Ухвала суду № 65440451, 09.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року м. Київ К/800/38288/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про часткове скасування наказу і зобов'язання вчинити дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Житомирської митниці Міндоходів від 2 лютого 2015 року № 3-о в частині дати його звільнення з посади начальника відділу митного оформлення "Вільча" митного поста "Північний" Житомирської митниці Міндоходів з 2 лютого 2015 року;

- зобов'язати Житомирську митницю Міндоходів надати йому невикористану відпустку з 2 лютого 2015 року, звільнивши в останній день відпустки;

- зобов'язати відповідача внести зміни до наказу від 2 лютого 2015 року № 3-о, зазначивши днем звільнення останній день відпустки, провести перерахунок відпускних коштів і матеріальної допомоги з урахуванням дати звільнення;

- зобов'язати Житомирську митницю Міндоходів розглянути питання щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 рік і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, надавши письмову відповідь за результатами розгляду даного питання.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про їх скасування та прийняття нового - про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами на підставі статті 55 КАС України допущено заміну відповідача з Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на її правонаступника Житомирську митницю ДФС.

ОСОБА_4 працював на посаді начальника відділу митного оформлення "Вільча" митного поста "Північний" Житомирської митниці Міндоходів з 15 червня 2013 року.

7 листопада 2014 року його було ознайомлено про наступне вивільнення із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

28 січня 2015 року до відома позивача доведено повідомлення від 26 січня 2015 року про визначення дати звільнення - 02 лютого 2015 року і необхідність особистого прибуття до адмінбудівлі Житомирської митниці ДФС (м. Житомир, вул. Перемоги, 25) для проведення процедури звільнення, отримання трудової книжки, проведення остаточного розрахунку.

2 лютого 2015 року головою комісії з реорганізації Житомирської митниці Міндоходів видано наказ № 3-о про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника відділу митного оформлення "Вільча" митного поста "Північний" Житомирської митниці Міндоходів у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, а також скороченням чисельності та штату працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпПУкраїни.

У пункті 3 вказаного наказу відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Житомирської митниці доручено виплатити позивачу вихідну допомогу і грошову компенсацію за 26 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 24 березня 2014 року по 02 лютого 2015 року з розрахунку 30 календарних днів за рік, за 12 календарних днів невикористаної частини щорічної відпустки за роботу у зоні безумовного обов'язкового відселення за період роботи з 24 березня 2014 року по 2 лютого 2015 року з розрахунку 14 календарних днів за рік, за 1 календарний день невикористаної частини додаткової відпустки за стаж державної служби понад 20 років, за 12 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби понад 21 рік відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".

Позивач був ознайомлений з наказом про звільнення та йому запропоновано забрати трудову книжку. Проте, від підпису в наказі і від отримання трудової книжки позивач відмовився, про що складено відповідні акти.

2 лютого 2015 року позивачем подано заяву, в якій він просив надати невикористану відпустку з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 рік і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік з наступним звільненням із займаної посади.

Листом від 3 лютого 2015 року за вих. №5/2/5/31 Житомирська митниця повідомила позивача, що його заява про надання відпустки була залишена без задоволення у зв'язку з видачею наказу про звільнення. Згідно з пунктом 3.3 цього наказу, з позивачем проведено повний розрахунок, відповідно до статей 47, 116 КЗпП України, у тому числі, і за невикористану відпустку на підставі платіжного доручення № 57 від 2 лютого 2015 року.

Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відпустки", за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Відповідно до статті 47 КЗпП України , власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частинами 1, 4 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що при звільненні позивача не було порушено норми трудового законодавства, оскільки його було належним чином повідомлено про реорганізацію митниці та про наступне звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України 2 лютого 2015 року.

При цьому встановлено, що відповідно до штатного розпису Житомирської митниці ДФС від 6 жовтня 2014 року вакантних посад для переведення ОСОБА_4 не було, створено нові підрозділи з новими функціями, ліквідовано існуючи підрозділи, скорочено окремі посади, в тому числі посада начальника відділу митного оформлення «Вільча».

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що в даному випадку, позовними вимогами є відновлення порушеного права на відпустку на час звільнення, що є фактично неможливим при вирішення даного спору. Виплативши позивачу грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, у відповідача відсутній обов'язок у наданні відпустки позивачу на 2015 рік, тим більше, що 2 лютого 2015 року є днем звільнення позивача та, відповідно, останнім днем його роботи, відтак відпустка не може бути надана працівнику, який не перебуває в трудових відносинах з установою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що порушень судами норм матеріального та процесуального права, при вирішенні спірного питання, не допущено, правова оцінка обставин дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків апеляційного суду не спростовують, останні під час прийняття рішення вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: В.В.Швець

С.С.Пасічник

О.П.Стародуб