Ухвала суду № 65499186, 22.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/871/17

УХВАЛА

22 березня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стефанова С.О., суддів: Левчук О. А., Потоцької Н. В. за участю секретаря судового засідання Гунько О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міністерства оборони України до Військово-лікарської комісії Південного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністрества оборони України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, яке оформлено протоколом засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 235 від 17.05.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває справа за позовом Міністерства оборони України до Військово-лікарської комісії Південного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністрества оборони України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, яке оформлено протоколом засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 235 від 17.05.2016 року.

У судовому засіданні представник відповідачів заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача відносно задоволення вказаного клопотання заперечував.

Представник відповідача - Військово-лікарської комісії Південного регіону та представник третьої особи підтримали вищезазначене клопотання про закриття провадження по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Предметом судового розгляду в даному випадку є публічно - правовий спір, тобто спір між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно - правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно - правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Суд звертає увагу позивача на те, що заявлені у справі позовні вимоги до Військово-лікарської комісії Південного регіону випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а саме позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення, яке оформлено протоколом засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 235 від 17.05.2016 року, якою встановлено, що - «Захворювання капітана запасу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1: «Гостра серцево-судинна недостатність. Атеросклеротична хвороба серця», яке послужило причиною його смерті (12.10.2015), що підтверджується свідоцтвом про смерть № 228716 серія І-ФП видане 13.10.2015 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, лікарським свідоцтвом про смерть № 2260 від 12.10.2015 року, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.

Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю (ч.2 ст.17 КАС України).

Суд зазначає, що відповідно до п.10 Постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, справи про оскарження рішень медико-соціальної експертної комісії, повідомлень медичних установ і актів розслідування нещасних випадків й хронічних професійних захворювань підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується здоров'я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (стаття 275 ЦК України), або виникають із трудових правовідносин, а вказана комісія, хоча згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, перебуває у віданні Міністерства охорони здоров'я України, проте відповідно до встановленого переліку прав і обов'язків (пункти 11-14 Положення) не здійснює владних управлінських функцій, а спір не стосується господарської діяльності юридичних осіб.

За таких обставин, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13.10.2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» (п.п. 22. 23).

Передбачене статтею 6 Конвенції право на справедливий суд в контексті формулювання «суду, встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином вимоги по вирішенню публічно-правового спору, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, в позові відсутні.

Той факт, що відповідачем у справі, є суб'єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних відносин, оскільки характер домінуючого інтересу у спорі є приватноправовим, а не публічно-правовим.

Юрисдикція адміністративних судів, встановлена статтею 17 КАС України, на цей спір не поширюється.

Натомість, сторони, з урахуванням складу сторін спору можуть захищати свої права в суді шляхом звернення до місцевого загального суду з цивільним позовом.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, суд вважає, що провадження по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання нечинним місця реєстрації фізичних осіб та його скасування - повинно бути закрито.

Керуючись ст.ст.4,17, 121,п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ

Закрити провадження по справі за позовом Міністерства оборони України до Військово-лікарської комісії Південного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, яке оформлено протоколом засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 235 від 17.05.2016 року.

Роз'яснити позивачу, що з відповідним позовом він має право звернутися до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 24 березня 2017 року.

Головуючий суддя С.О. Стефанов

Судді О.А. Левчук

Н.В. Потоцька