Рішення № 65568474, 21.03.2017, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4806/16-ц

Провадженя№ 2/266/296/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Маріуполь Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участі секретаря Циганкової М.М., прокурора Пашкової С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської місцевої прокуратури №1, ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" про скасування арешту транспортного засобу -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 24.09. 2007 року між відповідачем ОСОБА_2 та ЗАТ "ПУМБ" був укладений кредитний договір № 5691556, за яким ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 34840,00 доларів США, для придбання автомобіля "Mitsubishi Pajero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску. Виконання зобовязання за даним кредитним договором було забезпечено договором застава транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 Відповідно до договору застави приватним нотаріусом було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 5711754 щодо обтяження даного автомобіля. Також зазначив, що у звязку із неналежним виконанням ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, ЗАТ "ПУМБ" звернувся до приватного нотаріуса з метою вчинення ним виконавчого напису. Виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за яким з ОСОБА_2 підлягало стягнень на користь банку 29786,94 доларів США та 2860,42 гривень. Крім того зазначив, що на виконанні Лубенського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області перебувало зведене виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ "Азовтехнохолод" заборгованості на користь банку, та за виконавчим написом нотаріуса. В процесі виконання вказаного провадження державним виконавцем описано та арештовано майно боржника ОСОБА_2, а саме транспортний засіб "Mitsubishi Pajero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску. В подальшому, з 20.07.2016 року по 22.07.2016 року ДП "СЕТАМ" Міністерства юстиції України проводило електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме транспортного засобу "Mitsubishi Pajero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, та позивача ОСОБА_1 було визнано переможцем торгів. Крім того позивач зазначив, що жодних обтяжень щодо зазначеного транспортного засобу до початку реалізації майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було. В подальшому, 09.08.2016 року державним виконавцем був складений акт про проведення електронних торгів, а 10.08.2016 року придбаний з електронних торгів транспортний засіб "Mitsubishi Pajero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску, переданий позивачу ОСОБА_1 у власність. В процесі зняття транспортного засобу з реєстраційного обліку позивачеві стало відомо, що 05.10.2009 року та 27.01. 2010 року листом та постановою слідчого прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя в рамках досудового розслідування кримінальної справи було накладено арешт на придбаний ним автомобіль, який належав ОСОБА_2, а також заборонено здійснювати відчуження. Крім того зазначив, що звертався до слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя із заявою про зняття арешту, однак йому було відмовлено оскільки запобіжні заходи застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності КПК України в редакції 2012 року. За таких обставин, арешт на автомобіль може бути скасований відповідно до положень КПК України в редакції 1960 року при виконанні вироку суду, або слідчим під час досудового слідства. Однак, кримінальна справа в рамках якої було накладено арешт на автомобіль перебуває в провадженні Жовтневого районного суду міста Маріуполя, та на даний час не розглянута, а обвинувачений ОСОБА_2 перебуває у розшуку. Позивач вважає, що існуючий арешт на автомобіль, який він придбав порушує його право як власника, а тому просив суд скасувати арешти на транспортний засіб накладені листом та постановою слідчого.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання надав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Маріупольської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 в судовому засіданні порти позову заперечувала, пояснивши, що у 2009 році в рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 з метою забезпечення цивільного позову листом слідчого були заборонені операції зі спірним автомобілем, оскільки ОСОБА_2 не було предявлено обвинувачення, а після цього постановою слідчого в 2010 році автомобіль був заарештований. Дана кримінальна справа в лютому 2010 року було спрямована до Жовтневого районного суду міста Маріуполя, та у звязку із тим, що обвинувачений ОСОБА_2 ухилявся від явки до суду його було оголошено в розшук. На теперішній час питання щодо зняття арешту з транспортного засобу перебуває в компетенції того суду в провадженні якого перебуває на розгляді кримінальна справа, що узгоджується з положенням КПК України в редакції 1960 року. Також звернула увагу суду на те, що в матеріалах доданих до позову міститься листування держвиконавця з Регіональним сервісним центром в Донецькій області, з якого вбачається, що під пунктами 3 та 4 містяться відомості щодо накладення арешту, та дає підстави поставити під сумнів законність проведення електронних торгів. Просила позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а спірний транспортний засіб залишити в арешті в рамках кримінальної справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, причини неявки суду повідомив, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи без його участі, на підставі наявних матеріалів справи.

Представники третьої особи ПАТ "Брокбізнесбанк" ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють на підставі довіреності, в судове засідання надали окремі клопотання, в яких просили проводити всі судові засідання без участі представників, а про прийняте рішення повідомити третю особу, надіславши копію рішення суду.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1ст. 11 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 24 вересня 2007 року між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу № 5713825, яким забезпечено виконання зобовязання ОСОБА_2 за кредитним договором за № 5691556 від 24.09.2007 року щодо кредиту у розмірі 34840 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом, пені, штрафи, та всіх інших, передбачені кредитним договором, сум. Відомості за договором застави були внесені приватним нотаріусом до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 5711754 (а.с. 10-13, 14-15).

Через невиконання взятого на себе зобовязання ОСОБА_2, за заявою ЗАТ "ПУМБ" приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 5226 від 29.07.2009 року, за яким звернуто стягнення на транспортний засіб "Mitsubishi Pajero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску, який належав на праві власності ОСОБА_2 (а.с.16-17).

Також судом встановлено, що у виконавчій службі Лубенського міськрайонного управління юстиції на виконанні перебував виконавчий напис нотаріуса № 5226, виданий 29.07.2009 року про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2, а також виконавчий лист № 541/1500/12, виданий 30.08.2012 Приморським районним судом м. Маріуполя про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ТОВ "Азовтехнохолод" на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості за кредитним договором у розмірі 368492,29 гривень та судовий збір 3219 гривень, а всього 371711,29 гривень, що підтверджується постановами про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2013 року, від 21.02.2013 року (а.с.18).

Під час здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем проведено опис та арешт майна, яке належало ОСОБА_2, а саме транспортного засобу "Mitsubishi Pajero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску, відповідно до акту опису та арешту майна № 364-741-74 від 14.03. 2013 року (а.с.19-20).

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 185237, було проведено торги щодо реалізації транспортного засобу "Mitsubishi Pajero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску Переможцем торгів було оголошено позивача ОСОБА_1, що окрім протоколу проведення торгів підтверджено актом про проведення електронних торгів від 09.08.2016 року (а.с.21-22,23).

Відповідно до акту видачі майна переможцю електронних торгів від 10.08.2016 року, придбаний на електронних торгах транспортний засіб "Mitsubishi Pajero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску було видано переможцю ОСОБА_1 (а.с.24).

З облікової картки транспортного засобу "Mitsubishi Pajero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску вбачається, що є наявні заборони у вигляді накладеного арешту на підставі листа слідчого прокуратури Жовтневого району від 05.10.2009 року та його ж постанови від 27.01. 2010 року в рамках кримінальної справи № 17-50743 за обвинуваченням директора ТОВ "Азовтехнохолод" ОСОБА_2 за ч.ч. 1, 2 ст. 222, ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України - шахрайство з фінансовими ресурсами ПАТ «Брокбізнгесбанк» шляхом зловживання владою та службовим підробленням (а.с.26-27, 35-36).

Так, при звернення до слідчого судді із заявою ОСОБА_1 просив вирішити питання про скасування арешту майна. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Маріуполя від 20.10. 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки арешт на спірний транспортний засіб було накладено до набрання чинності КПК України 2012 року (а.с.37-38).

В той же самий час, згідно відповіді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20.02.2017 року за № 1-56/11/3593/2017 вбачається, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 не розглянута, а обвинувачений ОСОБА_2 відповідно до постанови від 23.04.2010 року перебуває у розшуку.

Дослідження проблемних питань скасування арешту майна можливе в двох аспектах скасування арешту майна, якщо його було накладено за КПК України 1960 року, та скасування арешту майна, накладеного в порядку КПК України 2012 року.

В свою чергу, відповідно до п. 9 розділу ХІ «Перехідні Положення» нового КПК України, який набрав чинності 20 листопада 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Це означає, що заява про скасування арешту з майна, накладеного постановою слідчого до 20 листопада 2012 року підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності цим КПК, тобто в порядку КПК України 1960 року та в рамках досудового слідства або розгляду кримінальної справи в суді.

В той же самий час, захист права власності особи, майно якої було безпідставно арештовано в порядку КПК України 1960 року, або арешт майна якої продовжував існувати безпідставно у звязку з закриттям кримінальної справи, або арешт на майно якої було накладено помилково тощо, може біти здійснено в судовому порядку.

Спори про право цивільне, повязані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного

спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна. Саме до цього зводяться розяснення, надані Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року № 6 в редакції від 30 червня 1978 року № 5.

Аналогічна правова позиція містить в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15.05. 2013 року, за якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 214, ч. 5 ст. 360-4 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченихпунктами 1, 2частини першої статті 355 цього Кодексу. У постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.

Таким чином вимоги позивача мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, а від цього заперечення прокурора з цього приводу суд до уваги не приймає.

Вжитий постановою слідчого від 27.01.2010 р. арешт спірного автомобіля не пройшов державної реєстрації відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, а обтяження рухомого майна не було зареєстровано у Державному реєстрі, як то передбачено ст. 11 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». А згідно п. 2 Розділу ІІ «Передача майна на реалізацію» Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 р. № 2710/5, заявка відділу державної виконавчої служби в цілях реалізації майна повинна містити, крім іншого, і відомості про чинні обтяження майна (згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

До того ж, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом. Якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, зареєстроване обтяження автомобіля, встановлене договором застави транспортного засобу від 24.09.2007 р., має пріоритет перед усіма іншими обтяженнями, у тому числі і вжитими слідчим у кримінальній справі.

Тому, оскільки на момент електронних торгів Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив відомостей про його обтяження слідчим, то від цього суд не може вважати незаконними реалізацію спірного автомобіля позивачеві, який не має жодного відношення до кримінальної справи щодо ОСОБА_2

Також суд зауважує, що діючим законодавством не передбачено застосування заборон щодо рухомого майна на підставі листа слідчого.

Враховуючи викладені обставини та наведені норми чинного законодавства України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач є власником спірного автомобіля, при цьому, арешт майна накладений в одному випадку листом слідчого від 05.10.2009 року, а потім і постановою слідчого від 27.01.2010 року, позбавляє позивача права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, а тому права позивача підлягають судовому захисту шляхом зняття арешту з належного йому на праві власності автомобіля.

Оскільки позов задовольняється, то, на підставі ст. 88 ЦПК України, судові витрати позивача (551,21 грн. судового збору) мають бути відшкодовані відповідачами у повному обсязі у рівних частках.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.321,391 ЦК України, ст. ст.3,11,15,16, 60,61, 213,214,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольської місцевої прокуратури №1, ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" про скасування арешту транспортного засобу задовольнити повністю.

Скасувати накладений листом старшого слідчого прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя ОСОБА_8 від 05.10.2009 р. № 17-50743 арешт автомобіля марки Mitsubishi модель Pajero Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску, що належав ОСОБА_2

Скасувати накладений постановою старшого слідчого прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя ОСОБА_8 від 27.01.2010 р. арешт автомобіля марки Mitsubishi модель Pajero Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2007 року випуску, що належав ОСОБА_2

Стягнути з Маріупольської місцевої прокуратури №1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по 275,61 грн. з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення, а особою, у відсутність якої постановлено рішення у той самий строк з дня отримання його копії. Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.