби у разі поліпшення житлових умов у випадках передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку. При перевірці облікової справи ОСОБА_2 посадовою особою квартирно-експлуатаційного відділу було встановлено, що даний військовослужбовець запасу уклав договір оренди житлового приміщення з дочкою власниці будинку, яка померла у 1994 році. Згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність - це здатність фізичної особи мати цивільні права і обов'язки. До найбільш значимих майнових прав, які можуть мати фізичні особи, належать: право приватної власності, право користування житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та успадковувати майно, бути стороною в договорах. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відповідно до ст. 1216 ЦК України, при спадкуванні майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно. Так як ОСОБА_2 не надано було підтверджуючих документів, що він орендує дане житлове приміщення, так як в довідці про склад сімї та прописку № 445 від 06 червня 2016 р. зазначено, що він та члени його сімї є квартирантами даного житлового приміщення, було витребувано договір оренди житлового приміщення. Відповідно до договору оренди від 16 червня 2016 року було встановлено, що ОСОБА_8 (дочка власника будинку) не вступила в спадщину у встановлений законом термін і не оформила правовстановлюючі документи на будинок № 10 по вул. Антоновича в м. Володимир-Волинський. Тому вона не може розпоряджатися тим майном, яке їй не належить. Згідно довідки про склад сімї та прописку за 2016 рік, вбачалося що дружина позивача ОСОБА_9 є внучкою померлої власниці будинку, а згідно до вимог п. 1 ст. 156 Житлового кодексу УРСР, члени сімї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належать, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), а також враховуючи наявну житлову площу 75.9 кв.м (мінімальна норма жилої площі 6 кв. м. на одну людину), що складається із 4 кімнат складом сімї та прописаних 5 осіб згідно довідки № 545 від 06 червня 2016 року, то ОСОБА_2 та його сімя вважаються забезпеченими житлом та втратили право перебування на квартирному обліку при військовій частині А-1008. У зв?язку з цим вважає рішення житлової комісії військової частини А-1008 від 28 вересня 2016 року законним та просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача військової частини А-1008 ОСОБА_5 позовні вимоги також заперечив повністю з підстав викладених представником третьої особи та додатково пояснив, що рішення житлової комісії від 28 вересня 2016 року щодо зняття позивача з квартирного обліку є повністю законним з причин, викладених у ньому, а саме, що оскільки позивач ОСОБА_2 уклав договір оренди житлового приміщення з дочкою власника будинку, маючи згідно законодавства право на користування жилим приміщенням на рівні з власником, враховуючи наявну житлову площу 75,9 кв.м., що складається з 4 кімнат складом сім?ї та прописаних 5 осіб, згідно довідки № 545 від 06 червня 2016 року, він та його сім?я вважаються забезпеченими житлом та втратили право перебування на квартирному обліку при військовій частині А-1008.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідност.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних силах СРСР та України з 03 листопада 1981 року по 14 травня 2001 року, що підтверджується копіями витягу з його послужного списку та витягу з наказу командира військової частини А-2331 (по стройовій частині) № 103 від 15.05.2001 року. Позивач є учасником бойових, проходив військову службу в Республіці Афганістан. ОСОБА_2 було звільнено з військової служби наказом Командувача військами Західного ОК № 24 ПМ від 10 травня 2001 року в запас відповідно до підпункту «в» пункту 46 (за станом здоров?я) Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами, із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини.

З 1993 року по теперішній час позивач ОСОБА_2 разом із своєю сім?єю, до складу якої входили дружина ОСОБА_9, а також дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали за наймом у ІНФОРМАЦІЯ_3, який належав на праві власності ОСОБА_7, яка померла 04 травня 1994 року. Вказаний факт підтверджуються численними довідками про склад сім?ї та про перевірку житлових умов, які подавалися позивачем до житлових комісій військової частини. Реквізити та номер військової частини періодично протягом часу служби позивача неодноразово змінювалися.

Згідно довідок виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № С-184 від 26 січня 2001 року, № 51 від 18 травня 2006 року та № 34/6.11 від 02 лютого 2016 року, дружина позивача ОСОБА_9 на квартирному обліку у виконкомі Володимир-Волинської міської ради не перебуває та житлом за рахунок виконавчого комітету не забезпечувалась. Довідкою Володимир-Волинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1, № 211 від 29 жовтня 2007 року, також стверджується, що ОСОБА_9 на квартирному обліку не перебуває.

На підставі довідки № 17 від 03 квітня 2001 року, виданої ОСОБА_1 обласним Бюро технічної інвентаризації, за ОСОБА_2 по кадастровим книгам ОСОБА_1 обласного БТІ житловий будинок по вулиці Антоновича № 10 в м. Володимир-Волинському не зареєстрований.

Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єктів від 01.02.2016 року стверджується, що у власності ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 жодного нерухомого майна не зареєстровано.

Витягами з протоколу № 5 засідання житлової комісії військової частини 78710 від 26 травня 1993 року, з протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини А-2811 (без дати), з протоколу № 14 засідання житлової комісії військової частини А-1008 від 29 лютого 2016 року, стверджується про постановлення на квартирний облік ОСОБА_2 та членів його сім?ї в загальну чергу та в списки на першочергове отримання житла (УБД) з 27 травня 1993 року.

Згідно договору оренди житлового приміщення від 16 червня 2016 року, позивач ОСОБА_2 орендує квартиру загальною площею 12 кв.м. за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, буд.10, строком на 3 роки у ОСОБА_8, яка є дочкою власника будинку.

Листом КЕВ м. Володимир-Волинський № 1660 від 20 вересня 2016 року повідомлено командира військової частини А-1008 про те, що при перевірці облікової справи ОСОБА_2 було встановлено, що він уклав договір оренди житлового приміщення з дочкою власника, який помер ще у 1994 році. Згідно довідки про склад сім?ї та прописку за 2006 рік вбачається, що ОСОБА_2 є внуком, а ОСОБА_9 є внучкою померлої власниці будинку, а згідно до вимог п.1 ст.156 Житлового кодексу, члени сім?ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належать, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири). Враховуючи те, що ОСОБА_2 користується рівними з власником будинку (квартири) правами відповідно до законодавства, укладати договір оренди житла вважається недоцільним. У зв?язку з цим, просить переглянути рішення житлової комісії про зарахування на квартирний облік ОСОБА_2

Витягом з протоколу № 22 засідання житлової комісії військової частини А-1008 від 28 вересня 2016 року засвідчено, що ОСОБА_2 та членів його сім?ї постановлено зняти з квартирного обліку, як забезпечених житловою площею з підстав, викладених у листі КЕВ м. Володимир-Волинського.

Правовідносини, пов'язані з організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями регулювалися: Житловим кодексом УРСР; Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року N 220, із внесеними змінами відповідно до наказу Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року (втратила чинність на підставі наказу Міністра оборони України № 577 від 06 жовтня 2006 року); Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України № 577 від 06 жовтня 2006 року (втратила чинність на підставі наказу Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року); Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, «кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду». Стаття 9 Житлового кодексу передбачає, що «громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду».

У відповідності до ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Частиною 1 статті 12 зазначеного Закону України визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСРта іншиминормативно-правовими актами.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме 27 травня 1993 року під час постановлення позивача ОСОБА_2 на квартирний облік у військовій частині 78710, в Україні діючими були у попередніх редакціях Житловий кодекс УРСР, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року, № 220.

У відповідності до статті 31 Житлового кодексу, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду, в порядку передбаченому законодавством. Однією з підстав для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, у відповідності до п.1 ч.1 ст.34 Житлового кодексу, було забезпечення жилою площею нижче за встановлений рівень.

У відповідності до п.10 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року, № 220, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, вівся у військових частинах та квартирно-експлуатаційних частинах районів. Військовослужбовці, зараховані на квартирний облік, заносяться до книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень.

Як встановлено під час судового розгляду даної справи, станом на 27 травня 1993 року військовослужбовець ОСОБА_2, а також члени його сім?ї, не мали у власності та/або користуванні житлового приміщення, у зв?язку з чим їх було постановлено на квартирний облік у відповідності до протоколу № 5 засідання житлової комісії військової частини 78710. Законність прийнятого житловою комісією рішення від 27 травня 1993 року в судовому засіданні ніким не оспорювалася.

В той же час позивач ОСОБА_2 разом із членами своєї сім?ї, оскільки не мав у користуванні/власності іншого житла, оселився та проживав за наймом у будинку, який належав бабі його дружини ОСОБА_7, де також зареєструвався. 04 травня 1994 року ОСОБА_7 померла, а після її смерті відкрилася спадщина на належний їй будинок. Станом на дату винесення даного рішення, право власності на даний будинок ніхто не оформив, позивач ОСОБА_2 продовжує винаймати житлову площу у ньому на підставі договору оренди, укладеного із дочкою покійної ОСОБА_8, яка фактично є позивачу тещею, однак не відноситься до членів його сім?ї, оскільки проживає окремо.

У відповідності до ст.346 ЦК України, смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до ст.ст.1217-1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Станом на даний час жоден із спадкоємців, які прийняли спадщину, не оформили права власності на спадкове майно покійної ОСОБА_7, однак як встановлено у судовому засіданні, жоден із членів сім?ї позивача ОСОБА_2 не є спадкоємцем даного майна, а тому не може його спадкувати за законом.

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні позивачем було подано ряд доказів: довідки про склад сім?ї, довідки про перевірку житлових умов, договір оренди житлового приміщення від 16.06.2016 року, а також інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які свідчать про те, що позивач та члени його сім?ї у період з 1993 по 2017 рік не набули у власність нерухоме майно. Вказаними документами, на думку суду, позивачем та його представником було обґрунтовано та доведено той факт, що протягом 1993-2017 років житлові умови ОСОБА_2 та членів його сім?ї не покращувалися та не змінювалися.

Доводи представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про те, що ОСОБА_2 та члени його сім?ї фактично є спадкоємцями вказаного майна, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки є лише припущеннями, які не були обґрунтованими жодними доказами.

Згідно ч.ч. 2-4 ст.60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження відповідача про те, що позивач ОСОБА_2 та члени його сім?ї є забезпеченими житловою площею, оскільки згідно договору оренди житлового приміщення від 16 червня 2016 року, укладеного з дочкою власника, мають право на користування жилим приміщенням на рівні з власником є також не вірним.

Як вбачається з поданих позивачем документів, власник будинку ОСОБА_7 померла у 1994 році. Відповідно позивач та члени його сім?ї не можуть користуватися жилим приміщенням на рівні з власником, оскільки право власності на будинок припинилося із смертю власника. Одним із спадкоємців будинку є мати дружини позивача ОСОБА_8, яка не є членом сім?ї позивача, яка також на даний час і не є власником цього будинку. Більше того, згідно статті 156 Житлового кодексу, на яку посилається відповідач, члени сім?ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Як встановлено в судовому засіданні, між позивачем ОСОБА_2 та особою, яка прийняла частину будинку у спадок ОСОБА_8 таку угоду укладено. Договором оренди жилого приміщення від 16 червня 2016 року, позивач ОСОБА_2 та члени його сім?ї можуть користуватися лише частиною житлового приміщення у спадковому будинку площею 12 кв.м. і лише строком на 3 роки. Вказані умови договору не покращили житлові умови позивача та членів його сім?ї, а навпаки погіршили в порівнянні із попередніми роками. Як стверджується довідками про перевірку житлових умов, раніше (протягом 1993 до 2016 року) ОСОБА_2 мав можливості використовувати житлову площу від 52 кв.м. до 75,9 кв.м. у спадковому будинку. Однак 03 лютого 2016 року житловою комісією військової частини А-1008 було встановлено, що ОСОБА_2 із членами своєї сім?ї в кількості 3 чоловік займає лише одну кімнату у даному будинку площею 12 кв.м. Тією ж житловою комісією не було встановлено штучного погіршення житлових умов ОСОБА_2, а навпаки, прийнято рішення зарахувати його на квартирний облік та включити в списки осіб, які мають право на отримання житлових приміщень.

Більше того, як встановлено в ході розгляду справи, з 1993 року позивач та члени його сім?ї проживали у вищезгаданому будинку за наймом. Даний факт був неодноразово підтверджений доданими ним до житлової комісії довідками, а також договором оренди житлового приміщення від 16 червня 2016 року. Згідно п.4 ч.1 ст.34 Житлового кодексу, проживання за договором піднайму житлового приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів, є навпаки підставою для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов. Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень сторонами, представлений позивачем житловій комісії договір оренди житлового приміщення став навпаки, всупереч закону, підставою для виключення його з квартирного обліку.

Вичерпний перелік підстав для зняття з квартирного обліку позивача разом з сім?єю, на час виникнення спірних правовідносин, встановлений ст. 40 Житлового кодексу, п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні, п. 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року, № 737.

У відповідності до п.2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, яка є діючою на момент виключення позивача з квартирного обліку, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено в судовому засіданні, підстав для зняття з квартирного обліку позивача разом з сім?єю немає.

Натомість п. 1.4 цієї ж Інструкції передбачено, що військовослужбовці, які перебували на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, до 1 січня 2005 року (набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року№ 1865-IV«Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку - без врахування вислуги на військовій службі.

Позивач разом зі своєю сім?єю до 01 січня 2005 року - дати набрання чинності Законом України від 24.06.2004 № 1865-IV«Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вже перебував на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а тому відповідно до п.2 Перехідних положень названого закону забезпечується жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку, встановленого Житловим кодексом, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні, Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони Українивід 03 лютого 1995 року, № 20.

З урахуванням викладеного суд вважає, що рішення житлової комісії військової частини А-1008 від 28 вересня 2016 року, № 22, в частині виключення ОСОБА_2 та членів його сім?ї з квартирного обліку є незаконним, а тому вони підлягають поновленню на квартирному обліку з часу постановлення на нього, тобто з 27 травня 1993 року, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщеньз 27 травня 1993 року.

Керуючись ст. 9, 34, 40 ЖК УРСР, ст.16, 346, 1217-1218 ЦК України,ст. ст.10, 60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_2 до військової частини А-1008, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, КЕВ м. Володимир-Волинський, про визнання протиправними та скасування рішення житлової комісії та зобов?язання поновлення на квартирному обліку задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення житлової комісії військової частини А-1008 від 28 вересня 2016 року, № 22, в частині виключення ОСОБА_2 з квартирного обліку.

Зобов?язати військову частину А-1008, в особі житлової комісії, поновити ОСОБА_2 на квартирному обліку у списках, що користуються правом перебування у загальній черзі на отримання житла та першочергового одержання житла з часу прийняття житловою комісією рішення про виключення ОСОБА_2 з квартирного обліку, тобто з 28 вересня 2016 року, із залишенням на квартирному обліку ОСОБА_2 з 27 травня 1993 року.

Стягнути з відповідача військової частини А-1008 на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання.

Повний текст рішення складено 27 березня 2017 року.

Головуючий суддя: /--/ підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер