Ухвала суду № 65578488, 27.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 801/9330/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бєлової Л.В.,

Епель О,В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АРК від 24.10.2013 по справі № 801/9330/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року заяву задоволено, постанову Окружного адміністративного суду АРК від 24 жовтня 2013 року скасовано та прийнято нову про задоволення позовних вимог ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням правонаступник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що обставини, зазначені позивачем в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АРК від 24.10.2013 по справі № 801/9330/13-а, не є нововиявленими в розумінні ст.245 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Вищого адміністративного суду від 26.08.2014 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 24.10.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 у справі №801/9330/13-а за позовом ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якими позивачу було відмовлено у задоволенні позову до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 №0000052206 про нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 5 701 209, 33 грн.

При прийнятті постанови суду від 24.10.2013, залишаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в силі, суд виходив з того, що у позивача був відсутній висновок Мінекономрозвитку України про продовження строків розрахунків за Контрактом на загальну суму 98 145 500,00 рублів РФ, з посиланням на обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 по справі №2а-4974/12/2670.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 по справі №2а-4974/12/2670 за позовом ВАИ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання дій протиправними щодо надіслання рішення №4122-07/44-В від 14.03.2012 про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010 в строки, що суперечать вимогам п. 7 порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 №1409, визнання протиправним рішення №4122-07/44-В від 14.03.2012 про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010, зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу висновок про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Однак, в подальшому постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014, скасовано рішення судів попередніх інстанцій та зобов'язано Мінекономрозвитку України видати позивачу висновок про продовження строків розрахунків за Контрактом на суму 78 516 400,00 рублів РФ з 31.03.2012 та на суму 19 629 100,00 рублів РФ (усього на 98 145 500,00 рублів РФ).

15 Серпня 2014 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 Мінекономрозвитку України видало ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» висновок щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією.

Зважаючи на те, що Мінекономрозвитку України видало ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» висновок про продовження строків розрахунків за Контрактом на суму 78 516 400,00 рублів РФ з 31.03.2012 та на суму 19 629 100,00 рублів РФ (усього на 98 145 500,00 рублів РФ), на думку позивача, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що він звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АРК від 24.10.2013 по справі № 801/9330/13-а.

Задовольняючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку висновок Мінекономрозвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, який виключає відповідальність позивача за правопорушення, оскільки змінює правову оцінку встановлених по справі обставин.

скоєне у минулому, а тому має зворотню силу у часі, й звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами передбачено скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Так постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 22 травня 2015 року «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» визначено, що перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Окружному адміністративному суду Автономної республіки Крим при прийнятті постанови від 24.10.2013 у справі № 801/9330/13-а за позовом ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення не було та не могло бути відомо про обставини, які виникли після винесення Вищим адміністративним судом України постанови від 19.06.2014.

Разом з тим, обставини, які стали наслідком прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 19.06.2014 мають істотне значення для даної справи, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність перегляду постанови Окружному адміністративному суду Автономної республіки Крим при прийнятті постанови від 24.10.2013 за ново виявленими обставинами.

Стосовно посилань апелянта на те, що зазначені в заяві ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» обставини не є ново виявленими в розумінні ст.245 КАС України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, необхідно виходити з пов'язаності та преюдиційного характеру судових рішень.

При цьому скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в Узагальненні судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Враховуючи, що єдиною підставою до відмови у задоволенні позовних вимог заяві ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» при розгляді справи Окружним адміністративним судом Автономної республіки Крим стала відсутність висновку Мінекономрозвитку України про продовження строків розрахунків за Контрактом на загальну суму 98 145 500,00 рублів РФ, з посиланням на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 по справі №2а-4974/12/2670, якою було вирішено питання про наявність підстав до видачі такого висновку, колегія суддів що скасування означеної постанови Окружного адміністративного суду м. Києва має прямий вплив на вирішення даної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції по суті позовних вимог, колегія суддів виходить з такого.

Посадовими особами Феодосійської ОДПІ в період з 30.08.2013 по 01.09.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ВАТ Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (код за ЄДРПОУ 14309008).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виявилось у порушенні законодавчо встановленого строку зарахування виручки з моменту підписання документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг на 73 дні (з 31.03.2012 по 11.06.2012) в сумі 98145500,00 рублів Російської Федерації, з огляду на те, що ВАТ «ФСК «Море» до перевірки не було надано висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення законодавчо встановленого строку поставки з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується.

На підставі Акта зазначеної перевірки податковий орган дійшов висновку про необхідність застосування до ВАТ «ФСК «Море» пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% вартості недопоставленого товару та 20.09.2013 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052206 про нарахування суми грошового зобов'язання ВАТ «ФСК «Море» за платежем «пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 5701209,33 грн.

Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг здійснюється на підставі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» одним з видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюються в Україні, є експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

При цьому імпорт (імпорт товарів) являє собою купівлю (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 6 Закону № 185 передбачено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ст. Закону № 185 порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Висновок Міністерства економіки України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», так і після його закінчення. У той же час санкції, передбачені статтею 4 цього Закону, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.

Отже, що висновок Мінекономрозвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотню силу у часі, й звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2016 року по справі № К/800/15288/16.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах статутної діяльності ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», Україна (покупець) було укладено з ІАТ «Центр судоремонта «Звездочка», Росія (продавець) контракт №4/258-10 від 29.07.2010.

Відповідно до умов контракту продавець виготовить та поставить, а покупець прийме та оплатить на умовах FCA Москва, Росія (Інкотермс-2000), вироби у кількості шістнадцять штук нагнітачів осьових типу НО10 по ТУ5.475-12401-85, у відповідності до Специфікації.

Згідно з пунктом 2.1 контракту загальна сума контракту становить 392582000 рублів РФ, що еквівалентно 12996563,66 доларів США за курсом ЦБ РФ на дату підписання контракту та включає в себе вартість виробів, сертифікат СТ-1 та митні витрати.

Згідно з пунктом 4.1 контракту платежі за цим контрактом здійснюються згідно із Специфікацією в рублях РФ, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Виплата авансового платежу здійснюється покупцем в два етапи: перший платіж в розмірі 45% від загальної суми контракту здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання контракту по рахунку продавця; другий платіж в розмірі 30% від загальної вартості контракту здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту підписання контракту по рахунку продавця.

Кінцевий розрахунок в розмірі 25% за кожну поставлену партію виробів здійснюється не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання покупцем акту приймання виробів.

До контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року сторонами було складено специфікацію, яка є додатком до нього.

У відповідності до специфікації поставка товару здійснюється чотирма партіями: першої партії товару (вартістю 98145500,00 грн.) у строк 12 місяців з моменту передплати; другої (вартістю 98145500,00 грн.) - у строк до 31.03.2012 року; третьої партії товару (вартістю 98145500,00 грн.) - у строк до 31.07.2012 року; четвертої партії товару (вартістю 98145500,00 грн.) - у строк до 30.04.2013 року.

На виконання умов зазначеного контракту 25.08.2010 позивачем було здійснено авансовий платіж в розмірі 45% від загальної вартості контракту в сумі 176661900,00 грн. рублів РФ (45684767,34 грн.), з них 98145500,00 рублів РФ вартість першої поставки товару та 78516400,00 рублів РФ - часткова вартість другої партії товару, що підтверджується копіями рахунку від 17.08.2010 №01 та меморіальним ордером від 25.08.2010 №12.

Отже, з урахуванням дати здійснення авансового платежу (25.08.2010) згідно із положеннями статті 2 Закону №185 граничною датою поставки товару на вказану суму за зовнішньоекономічним контрактом є 22.02.2011.

07 Лютого 2011 року ВАТ «ФСК «Море» було отримано Висновок № 46 Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією: на суму 98145500,00 рублів РФ з 22.02.2011 року до 25.08.2011 року; на суму 78516400,00 рублів РФ з 22.02.2011 року по 31.03.2012 року.

Крім того, 23.12.2010 позивачем було здійснено авансовий платіж в розмірі 15% від загальної вартості контракту №4/258-10 від 29.07.2010 в сумі 58887300,00 грн. рублів РФ (15265943,65 грн.), з них 19629100,00 рублів РФ - часткова вартість другої партії товару, що підтверджується копіями рахунку від 21.12.2010 №02 та меморіальним ордером від 23.12.2010 №51.

Відтак, з урахуванням дати здійснення авансового платежу (25.08.2010) згідно із положеннями статті 2 Закону №185 граничною датою поставки товару на вказану суму за зовнішньоекономічним контрактом є 22.06.2011.

25 Березня 2011 року ВАТ «ФСК «Море» було отримано Висновок № 119 Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією: на суму 19629100,00 рублів РФ з 22.06.2011 року до 31.03.2012 року; на суму 39258200,00 рублів РФ з 22.06.2011 року по 31.07.2012 року.

Враховуючи дані специфікації до контракту №4/258-10 від 29.07.2010, здійснені позивачем авансові платежі та висновки Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, поставка другої партії товару загальною вартістю 98145500,00 рублів РФ мала відбутись 31.03.2012.

Проте, додатковою угодою від 23.01.2012 №7 до контракту №4/258-10 від 29.07.2010 строк поставки другої партії товару змінено з 31.03.2012 на 31.05.2012.

Згідно з копіями міжнародно-транспортної накладної CMR А№704365 та інвойсу № 1 від 22.05.2012 друга партія товару вартістю 98145500,00 рублів РФ були отримані ВАТ «ФСК «Море» 09.06.2012. Вантажно-митна декларація була оформлена 11.06.2013.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається нормами Митного кодексу України.

Зокрема, згідно пунктом 4 частини 1 статті 4 вказаного Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Отже, факт поставки імпортованого товару підтверджується саме фактом ввезення товару на митну територію України (перетинанням митного кордону України), що засвідчується відбитком штампу на товаросупровідному документі - «під митним контролем».

Згідно з відміткою Харківської обласної митниці «під митним контролем» фактичною датою поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом №4/258-10 від 29.07.2010 є 09.06.2012.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 зобов'язано Мінекономрозвитку України видати позивачу висновок про продовження строків розрахунків за Контрактом на суму 78 516 400,00 рублів РФ з 31.03.2012 та на суму 19 629 100,00 рублів РФ (всього на 98 145 500,00 рублів РФ).

15 Серпня 2014 року, на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014, Мінекономрозвитку України видало ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» висновок № 876 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією: на суму 78516400,00 рублів РФ з 31.03.2012 року до 31.05.2012 та на суму 19629100,00 рублів РФ з 31.03.2012 року по 31.05.2012.

Враховуючи, що останнім днем нарахування пені за порушення терміну, встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є день поставки товару, а саме, 09.06.2012, - з позивача має бути стягнута пеня за кожний день порушення законодавчо встановленого терміну, що загалом становить 9 днів - з 01.06.2012 по 09.06.2012.

Згідно із курсом НБУ на дату виникнення заборгованості позивача (31.05.2012) 1 українська гривня дорівнювала 0, 24281 російських рублів.

Таким чином, розмір пені, що має бути стягнутий з ВАТ «ФСК «Море» за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», становить 643429, 14 грн. (98145500,00 рублів РФ х 0,24281 х 0,3% х 9 день).

Згідно з платіжним дорученням від 16.01.2014 року № 60042 позивачем сплачено пеню за 9 днів за порушення терміну, встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в сумі 643429, 14 грн. Таким чином, заборгованість по пені за позивачем відсутня.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем отримано позитивні висновки Мінекономрозвитку України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, - без змін.

Стягнути з Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31211206781007; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5046 (п'ять тисяч сорок шість) гривень 80 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28 березня 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Епель О.В.