Ухвала суду № 65287705, 13.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

13 березня 2017 року К/800/2281/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2016

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016

у справі № 814/1223/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське підприємство «Ера»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку, -

ВСТАНОВИВ:

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі № 814/1223/16.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2017 касаційну скаргу було залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення наявних недоліків до 14.02.2017 шляхом надання суду документу про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

В межах наданого строку для усунення недоліків податковим органом подано клопотання, в якому ставиться питання про відстрочення податковому органу сплати судового збору з посиланням на загальні норми, які регулюють правовідносини щодо сплати судового збору, розстрочення, відстрочення, зменшення розміру судового збору чи звільнення від його сплати.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання податкового органу та зазначає таке.

Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (наприклад, довідку про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів з довідкою контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України «Про судовий збір» в чинній редакції, висловлена Верховним Судом України (ухвала від 24.12.2015 у справі № 477/2598/14-а, ухвала від 09.11.2015 у справі №810/2302/15).

Отже, клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає як безпідставне.

Таким чином, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.01.2017 відповідачем не виконано, а саме - у встановлений судом строк скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Виходячи з викладеного та в зв'язку із невиконанням вимог ухвали від 24.01.2017, суддя-доповідач приходить до висновку про наявність підстав для повернення названої касаційної скарги.

Керуючись ст. 108, ст. ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області повернути скаржнику.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, а касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

4. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис

Вищого адміністративного

суду України І.В. Борисенко