Постанова № 65576717, 23.03.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1670/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Вакуленко А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Мандич І.В. дов. від 03.01.2017 № 09/2;

від відповідача Макаренко М.В. дов. від 07.12.2016 № 11/28-05

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000054500 від 14.07.2016,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2016 року Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (далі - позивач, ПАТ «РКТК») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000054500 від 14.07.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої складено акт № 29/28-05-45/01882551 від 29.06.2016 (далі - Акт). На підставі вказаного акту 14.07.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000054500. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає незаконними, оскільки воно суперечить ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідно до якої передбачено відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону. Однак, вказана норма передбачає виключення для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення. Господарську діяльність позивач здійснює в м. Рубіжне Луганської області, яке знаходиться на території проведення антитерористичної операції.

Крім того, вважав, що відповідачем невірно обраховано пеню за контрактом № 631 від 28.08.2014, укладеним з компанією ТОВ "Крона Рециклінг" (Російська Федерація), за період з 01.08.2015 по 30.11.2016, оскільки, ТОВ "Крона Рециклінг" не вказувало номерів рахунків під час заповнення реквізиту призначення платежу, внаслідок чого позивач такі платежі спрямовував на погашення існуючої заборгованості.

Під час розгляду справи представник позивача заявою від 23.03.2017 уточнив підстави адміністративного позову та вказав, що вважає протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000054500 від 14.07.2016 лише з підстав його невідповідності ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Т. 2 а.с. 130)

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо мораторію на перевірки не розповсюджуються на перевірки податкових органів. Також зазначив, що суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення звільняються від відповідальності у вигляді нарахування пені лише за наявності сертифікату торгово-промислової палати. ПАТ «РКТК» належного документу відповідачу не надано. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу Україні проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «РКТК» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом № 679 від 08.11.2013 з компанією «ВітаВел АД» Болгарія за період з 01.04.2014 по 31.07.2014, за контрактом № 366 від 10.06.2015 з компанією «CONTINENTAL SOLUTIONS BUSINESS» м. Ташкент, Республіка Узбекистан, за період з 01.09.2015 по 30.11.2015, за контрактом № 514448 від 06.10.2014 з компанією «AikawaFiber Technologies Oy» (Фінляндія) за період з 01.09.2015 по 31.12.2015, за контрактом № 126 від 04.02.2014 з компанією ВАТ «Марійський целлюлозно-бумажний комбінат» (Російська Федерація) за період з 01.10.2015 по 31.01.2016, за контрактом № 631 від 28.08.2014 з компанією ТОВ «Крона Рециклінг» (Російська Федерація) за період з 01.08.2015 по 30.11.2016 , за результатами якої складено акт перевірки від 29.06.2016 № 29/28-05-45/01882551 (Т. 1 а.с. 10-38).

Згідно вказаного акту перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині перевищення строків розрахунків за експортними операціями за контрактом № 514448 від 06.10.2014 з компанією «AikawaFiber Technologies Oy» (Фінляндія) у сумі 7710,00 Євро прострочення 13 днів, за контрактом № 126 від 04.02.2014 з компанією ВАТ «Марійський целлюлозно-бумажний комбінат» (Російська Федерація) прострочення у сумі 14378,68 USD - 6 днів.

Також перевіркою встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині надходження виручки в іноземній валюті з перевищенням законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями з резидентами за контрактом № 366 від 10.06.2015 з компанією «CONTINENTAL SOLUTIONS BUSINESS» прострочення у сумі 505,09 USD - 2 дні, за контрактом № 679 від 08.11.2013 з компанією «ВітаВел АД» Болгарія, у сумі 6876,88 Євро - прострочення 1 день, за контрактом № 631 від 28.08.2014 з компанією ТОВ «Крона Рециклінг» (Російська Федерація) прострочення у сумі 3194704,01 російських рублів - 69 днів.

На підставі вказаного акта Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000054500 від 14.07.2016 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 247431,67 грн. (Т. 1 а.с. 9)

Судом встановлено та не оскаржується сторонами, що наказ № 54 від 14.06.2016 про призначення перевірки та повідомлення про початок перевірки № 32 від 14.06.2016 отримані позивачем 17.06.2016.

Позивачем не оспорюється правомірність призначення та проведення перевірки податковим органом, у зв'язку з чим вказані питання судом не перевіряються.

Сторонами також не оспорюються фактичні дані, викладені в акті перевірки від 29.06.2016 № 29/28-05-45/01882551 щодо чинності досліджених контрактів, поставки продукції та надходження валютної виручки.

У даному випадку обставини щодо прострочення позивачем термінів розрахунків у сфері ЗЕД не є спірним питанням між сторонами, а спірним питанням є наявність або відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності за порушення вимог валютного законодавства з підстав знаходження підприємства в зоні проведення АТО.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд виходить з такого.

Порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків визначено Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185).

Відповідно до ст. 1 Закону № 185 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 2 вищезазначеного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Національним Банком України встановлено строк який визначений в ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 185, зі змінами внесеними статтею 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (надалі Закон України №1669-VII), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Так, оцінюючі спірні правовідносини, суд виходить з того, що за положеннями статті 10 Закону №1669-VII єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Також, вищезазначеним Законом № 1669-VII внесені зміни до частини 7 статті 6 Закону № 185, згідно з якими встановлено, що підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово - промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

З аналізу даних норм вбачається, що обов'язковими підставами для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до Закону № 185, є знаходження суб'єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції та наявність сертифікату Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс-мажору).

Проте позивачем під час розгляду даної справи не надано суду у якості доказів настання у нього форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України.

Посилання позивача в своїй позовній заяві на те, що єдиною та необхідною умовою для звільнення від відповідальності від нарахування пені є знаходження у зоні АТО суд не бере до уваги, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам.

З урахуванням викладеного, перевіривши спірне рішення згідно частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що за наведеними позивачем підставами адміністративного позову у задоволені позовних вимог слід відмовити.

У зв'язку із відмовою у задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000054500 від 14.07.2016 відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі буде складено та підписано судом 28 березня 2017 року.

Суддя Т.В. Смішлива